До 9 років тюрми: на кордоні спіймали ухилянтів та організаторів їх втечі

Надішліть, будь ласка, повний текст або фрагмент, на який потрібно спиратися, і я одразу напишу матеріал у потрібному форматі — з заголовком у першому параграфі та без заборонених фраз.

Мова йде насамперед про стабільні та стратегічні підприємства, які генерують прибуток і виплачують дивіденди, але при цьому залишаються під контролем держави. Серед потенційних учасників програми називали НАК “Нафтогаз України”, “Енергоатом” і ПриватБанк. Саме банк може стати першим пілотним кейсом.

У випадку з ПриватБанком держава розраховує частково компенсувати витрати на докапіталізацію фінустанови після націоналізації у 2016 році. Водночас продаж невеликого пакета дозволить перевірити інтерес приватних інвесторів і фактично запустити новий формат “народної приватизації”.

Станом на кінець 2025 року статутний капітал банку поділений на 736 мільйонів простих акцій. На продаж планують виставити 51,5 мільйона акцій, що становить 7% від загального обсягу. Стартова ціна — 300 гривень за одну акцію. Загальний обсяг залучених коштів може сягнути близько 18 мільярдів гривень.

Продаж відбуватиметься у форматі аукціону через застосунок “Дія”. Участь зможуть взяти лише громадяни України. Аукціон триватиме один місяць, і кожен учасник матиме право подати лише одну заявку.

Для участі потрібно буде задепонувати кошти на спеціальному рахунку в одному з державних банків — Укргазбанку, Сенс Банку або Укрексімбанку. Максимальна сума внеску становитиме 400 тисяч гривень. За стартовою ціною це дозволяє придбати до 1333 акцій в одні руки.

Заявки за ціною, що дорівнює або перевищує середню аукціонну, задовольнятимуться. Якщо ціна нижча — кошти повернуть. Після завершення торгів акції автоматично зарахують на рахунки в цінних паперах, відкриті в державних банках, а надалі їх можна буде продавати чи купувати на українських біржах.

В уряді наголошують і на потенційній інвестиційній привабливості. За оцінками, одна акція може приносити близько 40 гривень дивідендів на рік, що відповідає приблизно 10% дохідності. У 2025 році дивідендна дохідність банку оцінювалась навіть вище — на рівні 12,4%.

Додатковим фактором стабільності називають завершення багаторічних судових спорів щодо націоналізації. Високий суд Лондона підтримав позицію ПриватБанку та зобов’язав колишніх акціонерів Ігоря Коломойського і Геннадія Боголюбова компенсувати близько 3 мільярдів доларів збитків. Це, за оцінками уряду, зменшує юридичні ризики та робить банк “чистішим” активом для інвесторів.

Якщо пілотний продаж буде успішним, подібну модель можуть застосувати й до інших великих державних компаній, що стане новим етапом приватизації в Україні.

Вирішальне рішення Вищого антикорупційного суду (ВАКС) щодо експосадовця Міноборони, Олександра Лієва, що став підозрюваним у справі про масштабні фінансові маніпуляції під час закупівлі боєприпасів для Збройних Сил України на суму, що перевищує майже півтора мільярда гривень, викликало серйозну хвилювання громадськості. Адвокат Лієва, Назар Кульчицький, у коментарі для "Суспільного" зазначив, що суд вирішив змінити запобіжний захід з утримання під вартою на особисте зобов'язання. Відповідно до вироку, Лієва відпустили під особисте зобов'язання та направили ухвалу до СІЗО.

Адвокат також вказав на те, що під час судового засідання прокурор за невідомих обставин був відсутній. Це породило питання щодо об'єктивності проведення справедливого судового процесу. У зв'язку з недостатньою кількістю доказів, що надали Національне антикорупційне бюро (НАБУ) і Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП), суддя Ярослав Шкодін висловив сумніви стосовно обґрунтованості обвинувачення. "Якщо САП не вбачає складу злочину, то як його може бачити суд", — підкреслив суддя.

Щодо самого Лієва, його взяли під варту заставою у розмірі 50 мільйонів гривень ще 12 лютого, проте через місяць він був відпущений додому під особисте зобов'язання. 9 квітня ВАКС скасував це рішення, але, через те, що термін тримання під вартою закінчився 8 квітня, Лієв залишився без запобіжного заходу. Адвокат підкреслив, що це є причиною його відсутності в СІЗО. 17 квітня ВАКС повторно розглянув клопотання щодо зміни запобіжного заходу, але за згодою обвинувачення клопотання залишили без розгляду.

Висновки щодо вищезгаданої ситуації вказують на серйозні недоліки та суперечності в роботі судово-правової системи України. Рішення Вищого антикорупційного суду щодо зміни запобіжного заходу для експосадовця Міноборони, Олександра Лієва, підозрюваного у масштабних фінансових маніпуляціях, викликало загальне занепокоєння. Відсутність прокурора під час судового засідання, а також сумніви суддів щодо обґрунтованості обвинувачення створюють певні сумніви у відповідності проведення справедливого судового процесу.

Додатково, звільнення Лієва під особисте зобов'язання та його наступне невиконання умов запобіжного заходу вказують на потребу удосконалення контролю за дотриманням закону та впровадження більш ефективних механізмів боротьби з корупцією. Важливою є також необхідність забезпечення прозорості та об'єктивності в роботі правоохоронних органів, щоб забезпечити дотримання закону та захист прав громадян.

Державний реєстратор Сергій Зоткін став фігурантом резонансного розслідування, у якому йдеться про масові зловживання у сфері оформлення прав на нерухоме майно. Його діяльність, за інформацією громадських активістів та журналістів-розслідувачів, пов’язують із системним «узаконенням» самовільних забудов, коригуванням площ об’єктів без законних підстав та внесенням змін до технічних характеристик будівель, що не відповідали дійсності.

Зібрані матеріали свідчать про те, що дії реєстратора могли здійснюватися не одноосібно. У повідомленнях активістів згадуються можливі зв’язки Зоткіна з начальницею Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Іриною Свистун, а також із харківським адвокатом Валентином Мельником. За версією розслідування, саме ця співпраця начебто створила умови для перетворення державних реєстраційних процедур на механізм отримання приватної вигоди.

Одним із найпоказовіших випадків став об’єкт незавершеного будівництва в смт Пісочин. На початку лютого 2024 року нотаріус зареєстрував його продаж у стані готовності 70,5%. Але вже через півтора місяця Зоткін вніс новий запис, зареєструвавши цей самий об’єкт як повністю завершений, а його площу збільшив до 515,4 кв. м. Жодних документів про завершення будівництва, декларацій чи рішень контролюючих органів подано не було.

Схожа ситуація була зафіксована із квартирою на вулиці Кандаурова в Харкові: первинна площа становила 26,8 кв. м, але після втручання реєстратора вона «виросла» до 74,7 кв. м. Аналіз реєстраційних дій показує системність цих порушень: за заявами №62763431, №62763419 та №62763370 площі об’єктів збільшувалися у три–чотири рази виключно на підставі технічних паспортів, що законом прямо заборонено.

Джерела стверджують, що діяльність Зоткіна була неможливою без участі Ірини Свистун та адвоката Мельника, які створили неформальну «вертикаль контролю» за реєстраторами. За цією схемою робочі місця для державних реєстраторів фактично продавалися, а самі чиновники щомісяця сплачували винагороду за можливість виконувати свої обов’язки. Значна частина реєстрацій проводилася не в органах місцевого самоврядування, а в приватному офісі на вул. Сумській, 96.

Окрему роль у схемі нібито відігравав і кум адвоката Мельника — посадовець Мін’юсту Волик, який забезпечував політичний захист і впливав на кадрові рішення.

Розслідувачі наголошують, що описані дії становлять не лише адміністративні порушення, а й ознаки кримінальних правопорушень, включно зі зловживанням службовим становищем та внесенням завідомо неправдивих відомостей до державного реєстру.