Нові вимоги МВФ: що чекає Україну?

30 вересня є особливою датою, адже цього дня вшановують одразу кілька свят як в Україні, так і у світі. Вона поєднує професійні відзначення, церковні традиції та давні народні обряди, які протягом століть зберігали своє значення для людей різних поколінь.

В Україні 30 вересня традиційно відзначається День усиновлення — свято, яке нагадує про важливість сімейних цінностей та відповідальності перед дітьми, що залишилися без батьківського піклування. Цього дня суспільство висловлює вдячність тим, хто відкрив свої домівки та серця для прийомних дітей, подарувавши їм шанс на щасливе дитинство.

В Україні.Сьогодні відзначають Всеукраїнський день бібліотек. Традиційно у цей день вітають працівників бібліотек, а відвідувачі приносять книги в дар. Також цього дня народилися відомі українці: історик Михайло Драгоманов, поет Андрій Панів і військовий діяч Дмитро Ярош.

У світі.Міжнародна спільнота відзначає День перекладача та День копірайтера. В Європі цього дня святкують День хлопчиків, а в різних країнах — День відновлення (Канада), День захисту коал (Австралія), День незалежності (Ботсвана) та День секретаря (Венесуела).

Народні прикмети.Наші предки вважали, що журавлі й лелеки, які вже відлетіли, віщують морози, а дощ цього дня — сніжний грудень. Похмуре небо обіцяє зниження температури. У цей день традиційно прибирали, прали постіль, готувалися до зими та відвідували лазню чи купалися у джерелах.

Заборони.Не можна залишати безлад у домі, спати в неприбраному ліжку, сваритися через гроші чи починати ремонт.

Іменинники та відомі постаті.30 вересня народилися філософ Джалаледдін Румі, письменники Трумен Капоте й Елі Візель, фізик Невілл Мотт, акторки Моніка Беллуччі та Маріон Котіяр, а також футболіст Олів’є Жиру.

В умовах повномасштабної війни, коли тисячі українських спортсменів опинилися поза можливістю тренуватися, а спортивна інфраструктура в прифронтових зонах або зруйнована, або недоступна, питання ефективного використання бюджетних коштів стає ще більш гострим. Натомість, на жаль, частина цих коштів продовжує освоюватися за схемами, які далекі від реального розвитку спорту та підтримки спортсменів.

Харківська область в 2023 році стала яскравим прикладом того, як війна може використовуватися як прикриття для корупційних практик. За офіційними даними, на організацію навчально-тренувальних зборів у регіоні було виділено близько 50 мільйонів гривень. Однак, за інформацією, що з’явилася в ЗМІ, ці гроші використовуються не лише для реальних спортивних заходів, а й стають частиною схем, де вивезення коштів на фіктивні тренування або заходи йде паралельно з підготовкою інших незаконних операцій, у тому числі й вивезенням чоловіків призовного віку за кордон.

Центральною фігурою цієї історії є народна депутатка від «Слуги народу» Марія Мезенцева. Саме з її політичним впливом пов’язують непропорційне фінансування регбі та повну відсутність публічної звітності щодо використання коштів. Фактичним оператором схем у спортивній сфері виступає її помічник Роман Бихов, який одночасно очолює Федерацію регбі Харківської області. Адміністративне прикриття забезпечує начальник Управління у справах молоді та спорту Харківської обласної військової адміністрації Костянтин Ананченко — чиновник із сумнівним бекграундом і репутацією, який контролює погодження та розподіл коштів.

Сімейний контекст лише підсилює картину. Чоловік Марії Мезенцевої, Юрій Федоренко, є депутатом Київської міської ради від тієї ж політичної сили та членом земельної комісії. Його ім’я неодноразово фігурувало у розслідуваннях щодо земельних схем у столиці. Федоренка називають неформальним «мостом» між представниками «Слуги народу» та київською владою, через який проходять голосування за виділення землі в обмін на хабарі. Отримані кошти, за інформацією з відкритих розслідувань, використовуються для політичного піару та формування образу «фронтового командира», що різко контрастує з реальними джерелами доходів родини.

Ключове питання у харківській історії — непрозорість фінансування. За рік на навчально-тренувальні збори в олімпійських і неолімпійських видах спорту було виділено понад 44 мільйони гривень. Ці кошти мали піти на підготовку боксерів, легкоатлетів, плавців, баскетболістів та представників десятків інших дисциплін. Натомість чверть бюджету фактично «поглинуло» регбі. При цьому Управління у справах молоді та спорту Харківської ОВА систематично відмовляє у наданні детальної інформації щодо використання коштів, що є прямим порушенням законодавства про доступ до публічної інформації.

Механізм привласнення коштів виглядає типовим для воєнного часу. Федерації подають листи про проведення навчально-тренувальних зборів, додаючи списки учасників і місця проведення. Часто ці списки містять людей, які не є спортсменами або взагалі не існують, а самі збори або не проводяться, або відбуваються формально. Управління видає наказ, кошти перераховуються, включно з добовими, але жодних підтверджуючих документів — договорів оренди, проживання, актів виконаних робіт — не існує. Значна частина грошей осідає на особистих картках керівників федерацій.

Окремий елемент схеми — використання «спортивних заходів» для виїзду за кордон. Під виглядом міжнародних турнірів і зборів організовувалися поїздки, які фактично використовувалися для вивезення чоловіків призовного віку. Частина з них назад в Україну не поверталася. При цьому бюджетні кошти, виділені на підготовку спортсменів, зникали без будь-якої звітності.

Контраст між офіційними доходами та стилем життя окремих фігурантів схеми кидається в очі. Елітні автомобілі, дорогі годинники та демонстративна розкіш не корелюють із задекларованими прибутками. Публічно це подається як «благодійність» або «меценатство», але фактично йдеться про використання державних і спонсорських коштів у власних інтересах.

Харківська історія — це не просто питання спортивного бюджету. Це приклад того, як під прикриттям війни формується система, де політичний вплив, родинні зв’язки та відсутність контролю дозволяють перетворювати державні програми на джерело особистого збагачення. І поки чиновники та політики демонструють патріотичну риторику, реальні наслідки цих схем оплачують платники податків і ті, хто воює на фронті.

Український гідрометеорологічний центр оприлюднив детальний прогноз погоди, який обіцяє досить стабільну атмосферну ситуацію в найближчі дні. Синоптики повідомляють, що цього тижня жителям України навряд чи варто очікувати сніговий покрив, що є досить характерним для зимового періоду.

Могилу Сивохо на своїй сторінці у Facebook показала його дружина Тетяна.

Так, на честь річниці з дня смерті артиста його обраниця розмістила щемливий допис. У ньому вона висловилася про Сивохо й зазначила, що час без нього летить дуже швидко, але не лікує.

“Добра, розумна, талановита людина! Поруч із тобою завжди було тепло і надійно. Ти був дуже різнобічним, любив грати в “Що? Де? Коли?”, обожнював “Лігу Сміху” і був у ній до останнього. Пішов у політику заради того, щоб повернути Донецьк в Україну”, – написала вдова Сивохо.

При цьому вона розповіла, що її чоловік багато волонтерив й мріяв, аби увесь Донбас знову став українським.

“Ти підтримував і допомагав усім кому міг, навіть уже будучи тяжко хворим. Гортаю фотографії останніх двох років – тонни гуманітарки. Обладнання та ліки для госпіталів. Продукти та одяг для біженців. Наче хотів встигнути “полагодити” цей світ, поки ще билося твоє серце. Ми будемо пам’ятати тебе таким! Ти щиро вірив, що повернешся в рідний український Донбас! Тепер ти на рідній землі, спочивай з миром моя любов!” – написала Тетяна.

Дружина Сивохо (фото: instagram.com/ciboxo)

На одному кадрів, які розмістила дружина шоумена, була й його могила. Можна помітити, що на напис на ній зроблено російською.

Могила Сивохо (фото: facebook.com/tatiana.sivokho)

Дружина артиста не стала писати, де саме поховали її обранця. Втім, слова про “рідну землю” та напис російською можуть свідчити про те, що він покоїться в Донецьку.

Шоумен зізнавався, що у нього були проблеми з вагою через хворобу. Артиста лікували від бронхіту з астматичним компонентом, для цього використовували й гормони. У 2021 році Сивохо сильно схуд, йому вдалося скинути 50 кілограмів.

Він розповідав, що почав активно боротися з зайвою вагою у 2017 році. Тоді він опинився на межі життя й смерті. Лікарі сказали, що артист, який тоді важив 195 кілограмів, має терміново почати про себе дбати.

Сергій Сивохо (фото: instagram.com/ciboxo)

Втім, навіть попри схуднення проблеми зі здоров’ям не зникли. Через те, що Сивохо мало рухався, у його легенях почала накопичуватися рідина, його вводили у штучну кому.

“Щось у мене в лікарні сталося, у мене відключилася стопа. Тобто, я стопу не відчуваю на лівій нозі, тому ось у мене такі невеликі проблеми з пересуванням”, – говорив артист.

Напередодні його смерті з’явилися чутки про те, що зірці стало ще гірше. Втім, сам Сивохо інформацію про це вже ніяк не коментував. І на ранок 17 жовтня 2023 року рідні та близькі артиста підтвердили його смерть.