Громадян Молдови затримують на кордоні та відпраляють до ТЦК

Андріан Прокіп, доктор економічних наук та керівник енергетичних програм ГО "Український інститут майбутнього", поділився своїм аналізом можливих наслідків такого рішення. Його експертна оцінка допомагає зрозуміти потенційний вплив цієї реформи на різні сектори економіки та населення.

Нещодавно Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) вийшла з ініціативою урівняти тарифи на розподіл електроенергії незалежно від класів напруги споживачів. Це така собі зрівнялівка, на яку завжди хворіла енергетична політика в Україні. Для пересічного громадянина зміна малопомітна. Однак великі промислові споживачі електроенергії негативно висловлюються про цю ініціативу. І тут я спробую пояснити чому. А ще ця ідея суперечить принципам європейської політики та регулювання (які ми зобов’язані імплементувати) та й, зрештою, здоровій логіці економічно обґрунтованого тарифоутворення.

В Україні є два класи напруги, що застосовуються для систем розподілу електроенергії. Перший — для споживачів, підключених до ліній з напругою понад 27,5 кВ (або тих, хто використовує понад 150 тис. МВт∙год на місяць). Другий — для споживачів, підключених до ліній з напругою менше 27,5 кВ. Зрозуміло, що споживачі першого класу — це велика промисловість, яка споживає багато енергії. В різних країнах Європи кількість класів напруги буває більшою, і для кожного із них є свої тарифи на розподіл. В Молдові, яку я часто використовую як приклад для порівнянь енергетичної політики, таких класів напруги три із відповідними тарифами на розподіл.

Тариф на розподіл для першого класу нижчий, ніж для другого. На це є підстави. По-перше, в цих мережах менші втрати: що вища напруга у мережі, то нижчі втрати у ній і навпаки. За 2023 р. втрати у мережах першого класу напруги становили 4,13 %, а другого — 7,14%. По-друге, це звичайна ринкова логіка: хто споживає більші обсяги, претендує на дисконти. Для прикладу, у Вінниці тариф на розподіл для першого класу становить 344,82 грн/МВт·год , а для другого — 2 028,18; у Львові — 311,75 та 1 631,03; у Дніпрі — 226,41 та 1 328,03. Отже, тарифи розраховуються, виходячи із витрат на розподіл електроенергії за класами та обсягів цього розподілу. Це означає, що споживач за кожним класом напруги повинен покрити витрати, пов’язані із цим розподілом. А кількість споживачів першого класу незрівнянно менша, ніж споживачів другого класу, яких одиниці чи десятки у регіоні.

Ідея урівняти тариф на розподіл, як очікується, скоротить тариф для другого класу на 25%, і, природно, підвищить його для споживачів першого класу. І тут важливо, що такий підхід порушує принцип каскадування витрат у формуванні тарифу (cost cascading principle of tariff construction), який є одним із базових у системі європейської енергетичної політики. Фактично, за втрати у мережах повинні сплачувати ті, хто ними користуються.

Насправді ця зміна призведе до чергового крос-субсидування — а це хронічна хвороба української енергетики. І споживачі першого класу покриватимуть витрати і втрати споживачів другого класу напруги.

Інший бік проблеми в тому, що великі споживачі часто є експортерами і конкурують на зовнішньому ринку. Скорочення тарифу для другого класу дещо знизить витрати та собівартість виробництва малих виробників. Але останні конкурують лише між собою на внутрішньому ринку.

Нарешті, є ще одна група бенефіціарів такого рішення, і вони насправді отримають найбільшу вигоду — це компанії, що дотують тариф для населення за механізмом ПСО — здебільшого Енергоатом (близько 80%) та частково Укргідроенерго. Ці компанії покривають різницю між реальною ціною електроенергії (яка зокрема включає плату за її розподіл) та фіксованим тарифом (4,32 грн/кВт·год).

Побутові споживачі — це виключно другий клас напруги. І скорочення тарифу на розподіл на другого класу знизить реальну ціну електроенергії, а отже, зменшить витрати Енергоатому та Укргідроенерго. У цих компаніях залишиться більше коштів: в середньому 38 коп. на кожну 1 кВт·год. Отак з миру по нитці — гіганту капітал. І це на додачу до того, що ці компанії акумулюватимуть більший ресурс після підвищення тарифу з 2,64 до 4,32 грн/кВт·год.

Адвокат Української православної церкви Роберт Амстердам стверджує, що його звіт, розгорнутий на понад 250 сторінках, містить неоспоримі докази нападів на УПЦ, а також на її священиків та храми. Цю інформацію він поділився у відеозверненні, де відновив заклик до уряду України про припинення розгляду законопроекту 8371, який, на його переконання, містить елементи мови ненависті та загрозу правам вірян.

"Цей законопроект — це лише прояв мови ненависті. Атаки на віруючих, їхнє вигнання зі святилищ та відмова в доступі до молитовних місць у цей час воєнного конфлікту — це абсолютно неприпустимі дії. Я закликаю уряд припинити розгляд цього законопроекту та не розшаровувати наше суспільство, не підбурювати братів проти братів", — наголосив Амстердам.

Він також підкреслив, що УПЦ не має жодного зв'язку з Московським патріархатом та відмежовується від ідеології "руського світу". Більше того, позиція церкви щодо цих ідей була вже публічно висловлена митрополитом Київським Онуфрієм: "Ми не будуємо жодного "руського світу". Ми будуємо божий світ".

Амстердам також звернувся до Сполучених Штатів з проханням про підтримку України, зазначивши, що це не лише важливо для самої країни, але й критично важливо для міжнародного порядку та довіри до США після подій в Афганістані та наразі в Україні.

У вищезгаданій статті підкреслено важливість роботи адвоката Української православної церкви Роберта Амстердама, який зібрав об'єктивні докази нападів на УПЦ та її вірян. Амстердам закликав уряд України утриматися від прийняття законопроекту 8371, який вважається проявом мови ненависті та загрозою для свободи віросповідання. Він також наголосив на тому, що УПЦ є самостійною церковною юрисдикцією, яка не має зв'язку з Московським патріархатом. Амстердам закликав до міжнародної підтримки України, вказавши на критичну важливість цього кроку для збереження міжнародного порядку та довіри до США. Загалом, його висновки вказують на необхідність захисту прав УПЦ та утримання мирного та толерантного суспільства.