Харківська лікарня №25 витратила понад 20 млн грн на ремонти із завищеними цінами

Система моніторингу та реагування на погодні явища включає:

Коли правоохоронці прибули на місце події, про яку повідомив директор зоопарку, виявили у вольєрі ще одного працівника, який намагався допомогти пораненому й також опинився в пастці.

Аби врятувати життя людей, поліцейські були вимушені використати зброю і знешкодити тварину, — йдеться у повідомленні.

Пораненого чоловіка доставили до лікарні, у нього множинні рани голови, шиї та кінцівок. Правову кваліфікацію події нададуть згодом.

Міська рада Одеси інформує, що пораненому надається вся необхідна медична допомога.

Місцевий Telegram-канал “Ху***я Одеса” писав, що леопард зніс скальп працівнику, який годував хижака, покусав шию та вирвався на волю.

Водночас Telegram-канал “Новости Одесса” спростовує інформацію, що тварина втекла.

Видання “Думская” доповнює, що співробітникам ДСНС довелося за допомогою гідравлічного інструменту вирізати частину клітки, оскільки тварина не випускала поранену людину.

Міський голова Галича на Івано-Франківщині Олег Кантор потрапив до числа очільників громад області, які в період повномасштабної війни отримували одні з найбільших премій та надбавок. За даними видання «Суспільне», які цитує «Стопкор», зарплата мера формувалася не лише з основного окладу, а й з декількох видів додаткових виплат, що значно збільшували його щомісячний дохід.

Зокрема, Олегу Кантору нараховували надбавку за ранг посадової особи місцевого самоврядування, додатково 10% за вислугу років, а також 50% премії за «виконання особливо важливих завдань». Така система стимулювання, яка передбачає численні доплати до посадового окладу, свідчить про те, що навіть у складні воєнні часи керівники деяких громад могли отримувати значні фінансові заохочення.

У підсумку річні суми додаткових нарахувань виглядали так:2022 рік – 542 051 грн;2023 рік – 607 201 грн;2024 рік – 829 046 грн;2025 рік – 548 672 грн.

Окремо значними були виплати саме за «виконання особливо важливої роботи»: від майже 79 тисяч гривень у 2025 році до понад 131 тисячі гривень у 2024-му. Також у 2023 і 2024 роках міський голова отримував по 15 тисяч гривень премій до свят.

Що задекларував мер

У щорічній декларації Олега Кантора за 2024 рік вказано офіційний дохід у вигляді заробітної плати — близько 1,2 млн гривень на рік, або понад 100 тисяч гривень щомісяця.

Серед заощаджень зазначено 680 тисяч гривень готівкою, 8 900 євро та 14 тисяч доларів США.

Також у власності посадовця — значний перелік нерухомості: нежитлове приміщення площею понад 1 270 квадратних метрів, квартира майже 60 «квадратів», житловий будинок на 318,6 квадратного метра, три гаражі та десять земельних ділянок. Одна з них має площу понад 20 тисяч квадратних метрів і була набута вже після вступу на посаду міського голови.

У декларації вказані й транспортні засоби — кілька автомобілів старих років випуску, зокрема Volkswagen Caravelle 2011 року, Mercedes-Benz 2001 року та Ford Sierra 1985 року.

Попередні скандали

Ім’я Олега Кантора раніше вже фігурувало у публічному скандалі. У 2021 році його звинуватили у побитті місцевого депутата від «Європейської солідарності» Миколи Вовка. За словами депутата, інциденти сталися у приміщенні міськради та пізніше в лікарні. Сам мер заперечував звинувачення, стверджуючи, що опонент був напідпитку. Водночас поліція зареєструвала відповідну заяву.

Сукупність великих премій, значних доходів та обсягу майна посадовця викликала суспільну дискусію щодо доцільності таких виплат керівникам громад у воєнний час.

Ексміністр закордонних справ України Дмитро Кулеба зробив важливий крок у особистому житті, запропонувавши руку та серце своїй коханій, співзасновниці видавництва «Книголав» Світлані Павелецькій. Цей момент став справжнім сюрпризом для прихильників пари, оскільки вони довго не ділилися подробицями свого особистого життя. Після освідчення, закохані оприлюднили відео, в якому Світлана показала свою обручку. Цей маленький, але важливий фрагмент викликав великий інтерес у соціальних мережах та медіа.

Нещодавно пара з’явилася в ефірі популярної програми «Ранок у великому місті», де Світлана ненадовго продемонструвала прикрасу, що стала символом їхнього союзу. Задоволені гості і шанувальники зазначили, що обручка виглядає дуже елегантно і стримано. Попри те, що журналісти не змогли детально розглянути всі риси прикраси, її стиль було охарактеризовано як витончений і сучасний, що ідеально підходить для цієї пари.

Кулеба та Павелецька живуть разом з 2021 року. У 2022 році Дмитро офіційно розлучився зі своєю першою дружиною. Раніше пара зізнавалася, що не ставила перед собою жорстких планів щодо офіційного шлюбу, проте останні події свідчать, що вони вирішили зробити цей крок разом.

Під час інтерв’ю, яке відбулося незадовго до публікації відео, журналісти запитали Кулебу про можливість одруження; політик відповів лаконічно: «Що ж ви мені сюрприз псуєте». Як виявилося, саме тоді пропозиція вже була зроблена — і подальші кадри підтвердили згоди нареченої.

Про деталі планів пари — дата весілля чи інші подробиці — офіційно не повідомляли. У пресі також згадують, де мешкає пара: раніше з’являлися публікації про їхню трикімнатну квартиру вартістю близько $282 тис., однак наразі подружжя утримується від коментарів щодо побутових і фінансових аспектів життя.

Для обох цей крок став знаковим: у публічних коментарях вони підкреслювали важливість прийняття рішень разом і повагу до особистого простору. Заручини стали яскравою, але приватною подією, яка одразу потрапила в інформаційний простір завдяки ефіру й короткому відео.

Що відомо про партнеркуСвітлана Павелецька — співзасновниця книжкового магазину «Книголав», публічна особа у культурному середовищі. У своїх інтерв’ю вона неодноразово наголошувала на увазі до приватності, однак не приховує підтримки у стосунках із Кулебою. Пара кілька разів говорила про спільні плани, але раніше відкладала офіційні кроки через особисті та професійні причини.

Після гучної справи «Мідас» українська влада активно говорить про «перезапуск» і «очищення» енергетичного сектору. Проте за офіційними деклараціями приховані набагато гостріші процеси — справжня боротьба за контроль над АТ «НАЕК „Енергоатом“». Ця компанія забезпечує близько 60% виробництва електроенергії в Україні і володіє управлінням фінансовими потоками на сотні мільярдів гривень, що робить її стратегічно важливим об’єктом для різних груп впливу.

Сучасна ситуація показує, що заяви про реформу та підвищення ефективності часто маскують цілком прагматичні інтереси. Йдеться не стільки про оптимізацію процесів чи модернізацію інфраструктури, скільки про доступ до одного з найбільших фінансових ресурсів держави. В умовах непрозорого розподілу повноважень і слабкого контролю за корпоративними процесами конкуренція за керівні позиції «Енергоатому» перетворюється на справжнє поле битви між політичними групами та економічними елітами.

Однією з ключових кандидатур називають Ольгу Буславець — колишню виконувачку обов’язків міністра енергетики. Її ім’я тісно пов’язують з орбітою впливу Ріната Ахметова та експрем’єр-міністра Дениса Шмигаля. У 2020 році саме за її участі ухвалювалися рішення, вигідні для теплової генерації ДТЕК, тоді як атомні електростанції штучно обмежувалися у виробництві. Буславець фігурувала в антикорупційних перевірках щодо можливого конфлікту інтересів, зокрема у сфері закупівель ядерного палива. Її можливе призначення багато хто розцінює як сигнал повернення впливу теплової генерації за рахунок інтересів державної атомної компанії.

Ще більш резонансною є кандидатура Павла Павлишина — колишнього керівника Рівненської АЕС, а нині першого заступника мера міста Вараш. Його ім’я супроводжують численні скандали. У 2022 році його син Євген Павлишин жорстоко побив 64-річну жінку, яка згодом померла в лікарні. У 2025 році суд обмежився умовним покаранням. Походження статків родини Павлишиних — дорогі автомобілі Mercedes-Benz S400 та Zeekr, елітна нерухомість у Києві та Вараші — викликало питання у контролюючих органів, адже ці активи не корелюють з офіційними доходами посадовця.

Період керівництва Павлишина Рівненською АЕС супроводжувався замовчуванням аварійних інцидентів — від обвалу естакади під час транспортування трансформатора до падіння п’ятитонного редуктора в реакторному залі. Паралельно діяли схеми виведення коштів через пов’язані структури, зокрема групу «ТСП» («ТСП-Трансбуд», «ТСП-Сервіс») та ТОВ «Кортакоз». За матеріалами розслідувань, ці компанії використовувалися як прокладки для завищення вартості робіт у два–три рази. Попри вимоги депутатів Вараша відправити Павлишина у відставку, у столичних кабінетах його розглядають як потенційного керівника всієї атомної галузі.

Як компромісну фігуру також називають Андрія Козюру — чинного директора Хмельницької АЕС. Водночас і його діяльність супроводжується питаннями. У 2024–2025 роках енергоблок №2 ХАЕС через проблеми з турбіною працював лише на 80–85% потужності. В умовах дефіциту електроенергії це означало втрату сотень мегават. Галузеві фахівці пов’язують ці збої з неякісним ремонтом та управлінськими рішеннями керівництва станції.

На цьому тлі окремо вирізняється нинішній виконувач обов’язків голови правління Павло Ковтонюк. Він — професійний інженер, який не фігурує у корупційних схемах і, за внутрішніми документами так званого «Міндічгейту», вважається «незручним» керівником через відмову брати участь у тіньових домовленостях. Водночас саме йому бракує політичної підтримки: фінансові плани «Енергоатому» на 2025–2026 роки досі не затверджені.

Призначення керівника «Енергоатому» виходить далеко за межі кадрового питання. Це тест для влади — або під прикриттям гасел про реформи до атомної галузі повернуться старі клани з відпрацьованими схемами, або держава справді спробує зламати систему. Найближчі тижні покажуть, чи стане справа «Мідас» переломним моментом, чи лише ширмою для нового перерозподілу фінансових потоків.