Ймовірна пауза після нової атаки: оцінка військового експерта

За період повномасштабної війни фінансовий стан голови Державної комісії України з питань запасів корисних копалин Сергія Паюка зазнав помітного та стрімкого зростання. Від часу його призначення на посаду задекларовані активи фактично подвоїлися, а ключовим джерелом збільшення стали державні виплати й зарплати, які Паюк отримував одразу у двох структурах, що працюють у сфері надрокористування.

Згідно з поданими ним деклараціями, уже в 2022 році доходи очільника Держкомісії виглядали доволі значними. У держпідприємстві «Надра України» він отримав понад 1,2 мільйона гривень заробітної плати, а робота в самій комісії принесла ще приблизно 1,27 мільйона. Разом це сформувало вагому частину річного бюджету родини, яка на той момент уже мала стабільні грошові резерви та низку заощаджень.

У 2023 році доходи сім’ї зросли помітно. Зарплата Паюка збільшилася майже вдвічі — до 3,34 млн грн, а дружина також наростила свої надходження, що свідчило про формування чіткої тенденції до збагачення.

Пік «фінансового прориву» припав на 2024 рік. Заробітна плата Паюка сягнула понад 5 млн гривень, що більш ніж у чотири рази перевищує показники 2022-го. Дружина отримала 829 тисяч гривень і додатково — майже 35 тисяч гривень бонусів від профспілки «Укргазвидобування».

Зросли і заощадження. Якщо раніше значна готівка була лише у Сергія Паюка, то в 2024 році близько 50 тисяч доларів готівкою та 30 тисяч гривень з’явилися і в його дружини. Загальна сума накопичень родини помітно зросла, причому попри війну та економічну нестабільність.

Ще цікавіша ситуація склалася у 2025 році. Паюк почав отримувати багатотисячні виплати від Європейської комісії. Однак Державна комісія з питань запасів корисних копалин поки що не надала публічних пояснень, за яку діяльність український чиновник отримує значні суми з бюджетів країн ЄС.

Фінансове зростання голови Держкомісії, попри воєнний час, викликає суспільні питання, адже йдеться про високопосадовця, який оперує даними та ресурсами державного значення. На тлі загального падіння доходів громадян та жорсткої економії видатків держави різке збільшення доходів посадовців виглядає особливо контрастно.

Мікрохвильова піч уже давно стала незамінним помічником у побуті — вона дозволяє за лічені хвилини розігріти або навіть приготувати повноцінну страву. Принцип її роботи базується на дії неіонізувального електромагнітного випромінювання, яке впливає на молекули води, жиру й цукрів у продуктах. Ці молекули починають коливатися, унаслідок чого виділяється тепло, що рівномірно прогріває їжу зсередини. Саме тому страви з мікрохвильовки готуються швидше, ніж у духовці чи на плиті.

Попри науково доведені факти, навколо мікрохвильових печей продовжують поширюватися різноманітні міфи. Один із найпоширеніших — нібито така піч “робить їжу радіоактивною” або “знищує всі корисні речовини”. Насправді ж мікрохвилі не мають нічого спільного з іонізувальним випромінюванням, яке може пошкоджувати ДНК або змінювати структуру речовин. Їх енергія надто мала, щоб викликати будь-які радіаційні ефекти, тому мікрохвильовка не може перетворити їжу на небезпечну для людини.

За даними ресурсу Verywell Health, ключову роль у роботі приладу відіграє магнетрон — елемент, який перетворює електроенергію на мікрохвилі. Вони найбільш активно взаємодіють із молекулами води. Саме тому страви з високим вмістом вологи — супи, тушковані овочі, каші — нагріваються значно швидше, ніж сухі продукти.

У процесі нагрівання частина вологи перетворюється на пару, що впливає на текстуру готової страви. Овочі стають м’якими, а от сухі продукти, якщо їх перегріти, можуть вийти пересушеними й “гумовими”.

Фахівці звертають увагу й на інший важливий момент: нагрів у мікрохвильовці не є ідеально рівномірним. Тепло поширюється від зовнішніх шарів до внутрішніх, тому великі шматки м’яса, запіканки чи інші щільні страви іноді потрібно діставати, перемішувати або перевіряти температуру всередині. Це не лише покращує смак, а й робить їжу безпечнішою з точки зору термічної обробки.

Наукові дослідження також показують: порівняно з варінням чи тривалим смаженням, мікрохвильове приготування може краще зберігати вітамін C та інші водорозчинні мікроелементи. Причина проста — коротший час готування і нижчі температури. У деяких випадках навіть зростає концентрація корисних компонентів, наприклад, антиоксидантів або резистентного крохмалю, який позитивно впливає на роботу кишківника.

Отже, мікрохвильова піч — це не “страшний прилад”, а інструмент, ефективність і користь якого залежать від того, як саме ми ним користуємося: чи не перегріваємо їжу, чи обираємо правильний посуд і чи зважуємо час приготування.

23 січня — день, який не є офіційним державним святом в Україні, але має велике символічне значення для країни. Ця дата об'єднує в собі кілька важливих вимірів — історичний, релігійний і суспільний. Вона є своєрідним маркером важливих подій, що залишили свій слід у національній свідомості, та виявляється значущою для віруючих і громадян України.

Історично 23 січня пов’язане з важливою подією у політичному житті козацької України. У 1710 році саме цього дня було укладено договір дружби між Запорізьким військом та Кримським ханством. Ця угода мала стратегічне значення для обох сторін, адже забезпечувала взаємну підтримку у боротьбі з Османською імперією та спільний захист від зовнішніх загроз. Вона стала важливим етапом у розвитку політичних і військових відносин між козаками та кримськими татарами, закріплюючи їхню співпрацю і надання підтримки в боротьбі за незалежність.

На міжнародному рівні 23 січня присвячене темі материнського та жіночого здоров’я. У різних країнах цього дня наголошують на важливості доступної медичної допомоги для жінок, профілактики захворювань, а також суспільної підтримки матерів. Хоча ця дата не має офіційного статусу в Україні, її сенс залишається актуальним і для українського суспільства.

Церковний календар також надає 23 січня особливого значення. За новоюліанською традицією віряни вшановують пам’ять священномученика Климента Анкірського, якого в народі вважали покровителем здоров’я та тілесної витривалості. Раніше за юліанським календарем цього дня згадували святителя Григорія Ніського — одного з видатних богословів раннього християнства.

Народні традиції та прикмети 23 січня були тісно пов’язані зі спостереженням за погодою і щоденною працею. Вірили, що іній, який довго тримається на деревах, передвіщає холодне літо, мокрий сніг — затяжну й дощову весну, а північний вітер обіцяє пізнє потепління. День вважався сприятливим для хатніх і господарських справ, особливо для прибирання та підготовки запасів наприкінці зими.

Окремі звичаї були пов’язані з родинним добробутом. У деяких регіонах наприкінці січня готували пироги з м’ясною начинкою і ділилися ними з родичами, вірячи, що це зміцнює сімейні зв’язки та приносить злагоду в дім.

Водночас існували й заборони. За народними уявленнями, 23 січня не варто піддаватися смутку, лінуватися або відкладати важливі справи. Вважалося, що байдужість і пасивність у цей день можуть негативно вплинути на перебіг усього року.