Корупція в Україні перешкоджає інтеграції в Європу та відновленню після війни

У ніч з 21 на 22 лютого 2026 року у Львові прогриміли вибухи, що відлунювали в самому серці міста, поблизу торгового центру «Магнус» на вулиці Шпитальній. Інцидент стався орієнтовно о 00:46, і, незважаючи на те, що вибухи були чутні на значній відстані, повітряну тривогу в регіоні не оголошували. Це стало причиною значної стурбованості серед місцевих мешканців та тих, хто знаходився в той час у центрі міста.

Інформація про подію швидко з'явилася в місцевих Telegram-каналах, де користувачі активно обговорювали можливі причини вибухів. Депутат Львівської міської ради та керівник громадської організації «Варта-1», Ігор Зінкевич, підтвердив, що на місце події виїхали десятки правоохоронців. Першочергово вони займаються встановленням обставин та збором свідчень від очевидців. Ситуація залишається під контролем, але люди в місті занепокоєні через відсутність офіційної інформації та застережень від місцевих властей.

За попередньою інформацією, серед постраждалих — працівники поліції, які прибули на виклик, а також військовослужбовець Національної гвардії.

Після першої години ночі офіційне підтвердження оприлюднила Національна поліція України. У повідомленні зазначається, що вибухи сталися після прибуття нарядів патрульної поліції на місце виклику. Внаслідок інциденту є загиблі та поранені правоохоронці. На місці працюють усі профільні служби, деталі обіцяють повідомити згодом.

Міський голова Львова Андрій Садовий заявив, що внаслідок теракту постраждали 14 людей.

Наразі правоохоронці встановлюють обставини події, з’ясовують, що саме вибухнуло, та перевіряють усі можливі версії. Територію навколо ТЦ «Магнус» оточено, рух транспорту в центральній частині міста частково обмежено.

Місцеві жителі повідомляють, що звуки вибухів було чутно в кількох районах Львова. У центрі міста відчувався сильний запах диму, зафіксовано значну кількість спецтехніки та автомобілів поліції.

Влада та екстрені служби закликають мешканців утриматися від перебування поблизу вулиць Шпитальної та Городоцької, щоб не перешкоджати роботі правоохоронців і рятувальників.

Пізно ввечері 4 лютого на території України було зафіксовано сейсмічну активність. Підземні поштовхи відчулися о 23:44 у Дністровському районі Чернівецької області. За попередніми оцінками сейсмологів, магнітуда землетрусу становила 1,7, що свідчить про слабкий характер коливань, які зазвичай не спричиняють руйнувань і часто залишаються непоміченими для більшості людей.

Осередок землетрусу розташовувався на невеликій глибині — близько 3 кілометрів. Саме мілке залягання епіцентру може пояснювати те, що поштовхи могли бути локально відчутні, попри невисоку магнітуду. Подібні сейсмічні явища характерні для цього регіону, оскільки Буковина перебуває в зоні впливу Карпатської сейсмічної системи.

Будь-яких повідомлень про руйнування, пошкодження інфраструктури або звернення громадян не надходило.

Зазначимо, що це вже не перший сейсмічний випадок в Україні за останні дні. 2 лютого землетрус було зафіксовано в акваторії Азовського моря. Тоді підземні поштовхи виявилися значно сильнішими і відчувалися мешканцями одразу кількох регіонів країни, зокрема Донецької, Запорізької та Дніпропетровської областей.

Епіцентр того землетрусу знаходився в Азовському морі приблизно за 30 кілометрів від узбережжя тимчасово окупованого Криму. Глибина осередку становила близько 10 кілометрів. За класифікацією фахівців, він належав до сильно помірних.

За даними сейсмологів, у межах Азовського регіону протягом останніх 20 років було зафіксовано сім землетрусів із магнітудами до 4,9. Усі їхні епіцентри розташовувалися в морі, однак через глибину осередків такі поштовхи можуть відчуватися на значній відстані вглиб материкової частини України. Саме тому як під час землетрусу 2 лютого, так і під час попередніх сейсмічних подій слабкі коливання фіксувалися в радіусі до 300 кілометрів від епіцентру.

Фахівці наголошують, що подібні сейсмічні явища є характерними для окремих регіонів України та не свідчать про підвищену сейсмічну загрозу.

Європейські лідери продовжують заявляти про непохитну солідарність з Україною, однак за цією публічною риторикою дедалі чіткіше проступає брак спільної та довгострокової стратегії завершення війни. Аналітики наголошують: без активного залучення Сполучених Штатів, зокрема у сфері економічного та політичного тиску на Росію, європейські держави залишаються обмеженими у можливостях вплинути на розвиток подій. На тлі непередбачуваної позиції президента США Дональда Трампа це породжує занепокоєння щодо майбутніх рішень, які визначатимуть траєкторію міжнародної підтримки України.

За інформацією The New York Times, європейські урядовці дедалі наполегливіше говорять про необхідність створення надійної системи безпекових гарантій для України, яка стане ключовою умовою будь-яких потенційних переговорів. Саме гарантії розглядаються ними як аргумент, здатний забезпечити Києву впевненість у майбутньому та дозволити розглядати складні дипломатичні формули, які раніше вважалися неприйнятними.

Дискусії ускладнює й позиція російського президента Володимира Путіна, який категорично відкидає можливість присутності військ НАТО в Україні навіть у післявоєнному періоді. Це робить багато європейських планів майже нереалістичними.

На тлі цього європейські лідери намагаються знайти підхід до Трампа і схилити його до більш зваженої лінії щодо Києва. Видання зазначає, що в ЄС обговорюють ідею зустрічі представників України, Європи та США, аби виробити спільну мирну пропозицію, яку в майбутньому буде представлено Москві. Президент України Володимир Зеленський раніше заявляв, що Київ може передати свій оновлений план миру Вашингтону вже 10 грудня.

Попри дипломатичні зусилля, в Європі визнають: союзники мають готуватися до сценарію, за якого їм доведеться воювати й стримувати Росію самостійно. Високопоставлені чиновники НАТО уважно спостерігають за поступовим виведенням американських військових із Європи. Хоча у регіоні залишається близько 79 тисяч солдатів США, європейські армії не можуть швидко замінити ключові можливості американського війська — від супутникової розвідки до систем управління та дальньої високоточної зброї.

Представники європейських країн визнають, що слабкість оборонної промисловості також залишається критичним викликом. Для масштабного нарощування виробництва зброї знадобляться роки. Аналітики Кільського інституту світової економіки підрахували, що Росія щомісяця виробляє близько 150 танків, 550 бойових машин піхоти, понад сотню дронів Lancet та десятки артилерійських систем. Жодна європейська держава сьогодні не наблизилась до таких темпів.

У коментарі NYT директорка з Північної Європи Атлантичної ради Анна Вісландер наголосила, що Україна є ключовим бар’єром, який стримує Росію від подальшої агресії. Вона зазначила, що Європа має або піти на більші ризики зараз, або заплатити значно вищу ціну в майбутньому.

Видання підсумовує: Європейський союз сьогодні стоїть перед стратегічним викликом — як захищати Україну і власну безпеку, якщо США зменшать свою роль у війні.