Львівський аеропорт можуть відкрити вже навесні

Україна відзначається активними зусиллями щодо модернізації своїх військових літаків з метою впровадження західних плануючих авіабомб, інформує Forbes. Такий курс дій обумовлений враженням від руйнівної потужності російських плануючих авіабомб, які призводять до значних втрат серед українських військових сил. Українська армія відзначає важливість адаптації до сучасних загроз і покликана до підвищення своєї обороноздатності за допомогою новітніх технологій та вдосконалення бойової техніки.

Однак партнери не зможуть надати Україні таку саму кількість бомб, яку виробляє Росія, зазначає видання.

Планувальні бомби КАБ вагою 1100 і 2200 фунтів є «чудодійною зброєю». А контрзаходів в українців «практично немає». Але вони можуть завдати удару у відповідь своїми власними плануючими бомбами. Йдеться про американський боєприпас JDAM-ER і французький AASM, а також так звану бомбу малого діаметру SDB з дальністю планування до 69 миль.

З цією метою українські ВПС перетворюють свої 40 або 50 уцілілих винищувачів МіГ-29 і, можливо, десятки винищувачів Су-27, які залишилися, на високоточні планувальні бомбардувальники.

Це важлива подія, оскільки крихітні українські військово-повітряні сили – лише сотня колишніх радянських літаків у кількох бригадах – щосили намагаються відповідати руйнівній кампанії планерних бомбардувань набагато більших російських ВПС, які мають сотні Су-30, Су-34 і Су-35 з чотирма або навіть шістьма КАБами на кожен виліт, пише американське видання.

З появою цього літа 85 колишніх європейських винищувачів F-16 в українських ВПС буде достатньо літаків, щоб відповідати темпам бомбардувань росіян. Чого в українців явно не вистачатиме, так це бомб.

На думку Forbes, вкрай малоймовірно, що союзники України пожертвують більш ніж кількома сотнями планерних бомб на місяць – можливо, це всього лише десята частина від того, що необхідно Україні, щоб відповідати повітряній вогневій потужності Росії.

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

Ситуація почалася з того, що Жадан опублікував твіт із заголовком статті про свою службу: «Зниклий Сергій Жадан повернувся додому після трудового рабства». На цю публікацію відреагувала Христина Соловій, прокоментувавши: «Пахне новими віршами».

Несподівано Жадан відповів їй доволі поетично: «Світ давно не змінюється, ніжна моя». Це стало першою публічною взаємодією між ними після завершення стосунків, що привернуло увагу багатьох користувачів соцмережі.

Раніше, у 2023 році, шанувальники почали обговорювати роман Христини Соловій та Сергія Жадана після того, як письменник подав на розлучення зі своєю дружиною Іриною Куніциною. Їхній шлюб тривав 15 років, і в ньому народилася донька. Розрив з дружиною викликав багато чуток, і вже в травні 2023 року заговорили про нові стосунки Жадана з Соловій. Проте в серпні того ж року співачка повідомила про завершення свого роману з письменником та початок нових стосунків із 42-річним чоловіком.

Дослідження показало, що рівень підтримки українського лідера зазнав певних змін порівняно з попереднім роком. Ця тенденція спостерігалася в різних регіонах світу, що свідчить про глобальний характер цього явища.

Дослідження провели у 35 країнах світу, щоб визначити ставлення населення до президента України Володимира Зеленського.

Згідно з цими даними у середньому 40% респондентів позитивно ставляться до Зеленського, а негативно – 46%. У Європі найбільш позитивне ставлення до президента України у Швеції – 80% та Великій Британії – 72%.

Також переважає позитивне ставлення над негативним до Зеленського в Нідерландах, Німеччині, Польщі та Іспанії.

В Угорщині до Зеленського ставляться позитивно 14% населення, що стало найнижчим результатом у Європі, водночас негативний показник сягає 83% — найвищий серед 35 країн дослідження.

В Азії та Океанії найбільше довіри до президента України в Японії – 63% та Австралії – 62%. Також більш позитивне ставлення над негативним зафіксовано у Філіппінах, Південній Кореї та Бангладеш.

Населення в Індії має найвищий показник тих, хто не визначився – 45%, тоді як підтримує Зеленського 28%, а протилежної думки – 27%. У Канаді 64% до президента України ставляться з довірою, а негативно – 30%. У США показники – 48% проти 39% відповідно.

Як вказують аналітики Pew Research Center довіра до Володимира Зеленського значно знизилась у кількох країнах, а особливо у Польщі. У 2023 році 70% поляків довіряли Зеленському, а у 2024 цей показник впав на 22 пункти та становить 48%. Також значне зниження довіри до президента було зафіксовано у Південній Кореї – 15 пунктів та Південній Африці – 12 пунктів. Менш як 10 пунктів зниження за довірою також спостерігали у таких партнерів України як Австралія, Франція, Німеччина, Нідерланди, Іспанія та США.

В Україні довіра до Володимира Зеленського становить 53,8%. Недовіряють президенту України – 37,8%. За балансом довіри та недовіри Зеленський має найвищі показники в Україні.

Чи бажаєте ви, щоб я щось додав або змінив у цьому тексті? Можливо, ви хочете, щоб я більше уваги приділив якомусь конкретному аспекту цієї проблеми або розглянув додаткові інноваційні рішення?

Вона заявила, що поговорила із солдатами, які проходять підготовку на цьому полігоні. Ось що вони розповідають:

1. У сертифікаті про проходження курсу були предмети, що взагалі не вивчалися: правова підготовка, міжнародне гуманітарне право, статути Збройних сил України, психологічна підготовка, навички виживання.

2. Від усіх хвороб лікар дає парацетамол. «У мене цілий місяць був задушливий кашель, я просив перевірити бронхи та легені, бо вже тричі хворів на пневмонію. Без відповіді. Мене просто відправили назад на плац. Я подав рапорт із проханням про медичний огляд, але командир роти його не прийняв», – розповідає боєць.

3. Обов’язки, які відволікають від навчання, були регулярними. Солдат змушували розвантажувати дрова, копати ями, розвантажувати запаси кухні, розбирати піддони.

4. Стрілянина проходила хаотично. Ті, хто не вміли стріляти, просто інтуїтивно натискали на спуск. Нічна стрілянина – ніхто не розумів її мети. “У мене проблеми із зором, я не бачив прицілу, тому просто відстріляв боєприпаси”, – розповів новобранець.

5. Самовільне залишення частини щодня. Бувало, що йшли до 14 людей за ніч. Кажуть, іноді й більше.

6. У навчанні проігнорували напрями до бригад, виданих одному з мобілізованих. “У розмові мені сказали, що не варто на них розраховувати. Людей відправляють лише у вісім бригад із сумнівною репутацією. Когось відправляють у піхоту без будь-якої оцінки, деяким вдається потрапити до підрозділів безпілотників».

7. У навчальному таборі було поширене пияцтво. Якщо зловлять, залишать проти ночі в ямі. “Офіційних покарань не було, мабуть, тому що керівництво не хотіло псувати статистику”, – повідомляє військовий.

8. Бліндажі були недоступні для укриття. Якщо повітряна тривога просто виходили з наметів спати на вулицю в спальниках.

9. Побудови 6 разів на день, стояли по 20-30 хвилин. Ротний на обурення відповідав матом і казав, що стоятимуть скільки скажуть.