На Львівщині двоє дітей осліпли після подряпин котів — медики попереджають про небезпечну інфекцію

На західному кордоні України сьогодні стикаються дві різні реальності. З одного боку, уряд активно заявляє про наміри реформувати митницю, цифровізувати всі процеси, спростити контроль та посилити боротьбу з корупцією. Здається, що країна на шляху до прозорих і ефективних митних процедур. Однак з іншого боку, водії мікроавтобусів, місцеві підприємці та активісти, які щодня стикаються з реальними умовами на кордоні, вперто стверджують, що без неофіційних «абонементів» пройти митницю просто неможливо.

Про це повідомляє видання Антикор, яке звертає увагу на те, як часто в цих розмовах виникає ім’я Олега Федоровича Будза — начальника відділу митного контролю Львівської митниці. Важливо, що ця особа не є публічним політиком, не виступає на камерах і не дає інтерв’ю, але має значний вплив на митні процеси на заході країни.

Історія набуває ще більш цікавого відтінку, якщо поглянути в документи. Декларації, які щорічно подає Олег Будз, показують картину, далеку від скромного чиновницького побуту. Це великі суми готівки в доларах і євро, автомобілі представницького класу, доходи від бізнесу дружини й навіть згадки про подарунки в мільйонах гривень. Самі по собі ці цифри не доводять порушень закону, але вони впадають в око, коли їх співставляєш з офіційними доходами сім’ї. І в цьому полягає головна інтрига: наскільки прозоро й чесно складалося матеріальне становище сім’ї Будза?

Фігура Будза довгий час залишалася в тіні, поки в телеграм-каналах і регіональних публікаціях не почали з’являтися матеріали про схеми на кордоні. Автори стверджували, що частина мікроавтобусів проходить контроль швидше і без черги, а водії платять фіксовані суми в обмін на гарантоване «зелене» вікно. Саме в такому контексті прізвище начальника відділу митного оформлення Олега Будза стало символом «митного конвеєра». Проте офіційні документи малюють куди більш стриману картину. В Єдиному державному реєстрі декларацій НАЗК чітко зафіксовано, що Олег Будз обіймає посаду в системі Львівської митниці. Його щорічні звіти відображають зарплату, кілька автомобілів, банківські рахунки й грошові активи. Ключовий момент полягає в тому, що, починаючи з 2019 року, разом із деклараціями з’явилися дані про дружину Анну Коваль, чиї доходи від підприємницької діяльності значно перевищують зарплату чоловіка.

У декларації за 2024 рік, наприклад, вказано сукупний сімейний дохід у понад 3,5 мільйона гривень, з яких 2,38 мільйона становили доходи дружини від бізнесу. Вона ж вказана отримувачем зарплати в приватній компанії «Петро Карбо Хем» у розмірі понад пів мільйона гривень. На тлі цих доходів офіційна зарплата самого Будза в 623 тисячі виглядає куди більш скромно. Але більш вражають грошові активи: готівкові 160 тисяч доларів, 90 тисяч євро і майже півтора мільйона гривень, плюс – банківські залишки. У перерахунку на гривню це понад дванадцять мільйонів, що в три з половиною раза перевищує сукупний дохід сім’ї за рік.

Особливої уваги заслуговує декларація 2021 року, де зафіксований подарунок дружині Анні Коваль у розмірі понад 1,3 мільйона гривень. Від кого був цей подарунок і на яких умовах — питання залишається без відповіді, адже декларація фіксує лише сам факт отримання коштів. Про те, що цей «подарунок» чомусь не помітили правоохоронні органи, покликані такі речі відстежувати, скромно промовчимо. Навіщо пояснювати очевидні речі? Якщо в деклараціях Будза основну увагу привертає співвідношення доходів і активів, то у випадку його дружини — це поєднання офіційних заробітків і підприємницьких надходжень. Анна Коваль вказується як співробітниця комерційної компанії і одночасно як підприємиця, чиї доходи за один лише рік перевищують два мільйони гривень. Вона також фігурує власницею або користувачкою автомобілів преміумкласу, Audi Q7 2016 року і BMW X6 2021 року, причому останній вказаний у безоплатному користуванні, що само по собі виглядає незвично й вимагає документального підтвердження. Сам же Олег Будз їздить на старенькому «пасаті», як і належить зразковому чиновнику. Принаймні так написано в декларації. Що теж залишимо без коментарів.

Крім декларацій, ім’я дружини з’явилося і в судових хроніках. У жовтні 2024 року в реєстрі судових рішень зафіксовано справу про порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження автомобілів. У телеграм-каналах цю справу прямо пов’язують з Анною Коваль, проте публічний доступ до повного тексту рішення обмежений, і тому встановити прямий зв’язок поки неможливо. Тим не менш саме згадка прізвища в судових документах посилює увагу до її ролі в сімейній історії Будза. І навряд чи «Особа_1», зазначена в тексті Постанови Галицького райсуду Львова як «потерпіла», яка їздить на BMW X6, є повною однофамілицею Анни Вікторівни Коваль. Тож сумніватися в тому, хто ж їздить на «безоплатному» BMW X6, не доводиться.

У сукупності це створює образ сім’ї, чиї фінансові можливості значно вищі за середній рівень, навіть за мірками великих підприємців. Наявність великих сум готівкової валюти, дорогих «безоплатних» автомобілів і подарунків викликає закономірні питання: наскільки прозорі джерела цих коштів і чи співвідносяться вони з офіційними доходами? Особливо, якщо подивитися на декларації Олега Будза системно. Й порівняти цифри зростання його статків по роках. У 2015 році Олег Будз прийшов на митницю бідним. А в 2025 році вже став мільйонером. Втім, дивіться самі й робіть висновки самі. Скептики скажуть: що незвичайного в тому, що дружина митника веде успішний бізнес, а сім’я заробляє легально? Формально — нічого. У деклараціях все відображено, цифри збігаються, документи заповнені. Але підозри виникають не тільки тому, що йдеться про чиновника з чутливої сфери — української митниці. Вони підживлюються репутацією самої системи, де корупційні схеми десятиліттями вважалися нормою.

Розповіді перевізників і підприємців про «чорні каси», де щоденно збираються тисячі доларів готівкою, підтверджуються численними публікаціями й розслідуваннями про інші пости та інші прізвища. Будз в цій історії стає символом — фігурою, через яку суспільство намагається пояснити собі, як працюють старі механізми в новій реальності.

Складність ситуації погіршується мовчанням офіційних структур. Ні сам Будз, ні Львівська митниця, ні прокуратура не давали публічних коментарів з приводу звинувачень. Запити журналістів залишаються без відповіді. При цьому активісти і телеграм-канали продовжують публікувати списки співробітників, яких, на їхню думку, варто перевірити на предмет корупційної складової.

Ця тиша лише посилює недовіру. Коли в деклараціях фіксуються мільйони готівки, але слідчі органи не поспішають перевіряти джерела походження коштів, суспільство отримує сигнал: система досі закрита, а непідконтрольні схем можуть існувати й далі.

В історії з Олегом Будзом є все: офіційні документи, які демонструють значні активи сім’ї; декларації, де зазначено мільйони гривень доходів дружини; автомобілі, подарунки й валютні резерви; судове рішення, опосередковано пов’язане з дружиною. Все це — факти, зафіксовані у відкритих реєстрах. Є й інший бік — численні звинувачення в поборах і схемах на кордоні, які поки не знайшли документального підтвердження.

На стику цих двох реальностей і народжується розслідування. Воно не виносить вироки й не ставить остаточної крапки. Але воно фіксує очевидне: співвідношення доходів та активів сім’ї викликає запитання, що потребують уважної перевірки. Воно показує, що прізвище Будз звучить не випадково, а тому що символізує системну проблему.

Будз може бути лише частиною великої машини, яка роками налагоджувала неформальні правила. Можливо, його ім’я вкидають опоненти, щоб дискредитувати одну людину. Але якщо система не дасть відповідей, підозри будуть множитися.

Поки ж в сухому залишку – парадокс: офіційні доходи сім’ї за рік становлять трохи більше як три з половиною мільйона гривень, а задекларовані активи — понад дванадцять мільйонів. Є великі подарунки, дорогі автомобілі, валютні заощадження, і є мовчання з боку тих, хто зобов’язаний перевіряти подібні розходження. І в цьому мовчанні — головний сигнал суспільству: якщо система не зміниться, прізвища можуть бути різними, але результат залишиться тим же.

Олег Гетман, відомий економічний експерт, який координує роботу експертних груп Економічної експертної платформи та є асоційованим експертом CASE Україна, проаналізував ситуацію, що склалася навколо оподаткування підакцизних товарів. Його висновки вказують на низку системних проблем, які перешкоджають ефективній боротьбі з тіньовим ринком.

За останній час уряд розглядає пропозиції щодо збільшення податкових ставок, зокрема ПДВ та військового збору. Проте, несплату податків в результаті різних схем оцінюється на 300 мільярдів гривень щорічно. Лише “сірі” схеми в галузі підакцизних товарів призводять до втрат бюджету приблизно на 40 мільярдів гривень на рік.

За даними аналітичних центрів, тренди на ринку підакцизних товарів у 2023 році та першому кварталі 2024 року показали різні напрямки щодо динаміки тіньової частки. Наприклад, в галузі нафтогазу спостерігалася тенденція до зниження тіньової частки з 30% у 2020 році до 13% у 2023 році, але у першому кварталі 2024 року вона знову зросла до 18%. У тютюновій галузі зростання тіньової частки відбулося з 6% у 2020 році до 19% у 2023 році. Щодо алкогольної продукції, тіньова частка знизилася до 38% у 2023 році, але знову піднялася до 41% у першому кварталі 2024 року.

Загальна картина показує, що ринок підакцизних товарів піддавався значним змінам, що потребує уважного аналізу та ефективних заходів контролю з боку владних структур.

На ринку пального в Україні триває постійна боротьба правоохоронних та контролюючих органів зі “схемами” мінімізації податків, яка за останні роки мала змінні успіхи. Протягом 2023 року особливо активною виявилася Тимчасова слідча комісія з питань економічної безпеки, яка зробила значний внесок у зменшення тіні на ринку пального. Результатом її роботи стали внесені зміни до законодавства та проведення щоквартального моніторингу податкового навантаження на виробників підакцизної продукції за дорученням БЕБ, Поліції та ДПС.

У 2024 році Комітет з питань фінансів, податкової та митної політики активно зайнявся мінімізацією схем у сфері підакцизних товарів. Останні місяці характеризувались інтенсивною діяльністю перевіряючих та правоохоронних органів, що значно ускладнило роботу “сірих” та “чорних” схем. Як результат, обсяги легальних продажів пального почали зростати у березні-травні, що призвело до зменшення тіньової частки.

Щодо тютюнової продукції, для визначення рівня тіні у галузі застосована методологія міжнародної організації Healthy Initiatives. Згідно з дослідженням Київського міжнародного інституту соціології у 2023 році, 22,2% дорослого населення України є теперішніми курцями сигарет. Сигарети залишаються найбільш популярними тютюновими виробами (83% від усіх споживачів тютюнових виробів), хоча вживання електронних сигарет (3,3%), ТВЕН (3,0%) та кальяну (2,6%) також зазнає певного поширення.

Аналіз тіньової частки на ринку сигарет показав, що в середньому протягом року вона становить 19%, з аномальним показником 23,5% у четвертому кварталі 2023 року. Загалом, втрати бюджету від несплати податків з тютюнової продукції у 2023 році оцінюються на рівні 18-20 мільярдів гривень.

У першому кварталі 2024 року в Україні спостерігалося значне зниження рівня нелегальної торгівлі тютюновими виробами, згідно з даними дослідницької компанії Kantar. Загалом, частка нелегальної продукції склала 19,1%, що є наслідком зменшення як частки підробленої продукції (до 8,7%), так і продукції з маркуванням Duty Free або призначеної для експорту, але нелегально реалізованої в Україні (до 9,2%).

Лідерами з розповсюдження нелегальної продукції є шість областей України, де реалізується 67% таких виробів: Дніпропетровська (18%), Одеська (13%), Київ і Київська область (11%), Харківська (10%), Хмельницька (8%), Львівська (6%).

Як і у випадку з пальним, ситуації на ринку тютюнових виробів приділяється особлива увага комітетом Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики та Тимчасовою слідчою комісією з питань економічної безпеки. За результатами аналізу схем у цій галузі було внесено істотні зміни до законодавства та надано відповідні доручення правоохоронним та контролюючим органам. Наразі вдалося зберегти рівень тіні в межах 20%, однак значного зниження тіньової економіки досягнуто ще не вдалося.

У сфері алкогольних виробів, для оцінки рівня тіньової економіки застосовувались дані Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) та інформація щодо надходжень податків за роками, використання алкоголю населенням. У першому кварталі 2024 року загальний рівень споживання алкогольних напоїв оцінюється на рівні 8,82 літра чистого етилового спирту на одну особу. Тіньове споживання складає приблизно 3,65 літра (що становить 41% ринку), що призводить до втрат бюджету в середньому 7-8 мільярдів гривень щорічно.

Незважаючи на заходи, проведені Верховною Радою та Тимчасовою слідчою комісією з питань економічної безпеки, частка тіньової економіки в підакцизних галузях залишається значною, що призводить до великих втрат для державного бюджету – 37-40 мільярдів гривень у 2023 році.

Для ефективного подолання схем з мінімізації податків потрібна системна зміна, яка базується на успішній практиці країн Європейського Союзу: підвищення ефективності роботи контролюючих органів, зменшення корупції, реформування судової системи та створення інклюзивних інституцій. Наразі в Україні відсутні важливі структурні зміни, які б забезпечили якість державного управління на рівні європейських стандартів.

Загалом, необхідні зміни до законодавства та системного підходу до боротьби з тіньовою економікою можуть стати важливим кроком до покращення фінансової стійкості країни та забезпечення стабільності бюджету.