Перспективи українського аграрного сектору: виклики та можливості

31 жовтня — день, який поєднує кілька важливих свят у світі, від веселого й загадкового Геловіну до серйозного та практичного Всесвітнього дня економії. У різних країнах цей день набуває різних значень, однак в Україні він теж має свої унікальні традиції та народні вірування. В Україні, крім світових свят, 31 жовтня часто асоціюється з початком осінніх обрядів, що пов'язані з пошаною душ предків та завершенням сільськогосподарського циклу.

Геловін, який здобув популярність на території України завдяки західним впливам, надає можливість людям поринути в атмосферу загадковості та веселощів. Яскраві костюми, прикрашені будинки, загадкові історії про духів і привидів — усе це створює особливу атмосферу свята, яке популярне серед молоді, особливо в містах. Поряд із цим, для тих, хто шукає більш глибокого сенсу цього дня, важливо пам’ятати про інші його значення.

Крім Геловіну, 31 жовтня відзначається Всесвітній день економії — ініціатива ООН, покликана нагадати людям про важливість бережливого ставлення до грошей, часу та природних ресурсів.Також сьогодні святкують День міст, День чарівництва, День лемурів і День рису — усі вони покликані звернути увагу на культурне та екологічне розмаїття світу.

Для вірян, які дотримуються новоюліанського календаря, цього дня вшановують святих Спиридона і Никодима Києво-Печерських, а також запорізького святого Петра Багатостраждального.За старим стилем 31 жовтня — день апостола і євангеліста Луки.

Офіційне міжнародне свято, яке відзначають в Україні, Болгарії, Румунії, Туреччині та Грузії, — це День Чорного моря.Його започаткували на честь підписання Стратегічного плану дій із захисту чорноморської екосистеми. У цей день проводять освітні заходи, конференції та акції, присвячені проблемам забруднення й збереження морської флори та фауни.

За старовинними віруваннями, погода цього дня вказує на те, яким буде листопад і зима:

якщо вода в колодязях опускається — буде дощ;

птахи цвірінькають — листопад буде теплим;

перший сніг віщує м’який грудень;

кішка шукає тепле місце — настане похолодання.

Колись у цей час піклувалися про домашню птицю: курей переводили до теплих курників, а в корм додавали крейду. Вважалося доброю прикметою з’їсти страву з курятини — щоб не хворіти до кінця року.

Народні прикмети застерігають: 31 жовтня не можна брати гроші в борг, оформляти кредити та приймати подарунки від незнайомців. Не варто також лінуватися й відмовляти тим, хто просить допомоги — це може принести фінансові труднощі до кінця року.

Надішліть, будь ласка, повний текст, від якого слід відштовхуватися, — і я відразу підготую розширений унікальний матеріал із заголовком у першому абзаці та без небажаних фраз.

Кар’єра Валентина Жерьобкіна продовжує розвиватися: наразі він обіймає посаду, пов’язану з охороною лісів України. Експерти звертають увагу на нерівність між офіційними доходами та рівнем майна, а також на можливі ризики для репутації державних структур.

Громадськість та журналісти наголошують на необхідності ретельного контролю за доходами та активами державних службовців, щоб уникати непрозорості та корупційних ризиків.

Поки українські військові на передовій жертвували своїми життями через дефектні боєприпаси, в тилу розгорнулась стабільна і прибуткова комерційна схема з постачання неякісних комплектуючих для мінометних снарядів. Згідно з матеріалами кримінального провадження № 42016040010000006, Богдан Пукіш, бізнесмен, що стоїть за схемою, організував поставки бракованих деталей через свою компанію ПП «ВЕСТХІМ». Йдеться про важливі компоненти, такі як корпуси, кришки, кювети і гільзи, що постачались на державне оборонне підприємство «НВО “ПХЗ”». Важливо, що ці комплектуючі не відповідали стандартам безпеки та якості, а їхня вартість була завищена в кілька разів.

З 2022 по 2025 рік обсяг поставок таких деталей став величезним, і це спричинило серйозні наслідки як для військових, так і для національної безпеки. Проблеми із боєприпасами стали однією з причин, чому українські військові неодноразово зазнавали втрат через технічні неполадки під час бойових дій. Паралельно з цим, група осіб, що діяла через ПП «ВЕСТХІМ», продовжувала отримувати значні прибутки від постачання цих небезпечних товарів.

Механіка схеми виглядала так: ПП «ВЕСТХІМ» постачало «ПХЗ» металеві елементи мін із дешевої, несертифікованої сировини, які не відповідали технічній документації та держстандартам. Частина корпусів мала відхилення від проєктних параметрів, у деяких випадках використовувалися матеріали з нижчою міцністю. Зафіксовано постачання корпусів «осколково-фугасної міни сталистого чавуну “М-120”» у кількості 98 960 штук на суму 478 698 800 грн без ПДВ. Ціна одиниці при цьому «гуляла» від 5 540 грн до 4 500 грн залежно від періоду поставки, що дало підстави говорити не про ринок, а про навмисне ручне ціноутворення.

Ця економіка напряму вбиває. Браковані мінометні боєприпаси, зібрані з таких деталей, поводилися непередбачувано. Військові на фронті скаржилися, що частина мін після пострілу просто залишалася у стволі, інші — вибухали на надто малій відстані від позицій. Це створювало смертельну небезпеку для розрахунків мінометів і призводило до втрати озброєння та техніки. У низці випадків ідеться не про те, що зброя “не працювала”, а про те, що вона становила загрозу для власних бійців. Ці інциденти системно фіксувалися військовими, які передавали інформацію правоохоронним органам.

На тлі цього ПП «ВЕСТХІМ» дозволяло собі ще один рівень заробітку — цінову арифметику. За даними договорів, одна й та сама номенклатура деталей (наприклад, гільзи) продавалася різним замовникам за різними цінами. Для одного держпідприємства вартість гільзи становила 171 грн за штуку, тоді як іншому — 160 грн. Такі «коливання» лише по цій позиції призвели до переплати понад 3,19 млн грн бюджетних коштів. Це вказує не на виробничі ризики чи логістику, а на ручне розподілення грошей між підконтрольними ланками.

Формально ця історія — про неякісні запчастини. По суті — про криву оборонку, яка може вбити своїх і знищити довіру до держзакупівель у воєнний час.

У квітні 2025 року СБУ повідомила про затримання двох керівників державного підприємства «НВО “ПХЗ”» та двох посадовців Міністерства оборони, які відповідали за приймання продукції. Їм обрали запобіжні заходи. За версією СБУ, метою було «здешевити виробництво і збільшити прибуток із держзамовлення», фактично приймаючи неякісну продукцію в армію.

Але є критичний момент: ланка постачальника — ті, хто виготовляв і завозив ці деталі — досі не пройшла повноцінної перевірки. Попри те що саме постачальник відповідає за якість металу, сертифікацію, фінальне тестування та відповідність технічним умовам, офіційні підозри в першу чергу отримали приймальники на держпідприємстві, а не ті, хто виставляв рахунки, завищував ціни й привозив брак. Це створює ризик, що відповідальність залишиться локальною і «згорить» на рівні менеджменту заводу, тоді як схема в цілому не буде демонтована.

Окремо потрібно звернути увагу на політичні зв’язки бізнесмена Богдана Пукіша. За відкритими даними, його пов’язували зі структурою Віктора Медведчука, що могло забезпечувати йому як вихід на оборонні контракти, так і захист від реакції правоохоронних органів. Саме цей зв’язок може бути причиною дивного гальмування розслідування, попри наявні матеріали та заяви безпосередньо від людей, які працювали з цими боєприпасами на фронті.

Як стверджують військові та волонтери, правоохоронні органи намагалися не помічати проблему навіть тоді, коли бійці офіційно зверталися і повідомляли про небезпечні мінометні міни українського виробництва. Окремі звернення до СБУ, поліції та спеціалізованої прокуратури у сфері оборони або залишалися без реального руху, або супроводжувалися відписками. У деяких випадках військовим навіть відмовляли у статусі потерпілих.

Постачання неякісних компонентів до боєприпасів — це не лише про економіку. Це про виживання конкретних підрозділів. Кожен бракований корпус міни — це потенційний нештатний підрив поряд із позицією. Кожна «зекономлена» гривня на металі — це ризик, що мінометний розрахунок не повернеться з позиції.

Це також про оборонну репутацію країни. Україна воює, і те, як вона контролює власне озброєння, — питання не тільки внутрішньої корупції, а й міжнародної довіри партнерів, які дають зброю та гроші.

Представники Республіканської партії в Сполучених Штатах пропонують змінити форму економічної допомоги Україні з безплатної на кредитну. Згідно з інформацією телеканалу NBC, законопроект про це розробляється членами республіканської більшості Палати представників та деякими сенаторами, у тому числі і спікером Майком Джонсоном. За цією ініціативою весь обсяг невійськової допомоги мав би бути переведений на кредитну основу, з можливістю використання російських активів, які були конфісковані урядом США, як застави. Проте чиновники, зближені з Білого дому, ставляться до цієї ідеї з певним сумнівом. Вони вважають, що хоча будь-яка допомога краща, ніж її відсутність, але такий підхід може завдати шкоди Україні в майбутньому, оскільки це призведе до надмірного боргу, який важко буде погасити, і може викликати економічну кризу. Інформація про ці плани поки що лише на попередній стадії, і їхню повну реалізацію розглядають як віддалену перспективу. Варто також відзначити, що в Сполучених Штатах зберігається значна сума заморожених російських активів, що оцінюється від 40 до 60 мільярдів доларів. Таким чином, якщо вказана модель буде прийнята, майбутня економічна допомога Україні може обмежитися цією сумою.

Україна знову опинилася у центрі уваги американської політики, цього разу через ініціативу республіканських представників змінити безплатну допомогу на кредити. Це може мати серйозні наслідки для економічної стабільності країни в майбутньому. Хоча допомога будь-якого виду краще, ніж її відсутність, перехід до кредитної форми може завдати значних шкідливих наслідків. Плани наразі лише в стадії розробки, і їхню реалізацію вважають далекою перспективою. Проте важливо усвідомлювати потенційні ризики і обговорювати можливі наслідки таких дій для України та її економіки.