Вівторок, 2 Червня, 2026

Російська Агресія: 99 Ракет та Дронів Нічною Порою Ударили по Енергетичних Об’єктах України

Важливі новини

Декларація керівника оборонного держпідприємства привернула увагу через громадянство дружини та валютні активи

Директор державного підприємства Міністерства оборони України «Монтажник-Україна» Олександр Дмитрук у своїй декларації зазначив шлюб із громадянкою Російської Федерації, а також наявність значних валютних заощаджень у родини. Йдеться про підприємство, яке виконує монтажні та будівельні роботи для потреб оборонного відомства, що автоматично підвищує суспільний інтерес до будь-яких аспектів діяльності його керівництва.

Згідно з поданими даними, дружина посадовця Наталія Дмитрук має російське громадянство та водночас володіє посвідкою на постійне проживання в Україні. Формально така обставина не є порушенням законодавства, однак у контексті повномасштабної війни та підвищених вимог до безпеки в оборонному секторі вона викликає додаткові запитання з боку громадськості та експертного середовища.

У власності самого Дмитрука задекларовано кілька об’єктів нерухомості в Києві. Йдеться про квартиру площею 53,6 квадратного метра, придбану ще у 1998 році, земельну ділянку площею 816 квадратних метрів та житловий будинок площею 76,3 квадратного метра, обидва об’єкти набуті у 2004 році. Вартість майна зазначена за цінами на момент придбання і є відносно невисокою за сучасними мірками.

Серед рухомого майна в декларації фігурує легковий автомобіль Toyota Camry 2012 року випуску, придбаний того ж року.

Найбільшу увагу привертають грошові активи родини. Станом на кінець 2024 року Олександр Дмитрук зберігав понад два мільйони гривень на рахунках у державному та комерційних банках. Окремо задекларовано готівкові кошти: 25 тисяч доларів у самого посадовця та 120 тисяч доларів у його дружини.

Сукупний дохід сім’ї за 2024 рік перевищив 1,2 мільйона гривень. Основну частину становила заробітна плата Дмитрука на державному підприємстві. Також у декларації зазначені пенсійні виплати, банківські відсотки та заробітна плата дружини, отримана у приватній будівельній компанії.

Водночас у документі відсутні відомості про цінні папери, корпоративні права, незавершене будівництво, фінансові зобов’язання чи значні витрати. Формально декларація не містить ознак порушень, однак поєднання статусу керівника оборонного підприємства, шлюбу з громадянкою держави-агресора та значних обсягів готівкової валюти неминуче викликає запитання з боку суспільства та контролюючих органів.

Розкриття таємниць Куп’янського наступу: чому російські війська застрягли в лабіринті лісу

На Куп’янському напрямі, хоча російські війська мають істотну перевагу на землі та в повітрі, вони вперто б’ються чолом в українську оборону. Костянтин Машовець, військовий оглядач, з іронією пропонує розглянути цей передовий досвід як модель для інших ділянок фронту. Однак очевидно, що противник зіштовхнувся з певними труднощами. Спроби російського командування "розгорнути успіх" у районі сіл Табаївка та Крохмальне за допомогою 2-ї "Таманської" мотострілецької дивізії 1-ї "Гвардійської" танкової армії не виявилися успішними. Їхні спроби просунутися в бік флангу та тилу українських підрозділів, що утримують рубіж Іванівка – Котлярівка, зазнали невдачі. Навіть альтернативна тактика, направлена на сіла Піщане, зіткнулася із запереченням ЗСУ. Більше того, позиції противника у цих районах не сприяють організації ефективних наступальних дій через перевагу висот українських військ. Будь-яке збільшення концентрації сил противника стає очевидним для українських військ, які завдають уражень та ускладнюють процеси розгортання. Підрозділи 15-го мотострілецького полку та 1-го танкового полку 2-ї мотострілецької дивізії російського ворога, які намагаються просуватися, зіткнулися з серйозними труднощами. Командування противника планує підсилити свою ударну групу додатковими силами і засобами, що може призвести до серії акцентованих атак вздовж дороги Куп’янськ – Сватово.

Поза обговореним районом, триває активна діяльність "ворушок" на північ від села Синьківка та на північний захід від нього. Військові підрозділи 25-ї окремої мотострілецької бригади, підсилені відділами 138-ї окремої мотострілецької бригади об'єднаних у складі 6-ї загальновійськової армії противника, продовжують намагатися прорватися вздовж річки Оскіл та залізниці, що йдуть з півночі, уздовж загального напрямку від Синьківки до Петропавлівки на лівобережну частину Куп'янська та дороги Куп'янськ – Сватове. Проте їхні спроби мають свої особливості. Вони намагаються "протиснутися" через оборону ЗСУ, діючи з лісистої місцевості південніше Лимана Першого, але кожен раз, коли вони виходять на відкриту місцевість, зазнають щільного вогневого ураження. Навіть у випадках, коли передові підрозділи цих двох бригад змушені залишити свої винесені вперед спостережні пункти та позиції відділень. Командування противника на цьому напрямку намагається діяти незвичайно та нестандартно, постійно змінюючи напрямки атак і штурмів — то західніше від Синьківки, то східніше (від Вільшани), то навіть "через ліс", а іноді навіть проводячи одночасні атаки, але раз за разом зіштовхуються з густим вогнем ЗСУ. Я розумію, що причинами їхньої невдачі можуть бути різні фактори, проте цікаво, скільки ще резервів противника зітратить командування 6-ї Загальновійськової армії на ці невдачі, перш ніж вони зрозуміють (чи пригадають) одну просту істину, яку їм викладали у відповідних, очевидно, ще радянських військово-навчальних закладах? У противника достатньо сил і засобів, перевага у повітрі та артилерії є, але їхні наступи знову й знову призводять лише до прямих атак "на вижимання". Як кажуть, "хазяїн — барин", і це також відображається на їхній стратегії. Було б корисно розповсюдити цей передовий досвід 6-ї Загальновійськової армії на інші напрямки та ділянки фронту.

Противник продовжує активні дії на Куп'янському напрямку, намагаючись прорватися через оборону ЗСУ.Російські війська, незважаючи на перевагу в озброєнні, стикаються зі складнощами при спробах наступу.Командування противника намагається змінити тактику дій та здійснює невдачні атаки з різних напрямків.Наступ противника не дає бажаних результатів через ефективну оборону та відсутність успішних стратегій.Важливою є подальша передача передового досвіду української армії на інші ділянки фронту для успішного відбиття атак противника.

Без нових поставок: Україна ризикує втратити ключові можливості на полі бою

Постійна військова допомога з боку США є важливою складовою стратегії України в боротьбі проти агресії Росії. Однак останні заяви про можливе скорочення допомоги викликають серйозні побоювання щодо стабільності ситуації на фронті. Як зазначає The Wall Street Journal , без нових поставок військової допомоги Україна зможе витримати нинішній темп боїв до літа 2025 року, але після […]

The post Без нових поставок: Україна ризикує втратити ключові можливості на полі бою first appeared on НЕНЬКА ІНФО.

Юрій Бутусов: Чому генерали ухиляються від відповідальності

У своєму матеріалі журналіст наголошує на необхідності постійного вдосконалення військової стратегії відповідно до змін на полі бою. Він підкреслює важливість гнучкості та адаптивності у прийнятті рішень на вищому командному рівні.

Чому Україна – єдина у світі у ХІХ-ХХІ століттях армія, яка не воює дивізіями і корпусами, та чому генерали ухиляються від відповідальності?

Основна проблема війни – визначення відповідальності командирів усіх рівнів за результат, тобто за знищення ворога, збереження своїх людей, утримання вигідних позицій.

На фронті багато критики на адресу генералів, що штаби ОТУ й ОСУВ контролюють та карають комбригів і комбатів виключно за смуги та точки на карті, за утримання позицій, не звертаючи уваги на стан військ, на тактичну обстановку, на проблеми знищення ворога та збереження своїх сил. Драматичний розрив між стратегічними завданнями й тактичними можливостями призводив та призводить до постійного повтору одних і тих самих помилок, де планування закладається із самого початку помилкове, оскільки воно прив’язане до хибних тактичних рішень.

Це протиріччя закладене самою організаційною структурою наших сил оборони, і не має прикладів у світовій історії під час масових мобілізаційних війн.

Як керують у нас?

В Україні на фронті найвищою організаційною формою є з’єднання – бригада. Командир бригади відповідає за смугу оборони, боєздатність бригади, завдання ураження ворогу та збереження власного особового складу й техніки, тобто відповідає за все. Смуги оборони бригад у нас від 4 до 20 км, залежно від напрямку та умов – загальний фронт активних дій наразі приблизно 800 км. Якщо порахувати відкриті джерела, то бригад наземних сил усіх видів у нас розгорнуто понад 100, плюс сотні окремих підрозділів, батальйонів, рот, загонів. Тому логічно було б очікувати, що така велика кількість об’єктів управління, такий великий фронт вимагають збільшення з’єднань до розміру дивізій та створення об’єднань – корпусів або армій. Але цього не відбувається.

Для управління військами у нас створені оперативно-тактичні управління – ОТУ, яким нарізають ділянки, які відповідають корпусним районам, та оперативно-стратегічні управління військами – ОСУВ, зона відповідальності армії.

Але вони не відповідають за війська. Війська у нас адміністративно входять в структуру окремих оперативних командувань – ОК. ОК тимчасово підпорядковують свої сили фронтовим ОТУ та ОСУВ, які відповідають безпосередньо за війну.

Тому за боєздатність бригад та збереження людей відповідають ОК і бригади. А за смуги та точки на карті відповідають ОТУ й ОСУВ, і вони відповідають за досягнення результатів у бойових діях. І все це різні штаби, різні генерали.

Ось тому й існує розрив. Це розрив відповідальності на рівні генералів. Точки на карті не можуть існувати у відриві від усвідомлення боєздатності, від особового складу, від планування та організації знищення ворога.

Генерали не відповідають комплексно за результат – відповідають тільки комбриги, і все, далі відповідальність розпорошується.

В історії світових війн ХІХ-ХХІ століть масових мобілізованих армій, прикладів такого дивного стану справ ще не було.

В усіх інших арміях еволюційно приходили до єдиної логіки – чим вище злагодженість та відповідальність, тим вище боєздатність, тим краще керованість.

А яка керованість у наших ОТУ? Як може керувати ефективно штаб ОТУ, якщо у нас є ОТУ, яким підпорядковувалось у певні періоди одночасно понад 20 бригад та понад 20 батальйонів тільки різнорідної піхоти, плюс ще більша кількість підрозділів інших родів військ? Ви собі уявіть, чи може бути ефективним управління, якщо у вас одночасно 100 підлеглих командирів, і по кожному постійно треба планування та рішення? Нонсенс.

А як може відновлювати боєздатність бригад та батальйонів ОК, якщо вони практично не бачать свої підрозділи, і відірвані від їхнього застосування, не можуть оцінити проблеми? Ніяк.

У чому причина?

Я писав про цю проблему починаючи з 2014 року, коли управління бойовими діями на Донбасі було передано тимчасовим структурам – секторам, а потім – тимчасовим оперативним управлінням. Нагадаю, що структура армійських корпусів в Україні існувала до 2014 року, але у 2011-13 роках президент Янукович проводив системне знищення обороноздатності України й армійські корпуси розформував. Останній 8-й армійський корпус був ліквідований вже у червні 2014-го.

Тодішній новий начальник Генштабу В.Муженко хотів переробити усю структуру армійського управління на свій розсуд. Тому історія з розформуванням корпусів, зі створенням тимчасових штабів, секторів, ОТУ, була зручною для ручного контролю армією, для швидкого зняття та призначення на посади будь-якого генерала, і тому її зберегли тоді, і зберігають досі. Тобто відсутність дивізій та корпусів на фронті – причини політичні, які не мали нічого спільного з боєздатністю армії.

Після заміни Муженка ця тимчасова структура зберігалася, оскільки виявилася зручною і для його наступників. Але для війни це рішення працювало жахливо як у 2014-му, так і у 2024-му.

Нам потрібна реорганізація військ – створення дивізій та корпусів постійного складу, тому що цього вимагає увесь досвід і логіка війни. Нам потрібно, щоб генерали особисто відповідали не за проведення селекторів та нанесення точок на карті, а щоб вони, як комбати та комбриги, спільно відповідали за підпорядкований до них постійний сталий комплект військ, і спільно відповідали за результат – за знищення ворога, за збереження своїх, за утримання рубежів оборони.

Юрій Бутусов

У Святошинському районі Києва викрили схему із завищенням вартості закупівлі пожежного обладнання

Правоохоронці повідомили про підозру посадовиці Святошинської районної державної адміністрації, яка відповідала за проведення тендерів у сфері освіти, молоді та спорту. За версією слідства, саме через її дії громада переплатила понад 850 тисяч гривень під час закупівлі протипожежного обладнання. Як встановили слідчі, управління освіти РДА оголосило тендер на придбання пожежних шаф, вогнегасників та іншого захисного і […]

Російський Удар: 99 Ракет та Дронів Нічною Порою

У ніч на 29 березня Україну вразили новим комбінованим ударом “шахедами” і “кинджалами”, які зазнавали масовану атаку російських сил. Випущено було 99 ракет різних типів і дронів, які спрямовувалися на об’єкти енергетики. За даними Повітряних сил, збито 58 “шахедів” і 26 ракет. Удари призвели до пошкоджень на енергетичних об’єктах в різних регіонах, включаючи Дніпропетровщину, Черкащину, Кіровоградщину та Івано-Франківщину. Цілі атаки охопили теплові та гідроелектростанції, призвівши до аварійних відключень в деяких областях.

Поширені ракетні атаки викликали тривогу у сусідній Польщі, яка підняла свою авіацію для захисту. Удари розпочалися опівночі і тривали протягом ночі, ініційовані “шахедами”, які атакували центральні та західні області. Пізніше до атаки долучилися крилаті ракети з Ту-95МС та “кинджали” з Міг-31. Російська агресія спрямовувалася на розвідку систем протиповітряної оборони, а також на енергетичні об’єкти.

За інформацією Повітряних сил, “кинджали” ударили по Львівщині біля міста Стрия. Крім того, були зафіксовані ракетні атаки у напрямках Кременчука, Дніпра, Миргорода та інших регіонів. Наприкінці ночі ракети досягли південних і центральних областей, включаючи Хмельниччину, Житомирщину та Вінниччину, а також Івано-Франківщину.

Слід зазначити, що попередні атаки російських сил також спрямовувалися на ці регіони, що свідчить про тривалий характер конфлікту. Удари нанесли серйозні збитки енергетичній інфраструктурі, а також призвели до поранень та руйнувань на місцях. Ця остання агресія стала ще одним нагадуванням про непримиренність та небезпеку, які висять над Україною в умовах російської агресії.

Жорстокі Наслідки Російської Агресії: Жертви та Зруйновання по всій Україні

Російський ворожий удар, який стався 29 березня, відзначився жахливими наслідками для безпеки та інфраструктури України. У Кам’янському були поранені п’ятеро людей, серед яких важко постраждала п’ятирічна дівчинка. Зазнали пошкоджень дачні будинки та автомобілі.

Компанія ДТЕК повідомила про серйозні пошкодження триєї теплоелектростанцій, а влада Черкащини також підтвердила ракетні влучання у критичні інфраструктурні об’єкти. У ніч на 29 березня було збито 6 “шахедів” і одну крилату ракету, згідно з повідомленням начальника обласної адміністрації Ігоря Табурецька.

У Харківській області за попередню добу внаслідок обстрілів загинули дві людини, а дев’ять отримали поранення, повідомив керівник ОВА Олег Синєгубов.

21 березня, після місячної перерви, Росія здійснила масштабний удар, спрямований на Київ та область. Ракети заблоковано, але руйнування та пошкодження житлових будинків, дитячих садків та промислових об’єктів залишились.

Наймасштабніша атака на енергетичну систему України сталася 22 березня, коли російські ракети пошкодили об’єкти генерації електроенергії по всій країні. Руйнування залишили ДніпроГЕС у Запоріжжі та призвели до повного відключення електропостачання у Харкові.

Тривалий Шлях Російської Агресії: Нові Руйнування та Відновлення

Ракетний удар, що стався 24 березня, став наступною хвилею насильства, яке зазнала Україна. Російські ракети не лише вдарили по Києву, але також досягли Львівщини, а одна з них навіть залетіла на 39 секунд до території Польщі. Жахливі наслідки відчутні в багатьох регіонах країни, особливо в Стрию, де більшість ракет спрямували на газові об’єкти.

Наступного дня, 25 березня, Київ відчув ще один удар, цього разу ракетами “Циркон”. Щасливо, жертв у цих атаках не було, проте були руйнування академії мистецтв.

Попередній період агресії, що тривав зимою, був відзначений масованими комбінованими ракетними ударами, але з 15 лютого відбулася пауза у масштабних обстрілах. Тим не менш, точкові атаки продовжувалися, призводячи до руйнувань і втрат у житті на сході та півдні України.

Ці нові руйнування та загрози нагадують про труднощі, з якими стикається Україна у боротьбі з агресією. Незважаючи на це, український народ продовжує виявляти стійкість та солідарність, готуючись до відновлення після цих випробувань.

Україна залишається на передовій боротьби з агресією з боку Росії, що маніфестується через масовані ракетні атаки та стрімке знищення енергетичних об’єктів. Хоча країна зазнає важких втрат і руйнувань, український народ продовжує виявляти рішучість та солідарність у захисті своєї державності. Важливо зосередити увагу на міжнародній підтримці та зусиллях для забезпечення безпеки України. Тільки через спільні зусилля та рішучі дії спільнота зможе зупинити агресію та відновити мир у регіоні.

Останні новини