СБУ викрила поліцейського, який вимагав гроші та інтим у заявниці

Одеський припортовий завод, один з найбільших і стратегічно важливих об'єктів промислової інфраструктури України, став об'єктом палких обговорень та критичних зауважень на тлі проголошеної великої приватизації. У зв'язку з оголошенням Фондом державного майна про продаж активів цього підприємства через електронний аукціон, виникають серйозні питання щодо прозорості процесу та можливих порушень у підготовці до його проведення. Висловлюються побоювання щодо можливості маніпуляцій із результатами аукціону та того, що у нього може бути «узгоджений» переможець.

До приватизаційного лоту включено понад 99,5% акцій Одеського припортового заводу, а також пакет нерухомості, що складається з 45 одиниць, загальна площа яких перевищує 285 тис. кв. м. Це включає виробничі комплекси, логістичні потужності та інші об'єкти, що відіграють важливу роль у забезпеченні економічної діяльності країни, зокрема у хімічній промисловості та виробництві добрив.

Проте в низці дописів і заяв громадських активістів ідея «великої приватизації» подається як фасадна — і, мовляв, реальний розподіл активу вже відбувся в кулуарах. Зокрема, у повідомленнях фігурує назва компанії «Кернел Холдинг S.A.», яку пов’язують із бізнесменом Андрієм Веревським: нібито компанія вже внесла гарантійний внесок у розмірі 50 млн грн, через що сам аукціон розглядають багатьма як формальність із відомим наперед переможцем. Ці твердження подаються як позиція авторів публікацій і потребують підтвердження від сторін.

У публічних заявах активістів і експертів лунає ще одна критична претензія: відсутність актуальної державної екологічної оцінки стану заводу та прилеглих територій. Зауважують, що згідно з вимогами для приватизації стратегічних об’єктів та об’єктів з потенційним впливом на довкілля, має бути проведена відповідна екологічна експертиза або оцінка — й використання застарілих висновків може ставити під сумнів законність подальших рішень. Якщо ці оцінки відсутні або не відповідають чинним вимогам, це може стати підставою для оскарження результатів аукціону в судовому порядку, наголошують правники, опитані в публікаціях.

Критики приватизації також побоюються, що у разі передачі контрольного пакета «непрозорим» структурам буде створено ризики для національної безпеки та енергетичної незалежності: ОПЗ має важливі логістичні й виробничі функції, які можуть впливати на роботу критичної інфраструктури регіону. У світі подібні ризики зазвичай ретельно оцінюються компетентними органами під час продажу стратегічних активів, але у відкритих повідомленнях громадськості критикують швидкість і непрозорість поточної процедури.

Грязьовий вулкан Старуня, розташований у мальовничому селі Старуня, що в 25 км від Івано-Франківська, є однією з найбільш незвичних природних особливостей України та Європи. Це діючий вулкан, який відрізняється від класичних лавових вулканів своїм розміром і природою вивержень. Унікальність цього об'єкта не тільки в його скромних габаритах, а й в тих геологічних процесах, які відбуваються тут, що робить вулкан цікавим не лише для вчених, а й для туристів і медиків.

Попри те, що діаметр кратера не перевищує 30 см, вулкан вражає своєю активністю. На його вершині утворюється незвичний бруд, який складається з глини, нафти, ропи та природних газів, що періодично викидаються в атмосферу. Ці викиди можуть досягати висоти до трьох метрів, що є вражаючим явищем для такого маленького вулкана. Коли вулкан активний, територія навколо нього виглядає майже безжиттєвою — на поверхні не росте трава, а сам кратер виглядає як ділянка обпеченого, чорного ґрунту.

Одна з найцікавіших властивостей Старуні — сейсмочутливість: вулкан реагує на землетруси, що відбуваються за тисячі кілометрів. Після сильних поштовхів (у Кавказі, Італії, Німеччині чи навіть у Середній Азії) на поверхні навколо вулкана з’являються тріщини шириною до трьох сантиметрів, які через кілька днів закриваються самостійно. Також спостерігаються провали, поява нових порогів і водоспадів, активне газовиділення та повільне підняття ґрунту — близько одного метра за сім років.

Геохімію Старуні пояснюють історією інтенсивної розробки нафтових і озокеритних родовищ у ХІХ–ХХ століттях: проникнення кисню в підземні води спричинило окислення нафти й хімічні реакції з виділенням тепла, яке й підтримує активність вулкана. Через це ж тут знаходять лікувальні грязі та мінералізовану воду; у складі речовини є озокерит — природний мінерал, що застосовується в термолікуванні.

Поруч із кратером горить «вічний вогонь» — джерело природного газу, яке місцеві мешканці підпалили понад 30 років тому, аби знизити загазованість повітря; відтоді воно не згасло. Ще одна важлива складова цінності Старуні — археологія: у довколишніх шарах знаходили добре збережені рештки доісторичних тварин. Найвідоміші знахідки — мамонт зі збереженими залишками трави у шлунку та кістки двох волохатих носорогів; експонати нині зберігаються в музеях Львова та Кракова.

Старуня — унікальне поєднання геології, лікувальних ресурсів та археології. Для регіону це і науковий інтерес, і туристичний об’єкт, що вимагає уваги з боку екологів і реставраторів. Зважаючи на чутливість вулкану до зовнішніх впливів і його значення для науки й медицини, важливо балансувати між доступністю для відвідувачів, збереженням унікальних ресурсів і охороною території.