Справу колишньої директорки Чинадіївського дитячого будинку-інтернату розглядають у Мукачівському суді

Мікропластик став невід'ємною частиною сучасного середовища, проникнувши навіть у найвіддаленіші куточки нашого життя. Крихітні пластикові частинки постійно потрапляють в організм через продукти харчування та воду, а також через повітря. Ці частинки настільки маленькі, що ми не можемо їх побачити неозброєним оком, однак вони впливають на наше здоров’я, зокрема через довготривале накопичення в організмі. Мікропластик можна знайти практично у всьому, чим ми користуємося: в упаковці для продуктів, кухонному посуді, навіть у воді, яку ми п’ємо. Нещодавні дослідження показують, що він потрапляє в їжу через пластикові поверхні або посуд з антипригарним покриттям.

Сучасні технології обробки їжі, особливо приготування на пластикових або антипригарних поверхнях, є одними з основних джерел мікропластикових часток. Коли такі матеріали нагріваються, вони вивільняють шкідливі частинки пластику, які потім потрапляють в їжу. Продукти, які містять мікропластик, включають рибу, м’ясо, овочі, яйця, хліб, мед та навіть сіль. Це особливо небезпечно, оскільки частки пластику не розпадаються в організмі і можуть впливати на різні органи, накопичуючись в тканинах і викликаючи потенційно небезпечні зміни.

Особливу загрозу становлять ультраоброблені продукти — чим складніший виробничий процес, тим більше контакту з пластиком і тим більша ймовірність забруднення. Дослідження у 109 країнах показало: сьогодні ми споживаємо мікропластику у шість разів більше, ніж у 1990 році.

Вода з-під крану не є винятком — у всіх зразках водопровідної води фіксується мікропластик. Але використання фільтрів, зокрема вугільних, може зменшити його кількість до 90%. Що гірше — додавання чаю в пластиковому пакетику може «збагатити» напій мільярдами частинок пластику.

Побут на кухні також відіграє роль: пластикові дошки, посуд, губки, блендери — усе це джерела невидимих фрагментів, які з часом зношуються та потрапляють у їжу. Навіть силікон, який вважається безпечнішим, при високих температурах здатний виділяти мікропластик.

Хоча мікропластик виявляють навіть у крові, плаценті та мозку людини, наука ще не має однозначних відповідей щодо його впливу. Ймовірно, частина частинок виводиться з організму, але їхня накопичувальна дія залишається під питанням.

Що можна зробити вже сьогодні: – відмовлятися від пошкодженого пластикового посуду; – використовувати скло, сталь або кераміку; – промивати продукти, коли це можливо; – уникати ультраоброблених страв; – використовувати фільтри для води.

Мікропластик уже став частиною нашого життя, але його присутність у нашому раціоні можна зменшити простими рішеннями — і саме з них починається контроль над невидимою загрозою.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалив важливе для освітньої системи рішення, яке стало новим орієнтиром у тлумаченні порядку здобуття вищої освіти в Україні. У межах розгляду справи № 200/5372/24 суд сформував позицію, яка суттєво змінює підходи до переходу студентів між закладами вищої освіти та усуває нечіткість, що існувала у чинних нормативних документах.

Суд визначив, що студент, який не завершив навчання за програмою бакалавра та не отримав відповідного диплома, має законне право продовжити здобуття освіти на тому самому рівні та за тією ж спеціальністю в іншому університеті. У рішенні наголошено, що така ситуація не є повторним отриманням освітнього ступеня, а становить продовження перерваного навчального процесу, незалежно від причин, з яких попереднє навчання було припинено. Такий підхід, за логікою суду, відповідає принципу доступності освіти та забезпечує реалізацію права студента на освіту без дискримінаційних обмежень.

Студент із 2012 року навчався за спеціальністю «Менеджмент» у Донецькому державному університеті управління, але 1 квітня 2015 року був відрахований з третього курсу. Документа про вищу освіту він не отримав.

У 2022 році його зарахували на третій курс тієї ж спеціальності вже в іншому виші — Донбаському державному педагогічному університеті. Однак у червні 2024 року в довідці ЄДЕБО для відстрочки від призову зазначили, що студент нібито порушує «послідовність здобуття освіти».

Це дало підстави МОН вважати навчання повторним бакалавратом.

ВС встановив:

здобуття першого (бакалаврського) рівня освіти починається з моменту зарахування і завершується лише після вручення диплома;

якщо диплом не отримано, студент не вважається таким, що вже здобув вищу освіту;

поновлення або повторний вступ на той самий курс і спеціальність в іншому закладі не є повторним здобуттям освіти, навіть якщо минуло багато років;

така ситуація не порушує послідовність здобуття освіти у розумінні статті 10 Закону «Про освіту».

Верховний Суд:

визнав дії МОН протиправними;

зобов’язав сформувати нову довідку ЄДЕБО зі статусом: «Так, не порушує»;

стягнув зі Міністерства освіти і науки 4 360,32 грн судових витрат на користь студента.

Постанова остаточна і не підлягає оскарженню.

Сергій Тюрін, новообраний голова Хмельницької облдержадміністрації, відзначив важливість співпраці між регіонами, оголошуючи про спільне будівництво фортифікаційних споруд на території Донеччини. Це стратегічне партнерство між Хмельниччиною та областями Івано-Франківською, Чернівецькою, Черкаською та Полтавською не лише підсилює обороноздатність регіону, а й сприяє зміцненню дружби та взаєморозуміння між народами. Цей інноваційний підхід до забезпечення безпеки відображає високий рівень відповідальності перед національними інтересами та добробутом громадян. Активізація спільних зусиль у будівництві фортифікаційних споруд є важливим кроком у напрямку забезпечення стабільності та безпеки не лише на регіональному, але й на національному рівні.

“Скільки туди завезено робітників та техніки з області, сказати не можу зі зрозумілих причин”, – зауважив Тюрін.

Він підкреслив, що будівельні роботи проводяться швидко та якісно, відповідно до проєктної документації, і розпочалися вже у 2024 році. Тюрін також наголосив, що робітники перебувають на безпечній відстані від лінії бойових дій, тому для їхнього життя немає загрози.

За словами голови облдержадміністрації, на Хмельниччині функціонує понад 3 тисячі укриттів, включаючи навчальні заклади. Також, протягом війни введено в експлуатацію 2 тисячі додаткових укриттів.

Тюрін підкреслив, що в Хмельниччині діє робоча група, яка контролює ефективне використання бюджетних коштів. Пройшов аналіз близько 300 закупівель, і виявлено порушення у 32 з них на суму 138 мільйонів гривень.

“Інвестиції у будівництво шкільних укриттів є виправданими, оскільки навчальні заклади є місцями масового скупчення людей, які потребують належного рівня захисту. Крім того, ракети та «Шахеди» не завжди керуються великими містами, і ці небезпеки можуть стати для сіл”, – додав він.

Тимчасова слідча комісія щодо фортифікацій та закупівлі дронів була створена Верховною Радою. Очолив комісію нардеп від “Слуги народу” Микола Задорожній.

Щороку тисячі людей намагаються перейти на так звану «правильну» дієту, очікуючи на легке зниження ваги, приплив енергії та загальне покращення самопочуття. Проте реальність часто відрізняється від очікувань: вага залишається стабільною, апетит постійно зростає, з’являється втома, а зриви та переїдання стають майже неминучими. Основна причина цього рідко пов’язана з браком сили волі. Набагато частіше проблема криється в самій концепції «правильного харчування».

Однією з ключових помилок є віра в універсальний раціон, який нібито підходить усім. Організм кожної людини має свої унікальні потреби, біоритми, гормональні особливості та спосіб перетравлення їжі. Що допомагає одному — може стати пасткою для іншого. Ігнорування цих індивідуальних особливостей часто призводить до розчарування та відчуття провалу.

Ще одна поширена пастка — система жорстких заборон. Коли харчування будується навколо списку «не можна», воно швидко перетворюється на джерело психологічного тиску. Заборонені продукти починають займати непропорційно багато місця в думках, а будь-яке порушення правил викликає відчуття провини. У результаті «правильне харчування» часто завершується не стабільними звичками, а зривами і переїданням.

Не менш важливою проблемою є надмірна концентрація на калоріях. Багато людей рахують кожну цифру, водночас не звертаючи уваги на якість їжі та потреби організму. Дефіцит жирів, білка або мікроелементів може призводити до хронічної втоми, гормональних збоїв і постійного відчуття голоду. Формально калорії «в нормі», а на практиці — сил немає і їсти хочеться постійно.

Окремо варто згадати про емоційний стан. Стрес, тривога, перевтома і недосипання безпосередньо впливають на апетит і харчову поведінку. Якщо людина заїдає емоції або живе в режимі постійної напруги, жоден ідеально складений раціон не дасть стабільного результату. Ігнорування психологічного чинника робить будь-яку систему харчування короткостроковою.

Ще одна причина розчарування — очікування швидкого ефекту. Багато хто кидає новий режим уже через кілька тижнів, не побачивши миттєвих змін. Водночас організму потрібен час, щоб адаптуватися до нових звичок. Справжні, стійкі результати формуються не за тиждень і не за два.

У підсумку «правильне харчування» перестає працювати тоді, коли його сприймають як жорстку систему правил і заборон. Натомість ефект з’являється, коли харчування стає гнучким способом життя: із врахуванням індивідуальних потреб, сигналів тіла та психологічного стану. Не ідеальний раціон на папері, а той, який реально можна підтримувати довго, дає результат.