Mmakaje

Позначка: Покровськ

  • Росія не зможе захопити всю Донеччину до кінця року

    Росія не зможе захопити всю Донеччину до кінця року

    Російська армія не зможе повністю захопити Донецьку область до кінця 2025 року, хоча певне просування на окремих напрямках можливе. Про це в ефірі 24 Каналу заявив військовий експерт та виконавчий директор Українського центру безпеки і співпраці Дмитро Жмайло.

    За його словами, літня наступальна кампанія РФ виявилася провальною. Спроби просунутися біля Серебрянського лісництва, вийти на Куп’янськ та штурмувати села супроводжувалися величезними втратами серед піхоти. «Ворог пишатися не може», — наголосив експерт.

    У результаті Кремль скоротив плани: фактично припинилися розмови про буферну зону на Сумщині та Харківщині. Попри окремі дії в районі Юнаківки, українські сили активно тримають оборону та навіть зберігають позиції у прикордонних районах Росії, зокрема біля Тьоткіного.

    На Сумському напрямку морпіхів РФ замінюють менш підготовлені мотострілецькі підрозділи з Придніпров’я. Основними силами лишається 155-а бригада морської піхоти, яка раніше діяла в Курській області.

    Окрім того, ворог точково залучає спецпризначенців, які діють як диверсійно-розвідувальні групи. Їхня тактика — просочування малими групами між позиціями ЗСУ з подальшою спробою накопичити сили. «Звісно, ми їх вибиваємо — як із Куп’янська, так і з Покровська, зокрема з району Звірового та вулиць Київська й Леонтовича. Але це потребує часу, адже знищення відбувається переважно дронами», — пояснив Жмайло.

    Нині російське командування зосередило майже всі ресурси на Покровсько-Добропільському напрямку. Події в цьому районі впливають на ситуацію навколо Покровсько-Мирноградської агломерації.

    «Чи мають росіяни сили для захоплення всієї Донеччини до Нового року? На щастя — ні. Але певне просування можливе. Вони можуть намагатися відновити втрачені позиції в районі Добропільського клина», — підсумував експерт.

  • Бої під Добропіллям визначать подальший наступ РФ на Донбасі

    Бої під Добропіллям визначать подальший наступ РФ на Донбасі

    Без захоплення Покровська та Мирнограда російським військам буде неможливо просуватися у напрямку Слов’янсько-Краматорської агломерації. Про це в ефірі телеканалу Еспресо заявив військовий експерт Сергій Згурець.

    За словами аналітика, окупанти концентрують сили саме на цьому напрямку, адже без контролю над Покровськом і Мирноградом неможливо реалізувати план просування на Слов’янськ і Краматорськ. Водночас Україна також перекидає резерви, зокрема штурмовий полк «Скеля», який прибув із північних регіонів та веде бої за населені пункти.

    Згурець повідомив, що Росія підтягнула 3–4 бригади морської піхоти та десантно-штурмові війська, які перекидають зі східного флангу, щоб утримати ділянку поблизу Добропілля. Там українські сили проводять контратаки із заходу, а загарбники намагаються закріпитися зі сходу.

    На думку експерта, від боїв під Добропіллям залежатиме подальша ситуація. Якщо ворогу вдасться прорвати оборону, він зможе з півночі просуватися до Покровська, відрізаючи логістичні маршрути та розвиваючи наступ у напрямку Дружківки. Це створить загрозу для ще однієї ділянки фронту.

    Попри чисельну перевагу росіян у живій силі, українські контратаки зі сходу сковують значну частину їхніх підрозділів. «Все буде залежати від майстерності наших командирів та відданості військових, зокрема штурмових підрозділів, які демонструють дива на полі бою», – наголосив Згурець.

    Аналітик прогнозує, що окупанти спробують заходити до Покровська з півночі. Водночас він зазначив, що місто перебуває у стані напівоточення, а результат боїв під Добропіллям безпосередньо вплине на подальший характер дій російських сил навколо Покровська.

  • Український снайпер побив світовий рекорд, ліквідувавши ворога з відстані 4 км

    Український снайпер побив світовий рекорд, ліквідувавши ворога з відстані 4 км

    Український снайпер встановив новий світовий рекорд за дальністю ураження цілі. 14 серпня він ліквідував двох російських військових пострілом із відстані 4000 метрів, перевищивши попереднє досягнення на 200 метрів. Про це повідомляє Daily Mail.

    Подія відбулася на ділянці фронту між Покровськом та Мирноградом. Пара снайперів – стрілець і коректувальник – використали 14,5-мм гвинтівку Snipex Alligator українського виробництва.

    Завдяки коригуванню з повітря та системам штучного інтелекту куля пролетіла чотири кілометри та влучила прямо у вікно будівлі, де переховувалися російські військові. Обидва окупанти були знищені.

    Попереднє досягнення належало українському снайперу В’ячеславу Ковальському, який у 2023 році влучив у ціль із відстані 3800 метрів. До цього рекорд тримали:

    • канадські військові — 3540 м (2017 рік);

    • британські снайпери — 2478 м (2009 рік).

    Новий рекорд не лише демонструє професіоналізм українських воїнів, а й підтверджує ефективність вітчизняної зброї. Snipex Alligator, створений українськими інженерами, став символом технологічної переваги ЗСУ у війні проти росії.

    Українські військові дедалі частіше доводять, що здатні перевершувати найкращі показники світу навіть у найскладніших умовах.

  • Росіяни проривають фронт: під загрозою оточення одразу три українські міста

    Росіяни проривають фронт: під загрозою оточення одразу три українські міста

    Росія розгортає новий літній наступ на сході України, вкладаючи у нього ресурси, що вже почали змінювати хід війни. Про це пише CNN у великому репортажі з передової, де журналісти стали свідками стрімкої зміни контролю над селами поблизу Костянтинівки та Покровська.

    За чотири дні на передовій американські журналісти побачили, як російські війська за підтримки безпілотників проривалися на території, які раніше вважалися відносно спокійними. Українським підрозділам дедалі важче стримувати натиск — не вистачає ані особового складу, ані ресурсів.

    Один з українських командирів поділився із CNN страхами про можливе оточення Покровська та сусідніх районів. Російські сили вже зайшли в село Родинське і перебувають на околицях Білецького. Якщо темпи збережуться, оборонці Мирнограда можуть опинитися в кільці — як це вже було у випадках з Авдіївкою та Вугледаром.

    Три загрози для ЗСУ: Покровськ, Костянтинівка, Куп’янськ

    CNN зазначає, що захоплення трьох ключових міст — Покровська, Костянтинівки та Куп’янська — створить для України одночасно три кризи:

    1. Втрата укріплених міст призведе до втрати останніх точок опори на контрольованій частині Донеччини.

    2. Звільнення сил РФ дозволить розпочати наступ на ще більші міста — Краматорськ і Слов’янськ.

    3. Пробиття оборони змусить ЗСУ боронити відкриті сільськогосподарські поля без належної інфраструктури.

    Ситуація ускладнюється тим, що в Добропіллі вже почалась евакуація цивільних, рух автобусів призупинено через загрозу обстрілів, а поліція визнає стрімке послаблення українського контролю. У Костянтинівці командир 93-ї бригади повідомив, що вісім місяців не отримував нових людей і змушений постачати позиції дронами — лише двоє бійців тримають окремі пункти.

    На Харківському напрямку російські війська взяли Радківку і наблизилися до Куп’янська, що лише посилює загрозу розриву оборони.

    За оцінками CNN, нинішній російський прорив перестав бути поступовим. Це вже не повільне виснаження — це якісна зміна конфлікту, яка наближає Кремль до стратегічних цілей. Під загрозою опинилися ключові населені пункти, які слугують опорою для оборони Донеччини та Лівобережжя.

    Усі ознаки вказують на те, що Путін намагається скористатися вікном можливостей у період, коли Україна відчуває нестачу снарядів, озброєння та живої сили. І робить це з агресивною швидкістю.

  • ISW підтвердив нові просування армії РФ на кількох напрямках фронту

    ISW підтвердив нові просування армії РФ на кількох напрямках фронту

    Російські війська здійснили локальні просування на кількох напрямках фронту, включно з північчю Сумської області, районом Лимана на Донеччині та Покровським районом. Про це свідчить новий звіт американського Інституту вивчення війни (ISW).

    Зокрема, аналітикам вдалося геолокаційно підтвердити просування російських підрозділів у районі населеного пункту Ворачине, розташованого на півночі Сумщини. Водночас інформація про повний контроль над селом наразі не підтверджена.

    На напрямку Лимана ворог активізував наступальні дії. За даними ISW, російські сили захопили Липове й просунулися на південний захід від нього. Також повідомляється про спроби штурму українських позицій біля Часового Яру та Попового Яру. Водночас українські підрозділи досягли успіху на цьому ж напрямку — в районі Диліївки.

    На Покровському напрямку зафіксовано бойові дії біля населених пунктів Звирове, Піщане, Разине та на підступах до Покровська. Попри тиск, українські Сили оборони утримують ключові позиції та контролюють ситуацію, підкреслюють аналітики.

    На південному фронті росіяни нещодавно просунулися на північний схід від Малої Токмачки в Запорізькій області. А на Херсонщині, попри спроби штурму, противник не мав успіху.

    Загалом ситуація на фронті залишається напруженою, із динамікою змін на окремих ділянках. Українські сили продовжують обороняти стратегічно важливі рубежі, водночас фіксується нарощування ворожого тиску в зоні активних бойових дій.

  • ISW спростувала заяви РФ про прорив на Покровському напрямку

    ISW спростувала заяви РФ про прорив на Покровському напрямку

    Українські сили продовжують вести активні бойові дії на Покровському напрямку, демонструючи успішне просування. Про це йдеться у новому звіті американського Інституту з вивчення війни (ISW).

    Згідно з аналізом геолокаційних відео, підрозділи ЗСУ досягли успіху в північній частині села Миколаївка, що розташоване на північний схід від Покровська. Це перший зафіксований прогрес українських сил на цій ділянці фронту за останні тижні.

    Водночас російські джерела намагаються просувати наративи про власні успіхи. Зокрема, мова йде про нібито просування підрозділів РФ на захід від Новоекономічного. Проте, як зазначають аналітики ISW, жодних підтверджень цим твердженням не існує.

    У звіті також уточнюється, що на Покровському напрямку окупаційні війська задіяли бійців 506-го мотострілецького полку зі складу загону “Тайфун”, а також операторів БПЛА з групи AirNomads.

    Інтенсивність боїв на цій ділянці фронту залишається високою. За словами офіцера українського розвідувального підрозділу “Тайфун” Олександра Павленка, ворог здебільшого проводить атаки малими піхотними групами, намагаючись вичерпати українську оборону.

    Раніше, 19 липня, речник Оперативно-стратегічного угруповання військ “Хортиця” Віктор Трегубов заявив, що російська сторона активно розганяє фейки про штурм Покровська і навіть про проникнення на територію Дніпропетровської області. Насправді ці заяви не мають під собою жодних підстав і є частиною інформаційної кампанії ворога.

    Таким чином, попри складну ситуацію, українські сили зберігають ініціативу на низці ділянок фронту, зокрема і в районі Покровська.

  • CNN: Росія зосередила 160 тисяч військових для літнього наступу – під загрозою Покровськ і Куп’янськ

    CNN: Росія зосередила 160 тисяч військових для літнього наступу – під загрозою Покровськ і Куп’янськ

    Росія стоїть на порозі чергового масштабного наступу на сході України. За даними американського телеканалу CNN, Москва зосередила на фронті близько 160 тисяч солдатів, і їхній удар може розпочатися вже в найближчі дні або тижні. Це підтверджують як українські офіційні особи, так і незалежні аналітики, які фіксують систематичне накопичення техніки та особового складу поблизу лінії зіткнення.

    Вразливі точки оборони – Покровськ, Костянтинівка та Куп’янськ. У всіх цих містах російські війська чинять сильний тиск і повільно, але впевнено просуваються вперед. Аналітики вважають, що саме ці населені пункти є ключовими цілями наступу, який має на меті прорив української оборони та створення нових плацдармів для подальших атак.

    Ситуація ускладнюється політичним тлом. Як зазначає CNN, 50-денне «вікно», яке росіяни отримали після розмови Путіна з Дональдом Трампом (за інформацією Axios), створює для Кремля ідеальні умови для ескалації. Саме в цей період РФ планує максимально скористатися досягненнями останніх тижнів на фронті.

    Загроза не лише на сході. Колишній радник мера Маріуполя Петро Андрющенко попереджає про підготовку наступу також на Запорізькому напрямку. Він посилається на інтенсивне перекидання російських сил у районі Токмака та Бердянська, що може свідчити про спробу Кремля повторити сценарій масованого тиску одразу на кількох ділянках фронту.

    У поєднанні з загрозами з повітря, новими хвилями мобілізації в РФ та зростанням обстрілів цивільної інфраструктури, ситуація виглядає вкрай напружено. Літній період 2025 року може стати найгарячішим за весь час повномасштабної війни.

    Попри важке становище, українські військові готуються до оборони та контрударів. За інформацією Генштабу, розгорнуто стратегічні резерви, а іноземні партнери активізували військову допомогу – зокрема в частині артилерії, дронів та ППО.

    Наразі Україна входить у критичну фазу війни, де кожен тиждень може стати вирішальним.

  • The Economist: Росія йде в останній ривок, щоб зламати волю України

    The Economist: Росія йде в останній ривок, щоб зламати волю України

    Літній наступ російської армії в Україні навряд чи завершиться стратегічним проривом. Найбільш імовірний результат — мінімальні територіальні здобутки, які Кремль представить як доказ «успіху». Про це йдеться в аналітичній статті The Economist із посиланням на українські військові джерела.

    За даними української розвідки, головними напрямками наступу стануть Костянтинівка та Покровськ у Донецькій області, а також Сумщина. На північному кордоні вже зосереджено близько 50 тисяч російських військових, які повільно, але вперто просуваються до обласного центру.

    Як зазначає видання, уперше з початку повномасштабного вторгнення росіяни демонструють однакові темпи просування і на півночі, і на Донбасі. Причина — слабкі фортифікації та недостатній захист від дронів.

    Однак навіть попри часткове просування фронт майже не змінився за три роки. Українські військові вважають нинішній наступ «останнім ривком», покликаним зламати волю до опору.

    Командир підрозділу БПЛА «Тайфун» Михайло Кметюк пояснює: росіяни дозволяють собі наступати лише тому, що їм байдуже до втрат. До 80% мобілізованих не виживають, однак хвилі поповнення не припиняються — щомісяця РФ мобілізує на 10–15 тисяч більше, ніж Україна. При цьому Росія фінансово заохочує своїх громадян, а Україна переважно спирається на примусову мобілізацію.

    Офіцер 93-ї бригади з позивним Едуард попереджає: перевага України у дронах поступово зникає. РФ створила новий підрозділ «Рубікон», який діє між Костянтинівкою та Покровськом. Ця частина вперше з’явилася поблизу Курська у 2024 році, напряму підпорядковується Міноборони РФ і має доступ до найсучасніших технологій.

    «Рубікон» використовує так звані дрони-«матки», що запускають менші апарати, оснащені оптоволокном або зв’язком на зашифрованих частотах, які складно перехопити. Це створює серйозні виклики для ЗСУ, які втратили технологічну ініціативу в цьому сегменті.

    Попри все, за три роки росіянам так і не вдалося захопити стратегічно важливі міста — Костянтинівка досі під українським контролем. Однак війна виснажує обидві сторони.

    Начальник поліції Костянтинівки Дмитро Кірдяпкін резюмує ситуацію: «Проблема з росіянами в тому, що вони вміють терпіти втрати. Наші втрати менші, але ми їх відчуваємо набагато сильніше».

    The Economist припускає, що вікно для дипломатії може з’явитися після завершення цього наступу. Але воно не є гарантованим, адже головне завдання Кремля — не перемогти, а втримати контроль і «продати» картинку змін на мапі як досягнення для внутрішньої аудиторії.

    Україна ж, попри втому і технічні складнощі, досі вірить у можливість утримати фронт — навіть у грі на виснаження, де перевага на боці того, хто більше готовий не рахувати втрат.

  • СБУ затримала російського агента на Донеччині: шпигував за позиціями ЗСУ і передавав координати ворогу

    СБУ затримала російського агента на Донеччині: шпигував за позиціями ЗСУ і передавав координати ворогу

    Служба безпеки України викрила і затримала ще одного агента спецслужб Російської Федерації, який працював на одному з найгарячіших напрямків фронту — у Покровському районі Донецької області.

    За даними слідства, 52-річного мешканця прифронтового селища завербували російські куратори через його родичку, яка проживає на території РФ і вже співпрацює з окупаційним режимом. Основним завданням агента було виявлення бойових позицій підрозділів Збройних сил України та передача точних координат для подальших ударів російської армії.

    Щоб виконати завдання, чоловік особисто патрулював околиці поблизу лінії фронту, фіксуючи розташування українських артилерійських і мінометних підрозділів. Крім того, він намагався входити в довіру до військових ЗСУ, розпитуючи їх про переміщення техніки, боєприпаси та логістичні шляхи — нібито під виглядом випадкових розмов.

    Серед переданої інформації були й координати складів з боєприпасами, маршрути постачання та місця розташування української бронетехніки. За свою «роботу» агент отримав обіцянку евакуації до Росії та «безпечного життя» на підконтрольній агресору території.

    СБУ задокументувала його дії та провела затримання в Кам’янському, на Дніпропетровщині.

    Наразі чоловікові повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 111 Кримінального кодексу України — державна зрада в умовах воєнного стану. Його взято під варту. У разі доведення вини йому загрожує довічне ув’язнення з конфіскацією майна.

  • Депутат із кримінальним минулим Сергій Андрійченко хоче повернутися до влади на Донеччині

    Депутат із кримінальним минулим Сергій Андрійченко хоче повернутися до влади на Донеччині

    Депутат Покровської міськради від «Молодіжної партії України» Сергій Андрійченко, в кримінальних колах більше видомий на прізвисько «Чікян», запустив піар компанію з метою повернутись до влади.

    Про це пише видання 360ua.news.

    На початку квітня цього року Сергій Андрійченко нагадав мешканцям Покровська та Покровського району на Донеччині про своє існування, виклавши на власних сторінках у соцмережах «Facebook» та «Instagram» звернення до мешканців, розповідаючи про системні факти корупції керівництва місцевої військової адміністрації. Зазвичай нічого нового, загальні речі конкретики не має.

    Але сам факт виходу Сергія Андрійченка у публічну площину викликає настороженість. Як виявилось, він є фігурантом кримінального провадження №12024000000001003 від 23.05.2024 року, якому правоохоронцями повідомлено про підозру у скоєнні злочину за ч.3 ст.369 Кримінального кодексу України – надання неправомірної вигоди посадовій особі, тобто хабаря.

    Так, Сергій Андрійченко за грошові кошти у розмірі 1 млн. грн. грн. намагався вирішити для себе питання виділення земельної ділянки за що і був притягнутий до кримінальної відповідальності. Тепер Сергій Андрійченко, відчуваючи неминуче покарання (справа розглядається у Заводському районному суді міста Кам’янське Дніпропетровської області) намагається усіма засобами уникнути відповідальності за злочин, граючи роль «політичної жертви».

    Щодо кримінального минулого Сергія Андрійченка вже неодноразово писали журналісти, але в контексті його нещодавніх заяв слід нагадати хто він такий. З 2005 року Сергій Андрійченко на тлі торгівлі наркотичними засобами на Донеччині зблизився із кримінальним авторитетом Арменом Саркісяном (він же «Армен Горлівський»), який в свою чергу підпорядковувався Юрію Іванющенку (відомий як «Юра Єнакіївський»).

    Усі троє таким чином і перебували у пулі екс-президента-втікача Януковича для виконання «брудної роботи», верхівкою якої стало засилання «тітушек» для розгону мітингувальників «майдану» під час «Революції гідності» у Києві, а також залякування та вбивства проукраїнські налаштованих громадян.

    Починаючи з 2011 року Армен Саркісян призначає «Чікяна» «наглядачем» за Покровськом (на той час ще Красноармійськ) та наближених населених пунктів – Новогродівка, Мирноград (на той час Димитрів), Добропілля, Селидове. Армен Саркісян – це саме той персонаж, який після подій 2014 року залишився на тимчасово окупованій території у Горлівці та за 10 років зміг через російських покровителів та спецслужб країни-агресора значно розширити бізнес-сферу свого впливу та, навіть, з 2022 року сформував свою ПВК «АрБат» («Вірменський батальйон»). А у лютому 2025 року був підірваний у москві в ЖК «Алі паруси».

    На відміну від Армена Саркісяна Сергій Андрійченко не виїхав до окупованої території та продовжив свою кримінальну діяльність на «ввіреній» йому Саркісяном території, яка підконтрольна органам влади України. За час кримінальної діяльності Сергій Андрійченко швидко перетворився на місцевого бізнесмена, взявши під контроль через кримінальні методи низку підприємств, та попрямував у політику.

    На кшталт Армену Саркісяну, який очолював т.зв. «Федерацію боксу днр», Сергій Андрійченко також очолив подібну федерацію, ставши Президентом «Федерації боксу міста Красноармійськ». Така діяльність дозволяла формувати для нього майбутній політичний імідж, а також відбирати спортсменів, здатних виконувати кримінальні доручення, в т.ч. по тиску на учасників «Революції гідності».

    Отже політична діяльність Сергія Андрійченка розпочалась з отримання на місцевих  виборах 2015 року депутатського мандату Покровської міської ради від «Молодіжної партії України», а також дозволила йому завести до ради підконтрольних однодумців, за допомогою яких лобіювати участь підконтрольних йому підприємств у тендерних закупках за бюджетні кошти. Згодом, у 2020 році  Сергій Андрійченко переобрався депутатом Покровської міської ради, та продовжив лобіювання комерційних інтересів підконтрольних підприємств, про функціонування яких він завжди дбав заздалегідь.

    Так, тільки за офіційними даними з його декларацій можна нарахувати більш ніж 20 підприємств, де «Чікян» є, або був директором, власником/співвласником, або кінцевим бенефіціаром. Напрямки діяльності фірм теж різноманітні – від надання послуг по ремонту різнопланового обладнання машиноустаткування до послуг по похованню. І це зовсім не означає, що  він має рацію практично усіх сферах бізнесу. Просто потрібно «надавити» на власників вже діючих підприємств застарілими кримінальними методами, пообіцяти їм лобіювання інтересів, в т.ч. через своє депутатство, та отримувати у подальшому дохід від їх діяльності.

    Не дивно, що сумарний дохід, задекларований «Чікяном» за 2024 рік склав майже 15 млн.грн. При цьому, він офіційно показав у наявності 40 млн. грн., 1 млн. доларів США, 25 тис.євро, 6 автівок (на 2017 рік в нього їх було 26), 15 об’єктів нерухомості (загальна площа сягає більш ніж 7300 кв. метрів).

    Значні статки дозволили у свій час Сергію Андрійченку придбати у власність Покровську місцеву ТОВ «Телебачення «КАПРІ», що забезпечило створення піару для продовження своєї депутатської діяльності, а також висвітлення інформаційних дискредитуючих сюжетів відносно своїх опонентів. При цьому, офіційним власником «КАПРІ» стала його дружина – Ірина Андрійченко, яка окрім інформаційної сфери також є власницею декількох бізнес-структур свого чоловіка.

    Подальшу політичну діяльність Сергія Андрійченка перервало повномасштабне вторгнення російсько-окупаційних військ на територію України та припинення роботи депутатських корпусів. Восени 2022 року Сергія Андрійченка було мобілізовано до лав ЗСУ (одна з версій його мобілізації є уникнення розправи від мешканців Покровської громади, які також мобілізувалися та мали наміри нагадати «Чікяну» про його минулі «гріхи» та співпрацю з «Арменом Горлівським»).

    По мобілізації Сергій Андрійченко проходив службу у лавах 25-ї окремій повітрянодесантній бригаді ДШВ на посаді снайпера, згодом перевівся до 77-ї окремої аеромобільної бригади. При цьому, участі у бойових діях не брав, а фактично займався матеріально-технічним забезпеченням підрозділу, витративши при цьому величезні власні кошти, чим зміг отримати привілейоване становище. Майже усю службу мешкав у Дніпропетровській та Харківській областях, відпочиваючи у ресторанах та піклуючись про власний бізнес. Демобілізувався у 2024 році з причин, нібито, отримання інвалідності в результаті бойових дій, після чого фактично одразу потрапив до криміналу з хабарем.

    Отже поява Сергія Андрійченка в публічному просторі з претензією на моральність не просто його емоційний порив, а спроба людини зі зв’язками у кримінальному світі, в т.ч. тими, хто напряму пов’язані з розв’язуванням війни на території нашої країни та вбивстві наших громадян, повернутися до влади, до розкішного життя та уникнути кримінального покарання.