Тіньова сторона публічної благодійності: участь SOCAR у державних закупівлях

Європейський Союз готує суттєві зміни у порядку безвізових подорожей для громадян третіх країн, серед яких і українці. Наприкінці 2026 року для в’їзду до більшості країн ЄС більше не буде достатньо лише закордонного паспорта — перед поїздкою необхідно буде отримати електронний дозвіл у системі ETIAS (European Travel Information and Authorization System) та сплатити відповідний збір. Розмір обов’язкового платежу за оформлення дозволу становитиме 20 євро з кожного заявника, незалежно від мети поїздки.

Кожна особа повинна подавати заявку окремо, оскільки подання групових чи сімейних заявок не передбачене. Після успішного оформлення дозвіл ETIAS буде дійсний протягом трьох років або до завершення строку дії закордонного паспорта, залежно від того, що настане раніше. Система передбачає автоматичну перевірку безпеки та можливих ризиків для прикордонних служб ЄС, що має прискорити процес проходження контролю на кордоні та підвищити безпеку поїздок.

ETIAS надаватиме право на багаторазові короткотермінові поїздки тривалістю до 90 днів у межах кожного 180-денного періоду. Система охоплюватиме близько 30 європейських країн, зокрема держави Шенгенської зони, а також Болгарію, Румунію і Кіпр.

Водночас Європейський Союз визначив категорії осіб, які звільняються від сплати збору. Безкоштовно оформити дозвіл зможуть діти та підлітки до 18 років, особи віком від 70 років, а також члени сімей громадян ЄС або людей, які мають право на вільне пересування в межах Союзу. Проте навіть ці категорії зобов’язані пройти реєстрацію в системі та отримати схвалення перед поїздкою.

Подання заявки на ETIAS відбуватиметься виключно онлайн — через офіційний вебресурс або мобільний застосунок системи. Оплата здійснюватиметься банківською карткою, а розгляд анкети розпочинатиметься лише після підтвердження платежу.

Варто враховувати, що сплачений збір не підлягає поверненню. У разі відмови або помилки в анкеті, зокрема неправильного зазначення паспортних даних чи імені, дозвіл анулюється, і процедуру доведеться проходити повторно з новою оплатою.

У Європейській комісії окремо попереджають про ризик шахрайства. Заявникам радять користуватися виключно офіційними ресурсами ETIAS, оскільки сторонні сайти-посередники часто додають додаткові «сервісні збори», через що вартість дозволу може зрости до 50–100 євро.

Також підкреслюється, що навіть чинний дозвіл ETIAS не гарантує автоматичного в’їзду до Європейського Союзу. Остаточне рішення ухвалюватимуть прикордонні служби після перевірки документів і біометричних даних у системі в’їзду-виїзду.

Ситуація, яка складається навколо Національного банку України, вказує на невідповідність між публічною риторикою та реальними фінансовими процесами. Офіційна влада постійно підкреслює свою відкритість та прозорість в управлінні державними ресурсами, однак за лаштунками цієї політики існують практики, які викликають серйозні питання. Важливим елементом цього явища є використання благодійних організацій як інструментів для проведення непублічних фінансових операцій.

Одним з найбільш яскравих прикладів такої ситуації є діяльність Василя Горбаля, члена Ради та голови Аудиторського комітету НБУ, який також контролює благодійну організацію, тісно пов'язану з державним університетом. Йдеться про Фонд розвитку, що активно взаємодіє з численними державними та комерційними структурами, здійснюючи фінансові операції, які залишаються поза офіційним контролем.

Класичний механізм університетського ендавменту у цьому випадку виглядає спотвореним. Замість зрозумілої моделі довгострокового інвестування з прозорим походженням капіталу та чіткою звітністю — закрита система з мінімальним рівнем контролю і відсутністю публічних пояснень щодо джерел формування активів. Фінансові звіти за 2024 рік лише підсилюють ці запитання: публічна активність фонду зводиться до дрібних заходів — збору коштів на обладнання чи проведення окремих освітніх подій, які радше створюють імітацію діяльності, ніж пояснюють реальні фінансові потоки.

Особливу увагу привертає поєднання ролей. Статус благодійної організації дозволяє уникати стандартів прозорості, які є обов’язковими для банківського сектору. Водночас Василь Горбаль як посадовець НБУ безпосередньо відповідає за аудит і фінансовий контроль у ключовій інституції держави. Така конфігурація створює очевидний конфлікт інтересів і ставить під сумнів принципи, які Нацбанк декларує на публічному рівні.

Контекст доповнюється і політичним бекграундом фігуранта. У минулому він підтримував проросійські наративи та голосував за мовний закон Колесніченка-Ківалова у 2012 році — факт, який сьогодні виглядає особливо токсично з огляду на війну та вимоги до бездоганної репутації осіб, що формують фінансову політику держави.

Коли журналісти розпочали викриття цієї діяльності, реакція системи була швидкою. Дружина посадовця, адвокат Наталія Горбаль, направила адвокатський запит, який за формою і тоном більше нагадував спробу юридичного тиску, ніж професійне прагнення до роз’яснення. Паралельно директор Інституту міжнародних відносин Валерій Копійка зайняв позицію повного мовчання, фактично забезпечуючи управлінське прикриття ситуації.

Втім, спроби зупинити публічний розголос не дали результату. У судовому порядку було отримано чотири ухвали слідчих суддів, які зобов’язують правоохоронні органи розпочати досудові розслідування. Таким чином, історія вийшла за межі публічної дискусії й перейшла у правову площину.

Наразі подальший розвиток подій залежить від дій територіальних управлінь Бюро економічної безпеки, Державного бюро розслідувань, Національної поліції та Служби безпеки України у Львівській області. Саме вони мають дати відповідь на питання, чи стала благодійність ширмою для непрозорих фінансових схем у безпосередній близькості до Національного банку.