У Харківській області незаконно вирубали 1 077 дерев на 12 мільйонів гривень

Ключові елементи ефективної системи реагування на стихійні лиха:

За перші 10 місяців 2024 року дезертирувало більше українських солдатів, ніж за попередні два роки війни. Україна намагається поповнити свої лави на передовій, поки РФ захоплює все більше нових територій, пише Financial Times.

У виданні нагадали, що наприкінці жовтня сотні піхотинців зі 123-ї бригади ТРО самовільно залишили військову частину у Вугледарі Донецької області. Деякі солдати повернулися в Миколаївську область, де влаштували публічний протест, вимагаючи більше зброї та навчання для військових.

“Ми прибули до Вугледара з одними автоматами. Сказали, що буде 150 танків, а було 20, і прикрити нас нічим”, – розповів журналістам офіцер 123-ї бригади ТРО.

Загалом із січня по жовтень 2024 року в Україні прокурори порушили 60 000 справ проти солдатів за самовільне залишення своїх військових частин, зазначили у виданні. Це майже вдвічі більше, ніж у 2022 і 2023 роках разом узятих.

Місцева влада заявила журналістам, що деякі з дезертирів 123-ї бригади ТРО вже повернулися на фронт. Проте деяка частина солдатів продовжує переховуватися.

Крім того, деякі військові користуються можливістю покинути Україну, вирушаючи в закордонні тренувальні табори. Один зі співробітників польської служби безпеки повідомив журналістам, що в середньому близько 12 українців щомісяця тікають з військових зборів у країні.

Головна проблема полягає в тому, що різке зростання дезертирства збіглося зі стрімким просуванням росіян на фронті, підкреслили у виданні. З літа 2024 року РФ змогла захопити більше територій України, ніж будь-коли з 2022 року.

Офіцер 123-ї бригади ТРО заявив журналістам, що за три роки в його підрозділі не було жодної ротації. Зазвичай вони складаються з чотирьох тижнів, протягом яких солдати отримують можливість відпочити, потренуватися з новобранцями і полагодити пошкоджену техніку.

“Вугледар нікому не потрібен. Місто перетворилося на руїни понад рік тому, тому не було причин наражати своїх людей на небезпеку, захищаючи його. Вони просто вбивають їх, замість того щоб дати їм можливість реабілітуватися і відпочити”, – сказав він.

Десятки інших солдатів з Миколаївської та Запорізької областей розповіли журналістам, що вони виснажені та мають проблеми з психічним здоров’ям. За їхніми словами, мирні громадяни не хочуть, щоб Україна здалася, але й воювати вони не готові.

Чиновник із Генштабу ЗСУ поділився з журналістами, що більшу частину дезертирів складають піхотинці та штурмовики, які втомилися від війни.

Нещодавно Міністерство охорони здоров'я України повідомило про проведення перевірок та скасування рішень про встановлення інвалідності для 74 військовозобов'язаних осіб, які проходили експертизу в Хмельницькій медико-соціальній експертній комісії (МСЕК). Ця інформація була надана у відповідь на запит Українських Новин.

Минулого тижня в розслідуванні Bihus.Info зазначалося, що родичі Володимира Прокопіва, заступника мера Києва, придбали численні об’єкти нерухомості за час його роботи в Київраді та КМДА. Придбання включають квартири, офіси та комерційні приміщення в престижних районах столиці.

Учора, 21 жовтня, Bihus.Info випустив другу частину розслідування, у якій вказується, що двоє друзів заступника голови КМДА Володимира Прокопіва через приватні компанії отримали у власність щонайменше шість об’єктів нерухомості, які раніше належали місту.

Зокрема, у розслідуванні вказується, що Олександр Поштарюк – земляк Прокопіва з Івано-Франківська, багато років працював у компаніях дружини та тестя політика найманим співробітником. Водночас, допомагав родині Прокопіва з нерухомістю та авто. В 2016 році він продав політику MERCEDES-BENZ GLK 220 CDI 4 MATIC за ціною, вдвічі дешевше ринкової. За кілька років, у 2018, допоміг Прокопіву стати власником маєтку на 600 кв.м. в котеджному містечку “Коник”. Його Поштарюк нібито побудував за власні кошти, хоча за даними журналістів, співмірних доходів не мав.

Як вказано у розслідуванні, добудований, але ще не відремонтований маєток Поштарюк віддав Прокопіву, політик же навзамін віддав другу свій старий, у 5 разів менший будинок на околиці Києва, з невеликою доплатою. Поки маєток завершували, Прокопів жив у сусідньому будинку, який також викупив Поштарюк. Офіційно – Прокопів його орендував, але навіть за оренду довго не платив.

Ще один друг Прокопіва – Андрій Стеценко. З 2018 року його дружина працює в Київраді, а саме в Секретаріаті, який раніше очолював Прокопів. Стеценки, як і Прокопіви з Поштарюком, із Івано-Франківська, переїхавши до Києва, вони багато років винаймали квартиру у фірми тестя Прокопіва. А свій ФОП Стеценко зареєстрував і досі тримає в квартирі Поштарюка, повідомляється у розслідуванні.

За даними розслідування, Стеценко допоміг Прокопівим отримати у власність елітну нерухомість за копійки. Спершу він інвестував від свого імені в будівництво ЖК Signature, за нез’ясованих обставин придбавши квартиру по ціні в чотири рази нижче ринкової, а потім за цю ж ціну продав права на квартиру фірмі дружини Прокопіва. Наразі ЖК Signature – найдорожчий ЖК Києва.

У 2023 році статистика домашнього насильства в Україні привернула увагу суспільства через її шокуючий ріст. Національна поліція зареєструвала понад 291 тисячу фактів цього жахливого явища, що становить на 20% більше, ніж у попередньому році. Порушення закону зросли на 80%, а адміністративні порушення — на 36%. Прогнози аналітичного центру МВС на 2024 рік не втішили: очікується зростання кримінальних порушень до 30%, а адміністративних — до 21%.

Але навіть з початку 2024 року ситуація стала ще більш тривожною. За два місяці випадків кримінального насильства вдома було зафіксовано на 56% більше, ніж за аналогічний період минулого року, а адміністративних порушень — на 21% більше, ніж у 2023 році. Ці страшні цифри вимагають негайних дій та відповідальної реакції з боку влади.

В умовах такого різкого підвищення кількості випадків насильства в сім'ї Рада та МВС виступають із пропозицією посилення відповідальності за ці злочини. Проте, саме підвищення штрафів або покарань не є єдиним вихідним шляхом. Якщо відповідальність за домашнє насильство залишиться на такому ж рівні, як у прикладі мужчини, що не з'явився до суду за побиття дружини і доньки і отримав мізерний штраф у 170 гривень, то ефективність таких заходів буде сумнівною.

Набір суворих кримінальних або адміністративних санкцій не забезпечить повного розв'язання проблеми. Запропоновані реформи мають бути супроводжені комплексним підходом, який включатиме у себе не лише покарання, але й роботу в напрямку реабілітації та соціальної інтеграції постраждалих. Крім того, важливо підтримувати ініціативи, спрямовані на профілактику домашнього насильства та психологі