У Верховній Раді працюють над законом про демобілізацію та змінами у роботі ТЦК

Українська масова мобілізація: міф чи реальність економічного виклику

Аналіз відомого економіста доктора Андрія Длігача, що цитується УНІАНом, висвітлює важливий аспект сучасної ситуації в Україні. За його словами, нинішня країна не має необхідних фінансових ресурсів для масштабної мобілізації, яка б становила 500 тисяч українців. Зазначається, що навіть масовий призов в масштабах понад 15% наявного резерву може призвести до економічної катастрофи. Експерт підкреслює, що подальше збільшення обсягів мобілізації може призвести до масового закриття підприємств і загострення економічної ситуації в країні.

Зазначається, що зараз максимально доступна кількість для мобілізації становить лише 230 тисяч осіб. Таким чином, потрібно шукати альтернативні підходи, такі як рекрутинг та оптимізація використання наявних людських ресурсів.

Цей аналіз свідчить, що масова мобілізація в Україні є вкрай складною фінансовою задачею. Єдиним можливим варіантом допомоги у цій ситуації може бути втручання з боку міжнародних партнерів, проте навіть вони повинні будуть враховувати не лише постачання зброї та техніки, а й надання фінансової підтримки, що може бути ускладненим через обмеження у фінансовій допомозі та невизначеність стосовно її майбутнього продовження. Умови сучасної української економіки не дозволяють самостійно впоратися з цим викликом.

Висновки до вищезгаданої статті:

• Масова мобілізація в Україні стикається з серйозними фінансовими обмеженнями, що ускладнюють можливість призову значної кількості осіб.

• Навіть невелике збільшення обсягів мобілізації може мати негативні економічні наслідки, такі як масове закриття підприємств та загострення економічної ситуації.

• Сучасні обмеження економічних ресурсів не дозволяють Україні самостійно впоратися з викликом масової мобілізації.

• Необхідна допомога з боку міжнародних партнерів може стати вирішальною у забезпеченні необхідних ресурсів для ефективної оборони та збереження стабільності в країні.

9 жовтня православна церква вшановує пам’ять апостола Якова Алфеєвого, одного з найближчих учнів Ісуса Христа, відомого серед ранніх християн як Яків Менший. Цей день має особливе значення для віруючих, оскільки він не тільки пов’язаний із церковним святом, а й у народі сприймається як момент, коли духовний світ має безпосередній вплив на фізичну реальність. Віруючі вважають, що цей день приносить з собою особливу чутливість до енергії думок і вчинків, тому кожен крок, кожна дія повинна бути продуманою і обачною, оскільки вони можуть вплинути на долю та матеріальне становище в майбутньому.

Святий Яків Алфеєвий став важливою постаттю в історії християнства завдяки своїй відданості проповіді Євангелії та безстрашному служінню Христу. Він мандрував різними країнами, серед яких були Юдея, Сирія, Єгипет, де разом із іншими апостолами засновував християнські громади, навертав язичників до віри і творив численні чудеса. Його життя стало яскравим прикладом відданості та жертовності, адже він відмовився від миру цього світу, щоб присвятити себе Божому служінню.

У народних віруваннях 9 жовтня пов’язували з очищенням думок і оновленням. Люди уникали конфліктів, тяжких розмов і особливо — фінансових справ. Казали: «Хто гроші рахує на Якова, той сльози рахує взимку». У цей день не бажано підраховувати прибутки, проводити розрахунки, позичати чи давати в борг — аби не привабити нестачу та втрати.

Також забороняли лінощі та пасивність. Вважалося, що даремне гаяння часу може затримати важливі справи, а нарікання та згадування образ — накликати невдачі. День краще присвятити тихим домашнім справам, подяці та молитві.

Символічною традицією цього дня була перша каша з зерна нового врожаю. Її варили на маслі або смальці, пригощаючи родину для достатку й здоров’я. Так починали зимовий цикл, закликаючи добробут у дім.

У столиці завершено досудове розслідування у справі щодо інженера-проєктувальника комунального підприємства «Київміськсвітло», якого обвинувачують у службовій недбалості, що завдала значної шкоди міському бюджету. Матеріали кримінального провадження вже скеровано до суду, де посадовець відповідатиме за свої дії у межах чинного законодавства.

За інформацією слідства, під час реалізації проєкту з оновлення системи зовнішнього освітлення в Деснянському районі Києва було допущено грубі порушення. Інженер-проєктувальник, відповідальний за підготовку технічної документації та розрахунків, не забезпечив належної перевірки вартості опор для світильників. У результаті комунальне підприємство здійснило закупівлю за завищеними цінами.

За матеріалами справи, КП «Київміськсвітло» реалізовувало проєкт капітального ремонту мереж зовнішнього освітлення у Деснянському районі. У межах робіт планувалося замінити застарілі ртутні та натрієві світильники на сучасні світлодіодні. Інженер-проєктувальник відповідав за формування кошторису, зокрема мав провести моніторинг ринкових цін на опори для світильників.

Слідство встановило, що посадовець неналежно виконав свої обов’язки та не здійснив повноцінного аналізу цін на ринку будівельних матеріалів. У результаті підприємство закупило опори за завищеною вартістю, що призвело до переплати з міського бюджету на суму понад 3,8 млн гривень.

Досудове розслідування здійснювали слідчі Головного управління Національної поліції у Києві. Процесуальне керівництво забезпечувала Київська міська прокуратура, а оперативний супровід — Служба безпеки України у Києві та Київській області. Наразі підозрюваний перебуває на волі, а справу розглядатимуть у суді по суті.

Це не перший випадок проблем із закупівлями у КП «Київміськсвітло». Станом на літо 2024 року правоохоронні органи розслідували щонайменше три кримінальні провадження щодо службової недбалості посадовців підприємства, а загальні можливі втрати бюджету оцінювалися приблизно у 7 млн гривень. У вересні 2024 року фігурувала справа про переплату майже 14,5 млн гривень за вуличні ліхтарі, а в січні 2025 року до суду передали матеріали щодо розкрадання понад 1,4 млн гривень під час ремонтних робіт.

Ситуація навколо «Київміськсвітла» вкотре демонструє системні проблеми з контролем у сфері комунальних закупівель. Відсутність належного цінового моніторингу та відповідальності посадовців призводить до втрат мільйонів гривень, які формуються з податків мешканців столиці. Судові рішення у цих справах мають показати, чи понесуть винні реальну відповідальність.

Заступниця міністра економіки Ірина Овчаренко та її чоловік Олександр Голуб володіють значним пакетом нерухомості, що викликає суспільну увагу. За даними відкритих джерел, у подружжя наявні сім квартир у Києві та Мукачеві, а ще одна квартира перебуває на стадії будівництва. При цьому офіційні доходи подружжя не відповідають масштабам придбаного майна, що породжує питання щодо джерел фінансування цих активів.

Ірина Овчаренко обійняла посаду заступниці міністра економіки у вересні 2025 року, маючи понад двадцятирічний досвід роботи на державних посадах. Раніше вона багато років працювала у Державному агентстві водних ресурсів, брала участь у проєктах державного управління та економічного планування. Професійна кар’єра забезпечила їй глибоке розуміння державного сектору, проте офіційні доходи, задекларовані подружжям, не дозволяють логічно пояснити можливість придбання сімох квартир і об’єкта будівництва.

Нерухомість Овчаренко включає:

земельну ділянку 1 200 кв. м у селі Стовп’яги Київської області;

квартиру 43,2 кв. м у Києві (2020 рік) за 844 тис. грн;

квартиру 96,6 кв. м у Києві (2021 рік) за 1,6 млн грн;

ще дві квартири по 43,2 кв. м у Києві;

квартиру 32,7 кв. м у Мукачеві (2024 рік) за 950 тис. грн.

Чоловік, Олександр Голуб, володіє двома квартирами у Мукачеві та ще однією на стадії будівництва. Цікаво, що деякі об’єкти нерухомості з’являлися у деклараціях Овчаренко ще у період, коли Голуб не мав офіційних доходів.

Подружжя не має автомобілів. Загальний офіційний дохід Овчаренко та Голуба у 2023 році становив близько 282 тис. грн. Готівкою Овчаренко зберігає 18 тис. доларів, на банківських рахунках – 88 тис. грн, 158 доларів та 82 євро.

Історія роботи Овчаренко включає керівні посади у Державному агентстві водних ресурсів, тимчасове виконання обов’язків голови агентства, а також роботу на посаді першої заступниці голови Національного агентства з питань державної служби та директора державної установи “Українські гідромеліоративні системи”.

Незрозуміло, яким чином подружжя змогло придбати таку кількість об’єктів нерухомості, враховуючи офіційні доходи та заощадження, зазначені у деклараціях.