У Вінницькій області чиновників викрили на схемах із землею і бюджетними коштами

Вищий антикорупційний суд (ВАКС) вирішив випустити підозрюваного експосадовця Міноборони, Олександра Лієва, з обов'язковою особистою відповідальністю після того, як адвокат Назар Кульчицький повідомив про це Суспільне. Попередньо Лієв перебував під вартою, але суд вирішив змінити запобіжний захід на особисте зобов'язання та відправив його до СІЗО.

За даними трансляції засідання, прокурор відсутній, що породжує питання щодо обґрунтування вироку. Справу Лієва повернули в Національну поліцію, оскільки Національне антикорупційне бюро та Спеціалізована антикорупційна прокуратура не змогли знайти достатні докази щодо обвинувачень у розкраданні, зазначив суддя Ярослав Шкодін.

Згідно з адвокатом, підозрюваного взяли під варту з заставою у 50 мільйонів гривень, однак після місяця Лієва випустили під особисте зобов'язання. Рішення про випуск було скасоване 9 квітня, проте Лієв не повернувся до в'язниці, оскільки строк тримання під вартою вичерпався 8 квітня. ВАКС 17 квітня розглянув клопотання про зміну запобіжного заходу, але за згодою обвинувачення вирішив залишити його без розгляду.

Згідно з інформацією, наданою у вищезгаданій статті, суд вирішив випустити підозрюваного експосадовця Міноборони, Олександра Лієва, під особисте зобов'язання, скасувавши попередній запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Порушник підозри в масштабних корупційних діях у сфері закупівель боєприпасів для Збройних Сил України мав бути утриманий за ґратами з 12 лютого. Проте, після місяця застави його звільнили, а вже 9 квітня скасували рішення про випуск. Втім, Лієв не повернувся до в'язниці, вважаючи, що строк його тримання під вартою закінчився. Незважаючи на це, 17 квітня Вищий антикорупційний суд відмовився розглядати питання щодо зміни запобіжного заходу, залишаючи Лієва без запобіжного заходу взагалі. Таке рішення суду стало можливим через відсутність прокурора на засіданні, що може ставити під сумнів законність ухваленого вироку. Крім того, Національне антикорупційне бюро та Спеціалізована антикорупційна прокуратура не надали достатніх доказів у справі Лієва, що призвело до повернення справи в поліцію. Таким чином, цей випадок свідчить про складнощі та недоліки в судовій системі та боротьбі з корупцією в Україні.

Український ринок землі поступово виходить із «шокової» фази, спричиненої війною, і переходить до етапу системного зростання вартості. Незважаючи на виклики, пов'язані з безпековою ситуацією та військовими діями, 2026 рік має стати ключовим для подальшої стабілізації ринку та формування довгострокового інвестиційного тренду. Вже зараз експерти фіксують початок зростання вартості землі, яке, зокрема, залежатиме від ходу мирних перемовин і безпекової ситуації в країні.

Заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Денис Марчук зазначає, що в умовах війни ринок землі відчуває постійні коливання, зокрема в орендних ставках та цінах на землю. За його словами, для українського аграрного сектору зараз важливо не тільки оцінити реальну вартість землі, а й зрозуміти, як війна та перспективи її завершення впливають на інвестиційні настрої.

Більш стриманий, але водночас оптимістичний прогноз дає координатор земельного комітету УКАБ Ігор Лісецький. Він вважає, що у 2026 році ринок увійде у фазу стабільного та виваженого зростання без різких стрибків. За його словами, ринок уже вийшов із кризового стану перших років війни й перейшов до системного накопичення вартості, що поступово наближатиме українські ціни до рівня східноєвропейських країн.

Лісецький наголошує, що драйвером зростання стане попит із боку агровиробників і інвесторів, які активно викуповують орендовані землі як інвестиційний актив. Фінансова спроможність фермерів підтримується стабільним експортом через морські порти та світовими цінами на продовольство. Водночас географія цін залишатиметься нерівномірною: у західних і центральних областях конкуренція за землю буде високою, тоді як у прифронтових регіонах сходу і півдня ринок фактично «замре» через безпекові ризики.

Фінансовий аналітик Ерік Найман звертає увагу, що інвестиції у сільськогосподарську землю сьогодні є однією з найпопулярніших стратегій в Україні. Він наголошує, що агроземля є валютним активом, адже на ній вирощують експортні культури, ціни на які прив’язані до долара. Проте, за його словами, орендна дохідність у 5–6% річних не є надто високою, а головний заробіток для покупців полягає у зростанні вартості землі, що фактично робить такі операції спекулятивними.

Найман попереджає про головний ризик: коли настане момент продавати, власник ділянки може зіткнутися з відсутністю покупців, особливо якщо земля розташована всередині великого агромасиву й має лише одного потенційного покупця. У такому випадку доводиться продавати з дисконтом.

Юрист Олександр Ігнатенко нагадує, що інвестиції в землю потребують ретельної юридичної перевірки. Нині громадяни України можуть купувати до 100 гектарів сільськогосподарських земель, а юридичні особи — до 10 тисяч гектарів. Іноземцям купівля землі досі заборонена. Перед угодою необхідно перевіряти статус ділянки у державних реєстрах, переконуватися у відсутності обтяжень і оформлювати купівлю через нотаріуса. Власники також мають враховувати податкові зобов’язання та можливі зміни законодавства.

Таким чином, 2026 рік може стати переломним для українського ринку землі: у мирному сценарії він отримає потужний імпульс до зростання, а у воєнному — збереже роль одного з небагатьох стабільних активів у країні.

За останні три десятиліття в Україні відбулися помітні кліматичні зміни, які суттєво вплинули на характер зимового сезону. Якщо раніше зими відзначалися стійкими морозами, глибокими снігами та тривалими періодами холодів, то нині все частіше спостерігаються тепліші температури, короткі морози та часті відлиги.

За спостереженнями українських синоптиків, кліматичний режим стабільно змінюється, і зими стають менш суворими та малосніжними порівняно з серединою та кінцем ХХ століття. Метеоролог Віталій Постригань зазначає, що морозні дні дедалі частіше чергуються з потепліннями, що спричиняє нестійкість снігового покриву й льодових утворень на водоймах. Така мінливість створює нові ризики — від ожеледиці та різких перепадів температури до раптових хуртовин і локальних снігопадів, які можуть паралізувати транспорт навіть за відсутності тривалих морозів.

Незважаючи на загальне потепління, підстав для паніки немає: науково обґрунтованих прогнозів на надто далекі періоди не існує, а зима залишається холодним сезоном із типовими для нього небезпеками — ожеледицею, промерзанням ґрунту і льодоставом на водоймах. За орієнтовним прогнозом, середня місячна температура у грудні 2025 року та в січні–лютому 2026 року може виявитися близько одного градуса вищою за кліматичну норму, зазначив Постригань, підкресливши, що сезони тепер дедалі частіше нагадують «європейський» формат: кілька коротких, але інтенсивних холодних періодів замість тривалих морозів.

Метеорологиня Віра Балабух із Українського гідрометінституту пояснює тенденцію збільшення випадків мокрого снігу й ожеледиці тим, що температура часто коливатиметься навколо нуля, а з Атлантики надходитиме вологе повітря. У разі втручання арктичних мас буферні південні циклони можуть призвести до сильних снігопадів і хуртовин, особливо у лютому.

Експерти також вказують на практичні наслідки: менше витрат на паливо й роботу комунальних служб у роки з невеликою кількістю снігу, але одночасно підвищені ризики для транспорту та підвищені вимоги до профілактики ожеледиці й безпеки на водоймах у періоди відлиг і повторних заморозків. Синоптики радять не ігнорувати попередження про різкі зміни погоди: короткочасні, але сильні похолодання та інтенсивні опади можуть створювати локальні надзвичайні ситуації.