Україна без “торговельного безвізу”: що змінюється у торгівлі з ЄС з 6 червня

У середу, 27 березня, Верховний Суд України планує розглянути касаційні скарги Кабінету Міністрів України та «ПриватБанку» у справі №757/7499/17. Ця справа відноситься до позову шести компаній-нерезидентів, які пов'язані з родиною Суркісів, до державного «ПриватБанку», Міністерства фінансів та Уряду, з вимогою стягнути з «ПриватБанку» суму майже 350 мільйонів доларів США. Пресслужба банку повідомляє, що розгляд цієї справи мав відбутися 20 березня, але був перенесений через звернення представника компаній-нерезидентів до двох із п'яти суддів колегії. Після нового призначення справи для розгляду двом іншим суддям, Вадиму Ігнатенку та Аллі Олійник, було назначено нову дату судового засідання – 27 березня. Варто відзначити, що Алла Олійник зараз перебуває на етапі відбору до Конституційного Суду України. Проте, опоненти банку знову заявили відвод нововизначеним суддям, пояснюючи це їхніми рішеннями на користь «ПриватБанку» у попередніх справах. Юристи банку наголошують, що такий відвод є вибірковим, оскільки в колегії є інші судді, які приймали рішення на користь банку, але до них відвод не заявлявся. Ця справа, відома як «справа офшорів Суркісів», розглядається з 2017 року і перебуває у Верховному Суді з 2020 року. Адвокати «ПриватБанку» наголошують на проведенні засідання з участю всіх сторін для доведення необґрунтованості оскаржуваного рішення. Проте суд не задовольнив їхні клопотання. «ПриватБанк» продовжує боротьбу за справедливість і верховенство права, наголошуючи, що ніхто в Україні не стоїть вище закону. Нагадаємо, що під час націоналізації «ПриватБанку» наприкінці 2016 року грошові кошти, розміщені компаніями-нерезидентами, пов'язаними з колишніми власниками банку, були включені до процедури bail-in, оскільки Національний банк України визнав родину Суркісів пов'язаними з «ПриватБанком». Окрім судового розгляду в Україні, компанії-нерезиденти, пов'язані з родиною Суркісів, намагаються отримати рішення також у суді на Кіпрі. Минулого року Центральний апеляційний господарський суд скасував постанову про визнання банкрутом ТОВ «Монтана-Естейт», яке раніше відоме як «Приватофіс». Крім того, «ПриватБанк» намагається відсудити 245 АЗС, які використовуються компаніями, що контролюються Ігорем Коломойським та його оточенням.

Висновки з вищезгаданої статті можуть бути наступними:

• Справа №757/7499/17, пов'язана з позовом компаній-нерезидентів, що мають зв'язок з родиною Суркісів, до «ПриватБанку», Міністерства фінансів та Уряду, продовжує бути актуальною та важливою для фінансової сфери України.

• Зміна дати розгляду справи через звернення до суддів колегії свідчить про значний інтерес сторін до вирішення конфлікту.

• Відвод нововизначеним суддям з боку опонентів банку підтверджує складність ситуації та напруженість в судовому процесі.

• «ПриватБанк» прагне захистити свої інтереси та довести необґрунтованість оскаржуваного рішення, підкреслюючи свою згодність з принципом верховенства права.

• Захід вперед вирішення справи може визначити долю великої суми грошей, що є об'єктом спору, а також вплинути на довіру до банківської системи України та її стабільність.

Український гідрометеорологічний центр оприлюднив детальний прогноз погоди, який обіцяє досить стабільну атмосферну ситуацію в найближчі дні. Синоптики повідомляють, що цього тижня жителям України навряд чи варто очікувати сніговий покрив, що є досить характерним для зимового періоду.

Однією з головних новинок є розширення списку доступних препаратів, до якого додадуть ліки для лікування глаукоми, метаболічних і запальних захворювань, а також для знеболювання та паліативної допомоги. Програма також включатиме медикаменти для дітей — краплі, мазі та антибіотики для лікування інфекційних захворювань.

“Це безпрецедентний крок уряду, оскільки з 1 січня ми додамо до програми понад 30 активних діючих речовин, що вдвічі збільшить кількість доступних препаратів, яких наразі близько 600”, — зазначила Наталія Гусак, голова Національної служби здоров’я України, в ефірі телемарафону.

Програма “Доступні ліки” спрямована не на соціальний статус пацієнтів, а на конкретні діагнози. Це означає, що доступ до ліків буде гарантований усім українцям, незалежно від їхнього соціального статусу чи місця проживання. Особливу увагу приділено медикаментам для дітей, що дозволить забезпечити молодше покоління необхідними ліками для боротьби з різними захворюваннями.

Для отримання ліків не потрібно долати складні бюрократичні бар’єри — достатньо мати призначення від сімейного або лікуючого лікаря. Це значно полегшує процес отримання ліків, надаючи громадянам більше можливостей для забезпечення своїх медичних потреб.

Всього на програму “Доступні ліки” в 2025 році буде виділено 6,6 млрд грн, що є значним збільшенням порівняно з попереднім роком, коли на реалізацію програми було використано 5 млрд грн. Це дозволить забезпечити більш широкий доступ до життєво важливих медикаментів для мільйонів українців.

Поки українські військові на передовій жертвували своїми життями через дефектні боєприпаси, в тилу розгорнулась стабільна і прибуткова комерційна схема з постачання неякісних комплектуючих для мінометних снарядів. Згідно з матеріалами кримінального провадження № 42016040010000006, Богдан Пукіш, бізнесмен, що стоїть за схемою, організував поставки бракованих деталей через свою компанію ПП «ВЕСТХІМ». Йдеться про важливі компоненти, такі як корпуси, кришки, кювети і гільзи, що постачались на державне оборонне підприємство «НВО “ПХЗ”». Важливо, що ці комплектуючі не відповідали стандартам безпеки та якості, а їхня вартість була завищена в кілька разів.

З 2022 по 2025 рік обсяг поставок таких деталей став величезним, і це спричинило серйозні наслідки як для військових, так і для національної безпеки. Проблеми із боєприпасами стали однією з причин, чому українські військові неодноразово зазнавали втрат через технічні неполадки під час бойових дій. Паралельно з цим, група осіб, що діяла через ПП «ВЕСТХІМ», продовжувала отримувати значні прибутки від постачання цих небезпечних товарів.

Механіка схеми виглядала так: ПП «ВЕСТХІМ» постачало «ПХЗ» металеві елементи мін із дешевої, несертифікованої сировини, які не відповідали технічній документації та держстандартам. Частина корпусів мала відхилення від проєктних параметрів, у деяких випадках використовувалися матеріали з нижчою міцністю. Зафіксовано постачання корпусів «осколково-фугасної міни сталистого чавуну “М-120”» у кількості 98 960 штук на суму 478 698 800 грн без ПДВ. Ціна одиниці при цьому «гуляла» від 5 540 грн до 4 500 грн залежно від періоду поставки, що дало підстави говорити не про ринок, а про навмисне ручне ціноутворення.

Ця економіка напряму вбиває. Браковані мінометні боєприпаси, зібрані з таких деталей, поводилися непередбачувано. Військові на фронті скаржилися, що частина мін після пострілу просто залишалася у стволі, інші — вибухали на надто малій відстані від позицій. Це створювало смертельну небезпеку для розрахунків мінометів і призводило до втрати озброєння та техніки. У низці випадків ідеться не про те, що зброя “не працювала”, а про те, що вона становила загрозу для власних бійців. Ці інциденти системно фіксувалися військовими, які передавали інформацію правоохоронним органам.

На тлі цього ПП «ВЕСТХІМ» дозволяло собі ще один рівень заробітку — цінову арифметику. За даними договорів, одна й та сама номенклатура деталей (наприклад, гільзи) продавалася різним замовникам за різними цінами. Для одного держпідприємства вартість гільзи становила 171 грн за штуку, тоді як іншому — 160 грн. Такі «коливання» лише по цій позиції призвели до переплати понад 3,19 млн грн бюджетних коштів. Це вказує не на виробничі ризики чи логістику, а на ручне розподілення грошей між підконтрольними ланками.

Формально ця історія — про неякісні запчастини. По суті — про криву оборонку, яка може вбити своїх і знищити довіру до держзакупівель у воєнний час.

У квітні 2025 року СБУ повідомила про затримання двох керівників державного підприємства «НВО “ПХЗ”» та двох посадовців Міністерства оборони, які відповідали за приймання продукції. Їм обрали запобіжні заходи. За версією СБУ, метою було «здешевити виробництво і збільшити прибуток із держзамовлення», фактично приймаючи неякісну продукцію в армію.

Але є критичний момент: ланка постачальника — ті, хто виготовляв і завозив ці деталі — досі не пройшла повноцінної перевірки. Попри те що саме постачальник відповідає за якість металу, сертифікацію, фінальне тестування та відповідність технічним умовам, офіційні підозри в першу чергу отримали приймальники на держпідприємстві, а не ті, хто виставляв рахунки, завищував ціни й привозив брак. Це створює ризик, що відповідальність залишиться локальною і «згорить» на рівні менеджменту заводу, тоді як схема в цілому не буде демонтована.

Окремо потрібно звернути увагу на політичні зв’язки бізнесмена Богдана Пукіша. За відкритими даними, його пов’язували зі структурою Віктора Медведчука, що могло забезпечувати йому як вихід на оборонні контракти, так і захист від реакції правоохоронних органів. Саме цей зв’язок може бути причиною дивного гальмування розслідування, попри наявні матеріали та заяви безпосередньо від людей, які працювали з цими боєприпасами на фронті.

Як стверджують військові та волонтери, правоохоронні органи намагалися не помічати проблему навіть тоді, коли бійці офіційно зверталися і повідомляли про небезпечні мінометні міни українського виробництва. Окремі звернення до СБУ, поліції та спеціалізованої прокуратури у сфері оборони або залишалися без реального руху, або супроводжувалися відписками. У деяких випадках військовим навіть відмовляли у статусі потерпілих.

Постачання неякісних компонентів до боєприпасів — це не лише про економіку. Це про виживання конкретних підрозділів. Кожен бракований корпус міни — це потенційний нештатний підрив поряд із позицією. Кожна «зекономлена» гривня на металі — це ризик, що мінометний розрахунок не повернеться з позиції.

Це також про оборонну репутацію країни. Україна воює, і те, як вона контролює власне озброєння, — питання не тільки внутрішньої корупції, а й міжнародної довіри партнерів, які дають зброю та гроші.

Чи бажаєте ви, щоб я щось додав або змінив у цьому тексті? Можливо, ви хочете, щоб я більше уваги приділив якомусь конкретному аспекту цієї проблеми або розглянув додаткові інноваційні рішення?

Вона заявила, що поговорила із солдатами, які проходять підготовку на цьому полігоні. Ось що вони розповідають:

1. У сертифікаті про проходження курсу були предмети, що взагалі не вивчалися: правова підготовка, міжнародне гуманітарне право, статути Збройних сил України, психологічна підготовка, навички виживання.

2. Від усіх хвороб лікар дає парацетамол. «У мене цілий місяць був задушливий кашель, я просив перевірити бронхи та легені, бо вже тричі хворів на пневмонію. Без відповіді. Мене просто відправили назад на плац. Я подав рапорт із проханням про медичний огляд, але командир роти його не прийняв», – розповідає боєць.

3. Обов’язки, які відволікають від навчання, були регулярними. Солдат змушували розвантажувати дрова, копати ями, розвантажувати запаси кухні, розбирати піддони.

4. Стрілянина проходила хаотично. Ті, хто не вміли стріляти, просто інтуїтивно натискали на спуск. Нічна стрілянина – ніхто не розумів її мети. “У мене проблеми із зором, я не бачив прицілу, тому просто відстріляв боєприпаси”, – розповів новобранець.

5. Самовільне залишення частини щодня. Бувало, що йшли до 14 людей за ніч. Кажуть, іноді й більше.

6. У навчанні проігнорували напрями до бригад, виданих одному з мобілізованих. “У розмові мені сказали, що не варто на них розраховувати. Людей відправляють лише у вісім бригад із сумнівною репутацією. Когось відправляють у піхоту без будь-якої оцінки, деяким вдається потрапити до підрозділів безпілотників».

7. У навчальному таборі було поширене пияцтво. Якщо зловлять, залишать проти ночі в ямі. “Офіційних покарань не було, мабуть, тому що керівництво не хотіло псувати статистику”, – повідомляє військовий.

8. Бліндажі були недоступні для укриття. Якщо повітряна тривога просто виходили з наметів спати на вулицю в спальниках.

9. Побудови 6 разів на день, стояли по 20-30 хвилин. Ротний на обурення відповідав матом і казав, що стоятимуть скільки скажуть.