Україна нарощує видобуток газу та прагне стати газовим хабом Східної Європи

Верховна Рада України зробила значний крок у напрямку вдосконалення військового законодавства, ухваливши в першому читанні законопроєкт, який стосується питань самовільного залишення військових частин та дезертирства в умовах дії воєнного стану. Цей документ спрямований на внесення змін до чинного законодавства з метою пом'якшення наслідків для військовослужбовців, які приймають рішення повернутися до виконання своїх обов'язків.

Згідно з інформацією, у липні 2023 року місцевий житель отримав позашляховик від родини полеглого військовослужбовця. Автомобіль був переданий як частина безоплатної міжнародної гуманітарної допомоги і раніше використовувався загиблим військовим під час виконання бойових завдань.

Однак, замість того, щоб передати автівку на потреби Збройних Сил України, чоловік вирішив скористатися ситуацією та продав її військовим у жовтні 2023 року за 100 тис. грн.

Винуватцю загрожує покарання у вигляді обмеження волі на строк до трьох років. Правоохоронці наголошують на важливості боротьби з шахрайством, яке шкодить зусиллям на підтримку та відновлення ЗСУ.

Цей випадок є не поодиноким, адже нещодавно в Україні були зафіксовані подібні ситуації, зокрема, у вересні, коли в Полтаві керівник благодійної організації був затриманий за перепродаж автомобілів, які надходили як гуманітарна допомога для ЗСУ, на суму понад 35 млн грн.

Сьогодні стало відомо, що президент України Володимир Зеленський розпорядився звільненням Сергія Шефіра з посади першого помічника. Ця посада була довірена Шефіру з травня 2019 року. Указ про це був опублікований на офіційному сайті президента 30 березня. Сергій Шефір був відомий як один із найближчих радників президента Зеленського, будучи його особистим другом з часів юності та в період спільної роботи у "Студії Квартал-95". Наразі причини звільнення залишаються невідомими. Нещодавно президент Зеленський провів значні зміни у своєму оточенні, звільнивши кілька осіб, які працювали з ним ще з 2019 року. Одним з таких випадків було звільнення секретаря Ради національної безпеки і оборони Олексія Данілова. Його місце зайняв Олександр Литвиненко. Крім того, були звільнені два заступники голови Офісу президента Андрія Єрмака – Олексій Дніпров і Андрій Смирнов, замість них були призначені Олена Ковальська та Ірина Мудра. Сергій Шефір теж опинився серед цих змін. Журналісти вважають, що це рішення може бути пов’язане з впливом голови Офісу президента. Незважаючи на те, що після замаху на нього у 2021 році, Шефір відійшов від активної участі в політиці та втратив деякі зв’язки, зокрема з олігархами, він залишався важливою фігурою в кругах президента. Сергій Шефір, 59-річний віком, має багату спільну історію з Володимиром Зеленським. Обидва вони народилися у Кривому Розі і спільно писали жарти для різних команд КВН, включаючи "95-й квартал", який став улюбленою командою майбутнього президента. Сергій Шефір розвивався у кінопродюсера та сценариста, а його спільний з Зеленським бізнес "Квартал 95" став важливим активом.

Хоча в заслугах Сергія Шефіра були й власні амбіції стати головою адміністрації президента, він завжди віддавав перевагу кваліфікованій та компетентній особі у цій посаді. Він неодноразово наголошував на тому, що для успішного виконання обов'язків голови адміністрації необхідна "добре підкована юридична людина". На протязі своєї роботи в офісі президента, Шефір підтримував тісні контакти з великим бізнесом як в Україні, так і за кордоном. Він акцентував увагу на важливості залучення інвесторів, які не лише вкладають свої кошти, але й отримують стабільні дивіденди від інвестицій у країну. Це стратегічне спрямування на розвиток економіки та створення сприятливого інвестиційного клімату підтверджувало важливість роботи Шефіра у залученні потенційних інвесторів для подальшого розвитку України.

У висновку можна зазначити, що звільнення Сергія Шефіра з посади першого помічника президента України Володимира Зеленського є важливою подією в політичному житті країни. Ця подія свідчить про значні зміни у керівництві президентської адміністрації та можливі реструктуризації в самому оточенні президента. Варто відзначити, що причини цього кроку залишаються невідомими, але можуть бути пов'язані з стратегічними розрахунками та переглядом пріоритетів у роботі президентської команди. Також важливою є роль Сергія Шефіра у залученні інвестицій та співпраці з бізнесом, що відображається у відомостях про його діяльність в офісі президента. В цілому, ця подія має потенціал вплинути на подальший курс української політики та економіки, тому варто уважно спостерігати за подальшими розвитками в цьому напрямку.

Чи бажаєте ви, щоб я щось додав або змінив у цьому тексті? Можливо, ви хочете, щоб я більше уваги приділив якомусь конкретному аспекту цієї проблеми або розглянув додаткові інноваційні рішення?

У Москві заявили, що через аеропорт «Шереметьєво» в Росію за рік намагалися потрапити 107 тисяч громадян України, це єдиний пункт пропуску, через який у РФ можуть потрапити українці.

З них пропустили близько 83 тисяч, тобто, не впустили приблизно кожного п’ятого.

«Прибуло понад 107 тисяч громадян України. Пропущено на територію РФ понад 83 тисячі осіб зазначеної категорії», – повідомляла російському держканалу представник прикордонного загону в аеропорту Шереметьєво Оксана Міщенко.

Зазначимо, що за відгуками в соцмережах і тих, хто проходив фільтрацію, відсоток відмови у в’їзді набагато вищий за зазначені цифри. Хоча, природно, за коментарями в соцмережах важко отримати точне уявлення про частку тих, хто пройшов фільтрацію.

Втім, і достовірність названої росіянами цифри також неможливо перевірити. Відсоток тих, хто отримав відмову, могли свідомо занизити на тлі критики жорсткої фільтрації в Шереметьєво, яка інколи лунає і в самій Росії.

Нагадаємо, раніше низка українських нардепів і чиновників заявили про масове повернення біженців у підконтрольні РФ області. Днями від депутата Ткаченка прозвучала навіть цифра 150 тисяч осіб, хоча її потім спростував і він сам, і Банкова.

Але якщо правильною є названа росіянами цифра в понад 100 тисяч тих, хто намагався в’їхати за один рік, з жовтня 2023 року, то в реальності кількість тих, хто повернувся з 2022 року, може бути дійсно 150 тисяч і навіть більше. Тому що до жовтня 2023 року фільтрація не була такою жорсткою і в’їхати в РФ українці могли через усі пункти пропуску. А отже, і потік міг бути набагато більшим.

Інше питання, скільки з них реально залишилися жити на цих територіях або в Росії – а хто, розв’язавши свої питання, наприклад, отримавши громадянство РФ і продавши квартиру, виїхав до Євросоюзу або повернувся в Україну. Тут ніякої достовірної статистики немає.

На передодні потенційної битви за Покровськ, головний сержант роти у складі Збройних сил України, який відомий під ім'ям "Хокей", відзначив надзвичайну серйозність ситуації. За його словами, місто стоїть перед загрозою захоплення російськими окупаційними силами, що може призвести до довготривалої та важкої боротьби, перевершуючи навіть славу битви за Бахмут. Покровськ, як важливий логістичний вузол, став об'єктивною метою для ворожого вторгнення, яке може спричинити оточення інших стратегічних населених пунктів. Не дивлячись на недостаток часу для підготовки, українські військові визначили свою готовність до захисту міста. Після втрати Авдіївки російськими силами, фронт рухнув, створюючи нові зони конфлікту — Покровський і Курахівський напрямки. Недоліки у системі оборони, включаючи непридатні до використання оборонні споруди, ускладнили ситуацію, створивши ризик прориву фронту. "Хокей" закликав до евакуації цивільного населення з прифронтових міст, оскільки їхня безпека може бути під загрозою в умовах загострення конфлікту. Він підкреслив, що запобігти потенційній трагедії — завдання, що стоїть перед усіма.

У висновку слід відзначити, що ситуація вокруг міста Покровськ на Донеччині набуває критичного ступеня напруженості. Наявність загрози захоплення міста російськими військами вимагає негайних заходів з боку української армії та влади. Зазначена загроза підкреслює важливість посилення оборони та підготовки до можливої битви за місто. Паралельно з цим, евакуація мирного населення з прифронтових міст є необхідною заходом для збереження людських життів і мінімізації людських втрат у разі загострення конфлікту. Українські військові та цивільне населення стоять перед великим випробуванням, проте лише спільними зусиллями вони можуть протистояти агресії та зберегти безпеку та цілісність своєї країни.