Українські дрони вразили нефтепереробний завод у Краснодарському краї: нові виміри конфлікту

Журналіст Володимир Бойко, що активно воює в рядах Збройних Сил України, розкриває важливий факт стосовно фіктивної військової служби антикорупціонера Шабуніна. Це відкриття відбувається на фоні розслідування Державного бюро розслідувань, яке показує, що голова "Центру протидії корупції" Шабунін мав статус військовослужбовця, але не фактично несучи службу. За інформацією Бойка, анонімний співробітник Національного агентства з питань запобігання корупції заявив, що НАЗК надсилало листи з проханням "прилаштувати" Шабуніна до військової частини. Виявилося, що цей випадок стосується 207-го окремого батальйону 241-ї окремої бригади Територіальної оборони, де служить сам Бойко. За словами журналіста, Шабунін виявлявся у Києві, проводячи тренінги як приватний підприємець, тоді як його службова локація зазначалася в іншому місці.

Бойко розкриває, що Шабунін зв'язався з командуванням батальйону в березні 2022 року та зміг фактично уникнути військової служби, вважаючи це способом уникнення мобілізації та зупинки кримінального розслідування проти себе. Цікаво, що за висновками Бойка, присутність Шабуніна у військовій частині була лише формальною, оскільки він з'являвся там дуже рідко.

Додатково до цього, за словами журналіста, соратниця Шабуніна, Дар'я Каленюк, допомогла своєму чоловікові, Оресту Рудому, виїхати з України. Він стверджує, що це було здійснено через корупційні схеми, оскільки Шабунін не міг виїхати за кордон через кримінальні справи. Таким чином, виявляється, що використання фіктивної військової служби стало для нього способом уникнення відповідальності перед законом.

У висновках можна зазначити, що розкриття факту фіктивної військової служби антикорупціонера Шабуніна журналістом Володимиром Бойком відображає важливість ретельного контролю за дотриманням законодавства та етичних стандартів у суспільстві. За даними розслідування, Шабунін, який повинен був нести військову службу, фактично уникнув цього та використав цей спосіб для уникнення відповідальності та втручання у справи державного значення. Також важливо відзначити активну роль журналіста у виявленні подібних порушень, що сприяє збереженню принципів прозорості та відкритості у суспільстві.

Високий суд Англії ухвалив рішення, яке стало однією з найгучніших фінансових подій року: колишні власники ПриватБанку Ігор Коломойський та Геннадій Боголюбов мають відшкодувати близько трьох мільярдів доларів збитків і судових витрат. Ця сума охоплює як самі втрати, так і витрати на багаторічний судовий процес, що став символом боротьби українського банку за справедливість на міжнародному рівні.

Суд визнав бізнесменів відповідальними за масштабне шахрайство, яке відбулося ще до націоналізації ПриватБанку у 2016 році. За матеріалами справи, через складну мережу фіктивних компаній із банку було виведено мільярди доларів. Рішення англійського суду є принциповим прецедентом не лише для України, а й для всього міжнародного фінансового середовища, адже воно демонструє, що навіть найбільш впливові бізнес-групи не захищені від відповідальності.

Показовий кейс — зерновий термінал «Боріваж» у порту «Південний». Попри арешт і передачу у власність держави пів року тому, фактичний контроль над операційними процесами, за твердженнями критиків, залишився у пов’язаних з Геннадієм Боголюбовим орбітах. Йдеться про суттєві грошові потоки, які мали б працювати на бюджет, але, як стверджують опоненти, осідають у приватному секторі. Формально держава — власник, фактично — управління й комерційна вигода лишаються предметом гострих питань.

Інша лінія — газ. Україна виділяє мільярди гривень на імпорт палива з ЄС перед зимою, але сутність парадоксу в тому, що частина цього «європейського» газу має українське походження. За оцінками галузевих аналітиків, видобуток на Полтавщині та Харківщині пов’язують із приватними компаніями, що продають ресурс на європейському ринку, після чого країна змушена купувати його назад за вищою ціною. У фокусі — активи, які приписують орбіті Ігоря Коломойського та його партнеру Віталію Хомутинніку, зокрема Сахалінське родовище на Харківщині та «Укрнафтобуріння». Гравці ринку називають це класичною моделлю «видобуток тут — маржа там».

Наслідок для держави — дорожче паливо і втрачена рента, для споживачів — тарифний тиск, для системи — перманентний дефіцит довіри. Після лондонського рішення очікування очевидні: аудити, перевірка договорів, реальна зміна контролю на державних активах, а також синхронізація кримінальних і цивільних процесів, щоби юридичні перемоги конвертувалися у фінансові й управлінські результати в Україні.

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

Поляків закликають за можливості дати більш конкретну інформацію, де шукати останки їхніх предків. А також запрошують долучитися до цього процесу в статусі спостерігачів.

Але одразу наголошують, що «оперативність реалізації пошукових робіт залежатиме від наявних ресурсів», оскільки кількість спеціалістів обмежена і вони задіяні в пошуках та ексгумації жертв війни.

Нагадаємо, що поляки останнім часом знову стали дедалі частіше говорити про необхідність ексгумації жертв Волинської трагедії та, за даними ЗМІ, навіть були готові використати цю тему в переговорах про вступ України до ЄС.