В Україні суттєво зросли зарплати: де платять найбільше

Україна успішно побудувала потужну оборонну промисловість, здатну виробляти тисячі артилерійських снарядів, бронетехніки та безпілотників, що відіграє важливу роль у забезпеченні національної безпеки. З часу початку війни країна зробила значні кроки в модернізації виробничих потужностей та розвитку високотехнологічних систем озброєнь. Проте, як вказує авторитетне міжнародне видання The New York Times, поряд з успіхами, в українській оборонній сфері існують серйозні системні проблеми, зокрема у сфері державних закупівель озброєнь.

Згідно з даними внутрішніх урядових аудитів та оцінок експертів, існують численні порушення у процесі проведення тендерів та підписання контрактів. Однією з основних проблем є підписання угод не з тими учасниками торгів, які запропонували найнижчі ціни, що порушує принцип прозорості і справедливості конкурсів. Крім того, є побоювання щодо відсутності належної перевірки фінансових потоків у рамках деяких платежів, що також ставить під сумнів ефективність використання державних коштів у сфері оборони.

Критики наголошують на кількох проблемних трендах: укладення контрактів із компаніями, що пропонували дорожчі умови; передоплати за поставки, які були затримані або виконані не в повному обсязі; а також широкий залучення посередників, які отримували націнки замість прямих закупівель у виробників. Колишній радник агентства Тамерлан Вахабов в інтерв’ю виданню зазначав, що «в умовах воєнного стану відсутня політична воля робити все правильно», і що переплати відбувалися «з невідомих причин».

У відповідь керівництво Агентства з оборонних закупівель наголошує: нижчі пропозиції іноді відхиляли через невідповідність вимогам якості, строкам постачання або іншим критеріям. Директор агентства Арсен Жумаділов повідомив, що частина проблем спонукала відомство експериментувати з новими моделями закупівель, зокрема створенням онлайн-ринку, де командири можуть замовляти безпілотники безпосередньо у постачальників «в один-два кліки». За словами посадовця, це має зменшити бюрократію і підвищити прозорість постачань.

Аудити, які перевіряли період від початку 2024 року до березня 2025 року, не дали підстав для звинувачень у систематичній крадіжці, але виявили численні процедурні ризики: використання посередників у великій частці контрактів, відсутність документально підтверджених виробничих потужностей у деяких підрядників, а також випадки неповних або затриманих поставок. Частина закупівель здійснювалась через посередників із типовою націнкою близько 3%, що також викликало запитання в аудиторів.

На тлі швидкого зростання внутрішнього озброєння важливо не лише масштабувати виробництво, а й посилити контроль за закупівлями — щоб уникнути марних витрат і зберегти довіру донорів та платників податків. Запровадження електронного ринку і інших інноваційних механізмів закупівель розглядають як крок у правильному напрямі, але наголошують, що нові інструменти мають супроводжуватися жорсткою перевіркою постачальників і публічним звітуванням про витрати.

У 2025 році столична влада зробила крок, який уже називають безпрецедентним для системи місцевого самоврядування. Київська міська рада затвердила рекордний обсяг фінансування депутатських фондів, надавши кожному депутату можливість спрямувати до 15 мільйонів гривень на реалізацію ініціатив за зверненнями мешканців. Загальний бюджет програми досяг 1,8 мільярда гривень, що стало найбільшим показником за всю історію її існування.

Особливу увагу у 2025 році приділено соціальній сфері. Частину коштів спрямовано на допомогу малозабезпеченим родинам, підтримку внутрішньо переміщених осіб, а також на зміцнення матеріально-технічної бази лікарень і шкіл. Завдяки цьому вдалося оперативніше реагувати на нагальні потреби громадян і забезпечувати адресну підтримку тим, хто її найбільше потребує.

За підсумками року 38 депутатів використали 100% своїх фондів, переважно на матеріальну допомогу. Серед них — представники різних політичних сил та позафракційні обранці. Водночас частина депутатів освоїла кошти лише частково. Найнижчі показники зафіксовано у кількох представників фракцій «Голос» та «Європейська солідарність», а також у позафракційних депутатів.

Практика використання депутатських фондів супроводжується активною інформаційною кампанією в соціальних мережах. У публічному просторі з’являються фото черг під приймальнями, видачі коштів у конвертах та роздачі пакунків із партійною символікою. Такий формат комунікації фактично перетворює соціальну допомогу на інструмент політичного піару.

Окремі депутати звітують про тисячі отримувачів матеріальної допомоги та мільйонні суми виплат. Середній розмір одноразової підтримки в окремих випадках становить кілька тисяч гривень. Найактивніше кошти спрямовувалися саме на грошову допомогу під час особистих прийомів громадян.

Експерти звертають увагу, що різке збільшення фінансування депутатських фондів потребує додаткового аналізу ефективності витрачання коштів, прозорості процедур розподілу та критеріїв надання допомоги. Також залишається відкритим питання щодо балансу між соціальною підтримкою та іншими напрямами міських програм.

Підсумки року демонструють, що депутатські фонди стали одним із найбільших інструментів розподілу бюджетних коштів у столиці, а їх використання формує як соціальний, так і політичний ефект.