ДБР та Офіс Генпрокурора повідомили про підозру колишньому директору з енергоефективності та управління майном Групи НАК «Нафтогаз України» Віталію Щербенку. Слідчі встановили, що він завдав компанії понад 26 млн грн збитків, уклавши договір оренди адмінбудівлі, яка майже три місяці була непридатною до використання. Цей епізод став лише одним із проявів системних практик, що діяли в […]
У часи, коли життя підкидає все нові виклики — від війни до втрати близьких, проблем на роботі чи нестабільності в особистому житті — ми всі потребуємо слів підтримки. Блогерка, керівниця проєктів і СМО Поліна Левицька ділиться своєю особистою історією — болючою, щемкою, але сповненою сили та оптимізму. Її досвід — це не просто спогади про […]Фармацевтичний ринок України опинився у заручниках однієї компанії. «Фармак», який роками позиціонує себе як флагман національної фармації, у реальності демонструє жадібність, маніпуляції й відверте ігнорування державних інтересів. Під час війни компанія зберігає монополію, диктує ціни на життєво важливі препарати та навіть продовжує заробляти на агресорі.
Попри підписання декларації про стабілізацію цін і президентські укази №40/2025 та №82/2025, «Фармак» не знизив вартість своїх препаратів. Навпаки — ціни підняли, не надавши суспільству жодного пояснення щодо собівартості чи структури маржі. Це відбувається на фоні заборони маркетингових націнок і обмеження торговельних надбавок, але компанія ігнорує правила, прикриваючись лозунгами про «якість» та «патріотизм».
Ключовий інструмент контролю «Фармаку» — власна дистриб’юторська мережа. Препарати розповсюджують через афілійовані компанії «БАДМ» і «Оптіма-Фарм». Це дозволяє диктувати умови всьому фармринку й фактично усунути конкуренцію. Пацієнти стають заручниками внутрішньої фінансової гри однієї корпорації, тоді як держава не вживає дієвих кроків.
Найбільш кричущий факт — постачання продукції на ринок росії та на окуповані території. Схема працює через компанії-прокладки у Білорусі, Молдові, Туреччині та країнах ЄС. Препарати українського виробництва змінюють маркування, проходять через «фіктивних» виробників і з’являються на полицях російських аптек.
Так, в москві вільно продаються українські ліки, зокрема «Амізон». При цьому сплачуються податки та мита в бюджет держави-агресора, що фінансує війну проти України.
Подібні операції неможливі без сприяння українських чиновників. Митниця «не помічає» транзиту, податкові органи закривають очі на підозрілі фінансові потоки. Частина розрахунків ведеться у криптовалюті з подальшим відмиванням через офшори та тіньові платіжні системи. Виручка осідає на рахунках, пов’язаних із топменеджментом «Фармаку», зокрема за межами України.
Коли ліки перетворюються на інструмент монопольного контролю і фінансування ворога, це вже не лише питання моралі чи бізнесу. Це — удар по національній безпеці України. В умовах війни дії «Фармаку» підривають довіру до фармацевтичного ринку та позбавляють громадян доступу до якісних і доступних препаратів.
