Як «Фармак» піднімає ціни на ліки під час війни і співпрацює з ворогом

Новина про завершення стосунків Тараса та Олени Тополів стала емоційним потрясінням для численних шанувальників, адже пара багато років вважалася однією з найміцніших у вітчизняному шоу-бізнесі. Після офіційного оголошення у мережі почали активно згадувати й поширювати уривок давнього інтерв’ю співака, який раніше не викликав особливого резонансу, але на тлі розлучення набу́в зовсім іншого звучання.

У короткому відеофрагменті Тарас Тополя ділиться думкою про те, що здатний помічати інших жінок, і що його партнерка нібито спокійно ставилася до цього. Саме ця теза викликала найбурхливішу реакцію в мережі, адже багато користувачів побачили в ній нечіткість меж, що стосуються вірності та взаємної поваги. Коментарі під публікацією перетворилися на дискусійний майданчик: одні наголошували, що подібні висловлювання не свідчать про зраду, інші ж вбачали в них натяк на приховану напругу в парі.

Журналісти та користувачі пізніше знайшли повний фрагмент інтерв’ю, який показує ширший контекст. Перед згаданою фразою Тарас говорить про свою дружину як про «найкращу», а після — вибачається перед нею (причини не уточнюються).

В оригінальному відео співак розмірковує про природу стосунків, симпатії та те, що почуттєві реакції на інших людей є природними.

«Звісно, звертають увагу на інших. Звісно, є якісь симпатії. Це якась хімія, процес… Я це й Олені багато разів розповідав, і вона давно вже це прийняла. Що я не абат, не священник, який прийняв целібат… Навколо мене багато красивих дівчат», — казав Тополя.

У соцмережах припускають, що саме «художня манера висловлювання» вкороченого уривка сьогодні зіграла проти Тараса, адже суспільство сприйняло його слова без контексту.

Після появи вирізаного фрагмента в мережі розгорілися палкі дискусії. Частина користувачів звинувачує артиста у знеціненні стосунків, інші — навпаки підтримують його позицію та вважають, що почуттєві реакції природні, якщо не переходять у дії.

Серед коментарів, що набрали найбільше обговорень:

«Вірність — це вибір. Навіть коли бачиш інших, ти робиш свідомий крок на користь партнера».«Подивитися — не зрада. Головне — згадати, що твоя людина найкраща».«Не дивитись на інших дівчат — паливо, яке лише погіршує стосунки».«Люди можуть відчувати симпатію до когось іншого — це нормально».«Він же не сказав, що зраджував».

Реакції користувачів показують: суспільство по-різному сприймає межі у стосунках, а історія з вирізаним інтерв’ю лише підсилила суперечку.

Міністерство захисту довкілля України визначило понад 200 перспективних проєктів з обробки різних видів відходів у всіх куточках країни. Однак для реалізації цих планів необхідно знайти значні фінансові ресурси у розмірі 160 млрд гривень або 4 млрд євро. На сьогодні в Україні працює 17 підприємств з переробки макулатури, 35 — з переробки пластику і ще 27 — зі склобоєм. Проте ці підприємства використовують лише 40% своєї потужності, і навіть змушені імпортувати сировину з інших країн.

Міністерство виконало значну роботу, аналізуючи проблеми кожного регіону та вивчаючи обсяги утворення відходів та їх склад. Проте вирішальним є те, щоб проєкти з будівництва сміттєпереробних заводів не перетворилися на масовий імпорт відходів з Європи до України.

Наразі розроблено кілька першочергових проєктів. У Київській області планується будівництво двох нових сміттєпереробних заводів. В Івано-Франківській області планується побудувати 5 заводів, у Полтавській – 4 заводи, в Одеській – 7 заводів. Також у планах — регіони Закарпаття, Сумщина та Харківщина.

У висновку слід зазначити, що Міністерство захисту довкілля України визначило значну кількість перспективних проєктів з обробки відходів по всій країні. Проте для реалізації цих проєктів необхідно знайти значні фінансові ресурси. Існуючі підприємства з переробки відходів працюють на лише частину своєї потенціальної потужності, і навіть змушені імпортувати сировину з-за кордону. Завданням Міністерства є уникнення того, щоб проєкти з будівництва сміттєпереробних заводів не призвели до імпорту відходів з інших країн. Наразі розроблено кілька першочергових проєктів по різних областях України, спрямованих на забезпечення ефективної утилізації відходів та зменшення негативного впливу на довкілля.

У Києві, поблизу станції метро «Академмістечко», планується будівництво нового великого торгово-розважального центру та масштабна реконструкція підземних переходів. Ці роботи, згідно з розпорядженням КМДА, повинні розпочатися в 2025 році і тривати до 2027 року. Міська влада запевняє, що ці зміни не впливатимуть на функціональне призначення станції та не порушать нормальну роботу метрополітену. Проте в транспортних колах та серед громадських активістів вже виникла серйозна стурбованість.

Експерти та представники громадських організацій звертають увагу на кілька важливих проблем, які можуть виникнути внаслідок цієї реконструкції. Олександр Гречко з ГО «Пасажири Києва» підкреслює, що проект не враховує інтереси пасажирів та може значно ускладнити їх пересування. За його словами, будівництво великих торгово-розважальних центрів поруч з важливими транспортними вузлами створює додаткове навантаження на інфраструктуру. Підвищена кількість відвідувачів таких об'єктів може призвести до переповнених підземних переходів, заторів та проблем з доступом до станції метро.

Експерти також попереджають про транспортні наслідки: у проєкті наразі не прописано, де зупинятимуться автобуси, як організують під’їзд і паркування для відвідувачів ТРЦ та мешканців, тож існує ризик утворення заторів і «колапсу» транспортного руху, особливо для мешканців західних передмість — Ірпеня та Бучі — які користуються пересадковим вузлом.

Окрема претензія — відсутність рішень щодо безбар’єрності. За проєктом не передбачено ліфтів чи підйомників для людей з інвалідністю та маломобільних груп, наголошують активісти, через що доступ до станції та пересування в підземних переходах може стати проблемою для частини пасажирів.

Що пропонують фахівці: передбачити автобусну станцію в складі ТРЦ, облаштувати підземний паркінг із прямим переходом до метро та забезпечити безбар’єрний доступ у підземних переходах. Без цих змін, попереджають вони, проєкт може створити більше проблем, ніж вигод.

У КМДА в коментарі зазначили, що містобудівні умови та обмеження на будівництво комплексу були видані ще у 2011 році компанії «Гротто». У «Київському метрополітені» підтвердили, що точне розташування виходів і організація переходів будуть визначені проєктною документацією.

Термін виконання робіт — до 2027 року — означає тривалі будівельні роботи поблизу одного з ключових пересадкових вузлів міста. Через це мешканці і експерти очікують докладнішої проєктної документації, із роз’ясненнями щодо організації руху, заходів з пожежної безпеки та інклюзивних рішень.

Зведення великого ТРЦ поруч із метро ставить питання балансу між інвестиціями та транспортною доступністю — і змушує владні структури довести, що проєкт передбачає стале вирішення проблем пасажиропотоку, безбар’єрності та безпеки в одному з найжвавіших районів Києва.

2024 рік може стати вирішальним для економіки України, що опиняється в складному фінансовому становищі. Народний депутат Ярослав Железняк, цитуючи матеріали міжнародних видань, зокрема The Economist, зазначив, що відсутність чітких рішень Євросоюзу щодо подальшої підтримки може призвести до того, що Україна опиниться на межі банкрутства вже до лютого наступного року. Така ситуація може мати катастрофічні наслідки для державного бюджету, що вже сьогодні вимагає значних фінансових вливань з боку міжнародних партнерів.

Один із найбільших ризиків, на які звертає увагу Железняк, полягає не лише в кількості обіцяних коштів, а й у тому, чи вдасться європейським країнам узгодити спільну стратегію допомоги Україні. Відсутність чіткого механізму фінансової підтримки створює серйозні невизначеності для українського уряду, який залежить від зовнішніх інвестицій та кредитів для покриття дефіциту бюджету.

У результаті маємо парадокс: про великі суми говорять, але жодної впевненості немає — ні коли вони надійдуть, ні на що саме їх дозволять витрачати. Железняк каже, що нині під питанням не тільки сам кредит у сотні мільярдів євро під російські активи, а й сфери його використання: оборона, бюджетні дірки, відновлення інфраструктури. Кожна з країн намагається нав’язати власні умови, і це затягує рішення.

Ще один чутливий момент, на який звертає увагу The Economist і який цитує депутат, — ставлення партнерів до ризику корупції в Україні. Західні уряди визнають, що українська оборонна промисловість навчилася швидко виробляти дрони та інші технології, які реально працюють на фронті. Але при цьому залишається недовіра до прозорості розподілу коштів. Для частини європейських столиць це аргумент не поспішати з прямими інвестиціями у військові програми всередині України.

Узагальнюючи цю позицію, Железняк описує ситуацію так: запас міжнародної підтримки обмежений у часі; у лютому ми можемо підійти до точки, коли без зовнішніх грошей бюджет просто не зведеться; навіть якщо ЄС погодиться на новий пакет, немає впевненості, що ці кошти справді підуть на критичні потреби, а не застрягнуть у політичних торгах між столицями Євросоюзу. І все це відбувається на тлі того, що український уряд всередині країни продовжує анонсувати програми підтримки бізнесу й соціальні ініціативи, тоді як зовнішні партнери бачать першочерговим питанням виживання бюджету й фінансування оборони.

Таким чином, і The Economist, і цитований ним Железняк описують один і той самий ризик: фінансова стійкість України тепер залежить не стільки від суми обіцяної допомоги, скільки від здатності ЄС домовитися й довіряти Києву в питанні використання цих грошей.