Як мобілізовані стають жертвами військових експериментів у війні

Надішліть, будь ласка, повний фрагмент, від якого слід відштовхнутися, — після цього підготую розширений унікальний текст із заголовком у першому абзаці та без небажаних фраз.

Центральним елементом цієї структури став підпільний нафтопереробний комплекс у Мерефі, розміщений на землях, отриманих ТОВ «БІТОКСІД» (38398116). Формально — це складські приміщення, однак фактично на території цілодобово працює нелегальний НПЗ. Оприлюднені матеріали в соцмережах підтверджують, що тут переробляють сиру нафту та газовий конденсат, виробляючи до 200 тонн низькоякісного дизельного пального на добу.

Схема передбачає оформлення продукції як «абсорбент» або «сировина вуглеводородна», що дозволяє уникати контролю та транспортувати фальсифікат на тіньові АЗС. Подальший продаж забезпечується через низку фіктивних підприємств-«транзитерів», які ведуть безтоварні операції у складі конвертаційних центрів.

Паралельно структура Скакунів-Валеуліних бере участь у публічних закупівлях пального. Для цього використовуються афілійовані фірми-прокладки, серед них — «Брент-Інвест», «Брент Ойл-98», «Гарантор». Через перемогу на тендерах та подальше переведення коштів у «сітку» ухвалюються операції з легалізації походження фальсифікованого дизеля.

Ще один напрям — діяльність ТОВ «АЛЬТЕРНАТІВ ЕНЕРДЖІ СОРСЕС ГРУП», яке контролює низку сонячних електростанцій і спиртових виробництв та використовується для легалізації тіньових доходів. Окремі джерела вказують на незаконний обіг етанолу, що є компонентом для виробництва контрафактного пального. ТОВ «АЕС КОМПАНІ» виконує роль додаткової ланки, через яку проводяться безтоварні операції, ускладнюючи можливість арешту активів «БІТОКСІДу».

Сукупно це створює повноцінну тіньову паливну інфраструктуру, яку, за словами експертів, неможливо було б реалізувати без політичного прикриття на регіональному рівні. Обороти схеми вимірюються сотнями мільйонів, а ризики для ринку та безпеки — критичні: від техногенних загроз до масштабного ухилення від сплати податків.

Спеціальні служби України викрили зрадників, які на замовлення ФСБ готували ракетні удари по Україні та хоронили останки загиблих російських вояків під Києвом. Служба безпеки виявила двох агентів ФСБ, які активно діяли на території Київщини. Звербовані батько та син готували атаки з використанням ракет на столичний регіон, надаючи ворожим службам геолокації військових об'єктів та виробничих потужностей. На їхній рахунок також було передано координати місць виробництва українських безпілотників. Однак завдяки ретельній роботі спецслужб зрадницькі плани були розкриті, а агенти ФСБ затримані. Дії цих зрадників є викликом для національної безпеки України, тому вони стануть перед судом зі звинуваченням за вчинені злочини.

У результаті проведеної спецоперації Служба безпеки України затримала сім'ю зрадників, які співпрацювали з російською ФСБ. Ці зрадники готували ракетні удари по українським об'єктам та приховували останки російських вояків під Києвом. Виявлені дії є серйозним порушенням національної безпеки та суверенітету України. Затримання цих осіб є важливим кроком у боротьбі з російською агресією та спробами дестабілізації ситуації в країні. Така діяльність не може бути допущена, і винні повинні нести відповідальність за свої дії перед законом України.

Під час будівельних робіт у будинку на Ярославовому Валу, 10 у Києві робітники натрапили на ймовірні залишки оборонних укріплень часів княжої доби. Про знахідку повідомив урбаніст і краєзнавець Дмитро Перов, звернувши увагу на кам’яне мурування, яке виявили на глибині п’яти підземних поверхів. За його словами, під час буріння робітники зіткнулися з надзвичайно міцною кам’яною стінкою, яку неможливо було пробурити звичайними методами. Через це будівельники обійшли перешкоду та продовжили роботи поруч, залишивши стародавнє мурування як своєрідний «пам’ятний фрагмент» під землею.

Експерти відзначають, що подібні знахідки надзвичайно рідкісні для центральної частини Києва, адже вони дозволяють відновити уявлення про оборонні системи столиці часів Київської Русі. Виявлена кам’яна кладка, ймовірно, була частиною фортифікаційного рову або стіни, що захищала місто від нападників. За археологічними оцінками, її структура та товщина свідчать про високий рівень будівельних технологій того часу.

Порівнявши сучасну та історичну топографію, дослідник наголошує: саме вздовж теперішньої вулиці Ярославів Вал у княжі часи проходив великий оборонний вал. Його залишки частково помітні в рельєфі Золотоворітського скверу та поблизу вул. Грінченка. Недарма вулиця раніше мала назву Велика Підвальна — вона проходила під валовими укріпленнями.

На історичних картах Києва часів 988–1240 років також видно, що оборонні споруди пролягали саме цією ділянкою та перетинали її в напрямку Святославового Яру.

Будинок, на території якого проводились роботи, розташований у буферній зоні ЮНЕСКО — поруч із Софійським собором та Золотими воротами. Це історична садиба, відома як будинок архітектора Олександра Шіле, зведений у 1877 році. У XX столітті тут працював готель «Версаль», а також розміщувались установи Української держави гетьмана Павла Скоропадського.

Однак останніми роками будівля зазнала агресивної перебудови: фасад перших двох поверхів частково знесено, внутрішні перекриття — розібрані, а на місці фактично ведеться нове будівництво. За даними ЗМІ, власником будинку є ТОВ «Мірча Яв», а бенефіціарною власницею — Ольга Балясна.

Директорка Департаменту охорони культурної спадщини КМДА Марина Соловйова повідомила, що роботи зупинено. Хоча припис Міністерство культури видало ще у 2020 році, забудовник його проігнорував. Нині фахівці Інституту археології НАН України мають провести дослідження місця знахідки.

Якщо виявлене кам’яне мурування підтвердять як частину давнього валу, це стане однією з найбільших археологічних знахідок у центрі Києва за останні роки.