Юлія Сахневич: після народження дитини зірка продовжує вражати своєю фізичною формою та стилем

Напередодні в Україні наростає напруженість між двома ключовими антикорупційними органами – Національним антикорупційним бюро України (НАБУ) та Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою (САП). Інформація щодо дій прокурорів САП у рамках слідства, пов'язаного з НАБУ, викликала широкий резонанс не лише серед громадськості, але й у ЗМІ. Виникла необхідність уточнення та об'єктивного аналізу подій, що стосуються діяльності цих важливих структур.

Спочатку у ЗМІ пройшла інформація, що САП проводить слідчі дії в НАБУ з приводу витоку інформації з Бюро у корупційній справі про «велике будівництво». Як повідомлялося, дії ці проходили у детектива НАБУ Валерія Полюги та ексголови Броварської РДА Біркадзе. А витік інформації був на користь одного з фігурантів справи про «велике будівництво» Юрія Голика, якого вважали людиною, близькою до ексзаступника голови Офісу президента Кирила Тимошенка.

Учора НАБУ виступило з різкою заявою з цього приводу. З одного боку – підтвердивши, що ведеться розслідування щодо витоку, але, з іншого боку, заявивши, що веде його саме НАБУ. І далі йшов наїзд на САП: «Повідомляємо колегам у САП: у НАБУ було і є достатньо ресурсу для здійснення розслідування. НАБУ завжди гарантує незалежне розслідування і чекає від наших основних партнерів такого ж підходу».

При цьому антикорупційні активісти, пов’язані із західними посольствами (зокрема, Шабунін і Ніколов), у конфлікті стали на бік САП, натякаючи на прийдешні проблеми у керівників НАБУ. Наприклад, у заступника голови НАБУ Гізо Углави. А джерела, близькі до керівництва НАБУ, заявили, що обшуків в Углави не було, і що все, що відбувається, – «вкидання» глави САП Клименка, який діє у зв’язці з Шабуніним.

Що відбувається?

Усе почалося ще 2022 року, коли з посади керівника НАБУ пішов Артем Ситник, який користувався підтримкою західних структур і пов’язаних із ними активістів. Новим керівником НАБУ став Семен Кривонос. Причому, активісти відразу до його кандидатури поставилися з підозрою, що вказувало – він не з їхньої «тусовки». На відміну від глави САП Клименка, який користувався їхньою повною підтримкою.

Далі в НАБУ важлива зміна відбулася 2023 року – звільнили голову управління детективів, праву руку Ситника, Калужинського. За неофіційними даними – через злив інформації у кримінальних справах олігарху Ігорю Коломойському.

Активісти це сприйняли в багнети.

А вже цього року, вони розкритикували Кривоноса і Гізо Углаву за реформу управління детективами в НАБУ, звинувачуючи їх у прагненні взяти під свій контроль слідство.

Тобто, судячи з усього, в НАБУ вирішили провести «чистку» людей Ситника, що і викликало таку гостру реакцію групи підтримки колишнього глави Бюро.

І тепер конфлікт вийшов у відкриту фазу. Ймовірна мета – «збити» керівництво НАБУ і відновити вплив активістів на цю структуру.

Вони користуються підтримкою з боку західних посольств.

Однак Офісу президента успіхи Шабуніна і Ко не потрібні.

Як повідомляють джерела, близькі до Банкової, останнім часом стосунки Зеленського і західних структур досить напружені. Це, зокрема, проявилося під час візиту до Києва держсекретаря США Блінкена, який, за даними джерел, виставив Зеленському низку вимог (включно з кадровими), які президент виконати відмовився і, своєю чергою, висунув претензії до посла США в Україні Бріджит Брінк, що підтримує тісні зв’язки з активістами на кшталт Шабуніна.

“У Зеленського позиція така: я спілкуюся безпосередньо з лідерами західних країн, вони нічого такого не вимагають. Тому, якщо якісь вимоги виставляють західні посли та інші клерки, і ми вважаємо ці вимоги неприйнятними, ми їх будемо ігнорувати”, – сказало джерело.

А якщо НАБУ і САП діятимуть як єдине ціле під контролем західних структур і під впливом активістів, то є ймовірність того, що, помстившись за «неслухняність», антикорупційні структури почнуть розслідування проти оточення Зеленського. Причому, за однією з версій, саме це і є головною метою нинішніх рухів проти керівників НАБУ.

Тому Банкову цілком влаштовує конфлікт НАБУ і САП, що зменшує для неї загрозу скоординованого удару з їхнього боку.

До речі, подібна ситуація вже була за Порошенка, коли почався конфлікт між керівництвом НАБУ і головою САП Холодницьким. Що частково паралізувало роботу антикорупційної вертикалі.

Президент США Дональд Трамп несподівано заявив, що Україна здатна не лише повернути всі свої території, втрачені після 2014 року, а й розгромити російську армію. Ці слова стали справжнім шоком для міжнародної спільноти, оскільки вони стали різким контрмеседжем до попередніх заяв Трампа, який протягом багатьох років повторював кремлівські тези і сумнівався в можливості України відновити свої кордони. Такі зміни у риториці американського лідера викликали серйозні запитання про його подальші дії та реальне ставлення до української ситуації.

Про ці зміни пише військовий оглядач The Telegraph Хеміш де Бреттон-Гордон, який зазначає, що за останній час Трамп знову змінив свою позицію, ймовірно, під впливом нових геополітичних реалій. У своїй колонці він звернув увагу на те, що, попри раніше висловлену скептичність щодо можливості України повернути контроль над втраченими територіями, нинішня заява Трампа стала важливою зміною у його публічній позиції. Це викликає питання, чи є його слова свідченням реальних змін у політиці США щодо України, чи це просто черговий дипломатичний хід з огляду на поточні обставини.

Автор підкреслив, що Трамп використав китайський термін «паперовий тигр» на адресу Росії, маючи на увазі силу, яка виглядає загрозливо, але фактично виявляється безпорадною. На його думку, це іронічний опис, враховуючи близькість Кремля та Пекіна.

Оглядач пояснив, що для перемоги України потрібні конкретні кроки з боку США та Європи. Насамперед — створення безпольотної зони хоча б над західною частиною країни, щоб захистити цивільні об’єкти. Це дозволило б Україні зосередити сили ППО на сході та зміцнити наступальні операції.

Крім того, Трамп повинен наполягати на передачі Києву значно більшої кількості високоточних ракет великої дальності, а також зняти обмеження на удари вглиб російської території. Це, на переконання оглядача, значно посилило б ефективність українських стратегічних атак.

Не менш важливим є повний спектр санкцій проти Москви. «Недостатньо лише погрожувати — санкції мають бути втілені», — наголосив Бреттон-Гордон.

За його словами, якщо Європа та США справді хочуть допомогти Україні перемогти, вони повинні бути готовими йти ва-банк: від захисту українських міст із повітря до швидкої реакції на будь-які провокації Росії. Інакше вся риторика перетвориться на «порожню балаканину», яка лише додасть сміливості Путіну.

Оглядач підсумував: Україна зможе перемогти лише за умови незмінної позиції Трампа та рішучих дій НАТО. Якщо ж президент США знову передумає, війна може затягнутися на десятиліття.