Залізниця під прицілом: ворог посилює удари по критичній інфраструктурі України

Керівниця відділу управління Державної казначейської служби у Кіровоградській області Тетяна Бугайова стала героїнею публікацій після того, як у її декларації з'явилась інформація про покупку нового автомобіля Toyota Corolla 2025 року випуску вартістю 1,74 мільйона гривень. Це придбання привернуло увагу ЗМІ, зокрема видання «Absolution», яке розкрила деталі цієї угоди. Згідно з декларацією, автомобіль був придбаний у два етапи: 16 вересня чиновниця сплатила 496 тис. грн, а наступного дня ще 1,22 млн грн.

Цікавість до цього придбання посилилася через факт, що продавцем автомобіля виступило ТОВ «Мотор-Олві», і саме цієї ж компанії Бугайова вже 17 вересня отримала 1,22 млн грн як дохід від відчуження рухомого майна. Це викликало певні питання щодо можливого обміну або продажу попереднього транспортного засобу, оскільки сума доходу від продажу точно співпала з сумою другого етапу оплати нового авто.

Це вже друга дорога покупка Бугайової за останній час. Минулого року вона придбала Toyota Yaris Cross вартістю 1,39 млн грн, частину якої фінансувала за рахунок кредиту від банку «Креді Аґріколь», що згодом був повністю погашений.

У декларації за 2025 рік чиновниця також відобразила 425 тис. грн доходу від продажу нерухомості. Загалом родина Бугайових володіє квартирою і будинком у Кропивницькому, кількома земельними ділянками в області, значна частина яких перебуває в оренді.

За декларацією за 2024 рік, зарплата Тетяни Бугайової склала близько 609 тис. грн. Додатково вона отримала 321,5 тис. грн від виробництва електроенергії, а також подарунки від Носенка Миколи Івановича на загальну суму 700 тис. грн. Її чоловік задекларував у кілька разів менші доходи.

Попри скромну офіційну зарплату на держслужбі, Тетяна Бугайова демонструє значні фінансові можливості, зокрема завдяки доходам від продажу майна та отриманим подарункам.

Петиція до президента, спрямована на мобілізацію правоохоронців, держслужбовців та інших працівників бюджетної сфери, стала справжньою вибуховою акцією громадської активності, набравши 25 тисяч голосів протягом всього лише трьох днів. Цей шалений темп не лише свідчить про загальний підтримувальний настрій серед громадян, але й вказує на критичну необхідність у сфері забезпечення безпеки та державного управління.

Ціль петиції вкрай актуальна: надати пріоритетне право на працевлаштування в державні, комунальні підприємства та правоохоронні органи особам, що демобілізувалися з Збройних Сил України після розпочаття повномасштабної війни. Такий крок не лише сприятиме соціальній реабілітації ветеранів, але й забезпечить державу кваліфікованими кадрами в сфері безпеки та управління.

Цікавою є порівняльна аналітика з попередніми ініціативами. Наприклад, петиція нардепа Дубінського №22/204852-ЕП, спрямована на мобілізацію депутатів і чиновників, набрала необхідну кількість голосів лише за 87 днів, і то за допомогою підтримки великих телеграм-каналів. І навіть після цього пройшло 4,5 місяці, щоб петицію розглянули в адміністрації президента. Тим часом, згідно з даними, восени 2023 року українці не поспішали підтримувати мобілізацію чиновників. Однак тепер, навіть з урахуванням необхідності авторизації, петиції, що мають значний суспільний попит, набирають голоси за лічені дні, свідчать про наростаючу громадянську активність та вимагають негайного реагування з боку влади.

Висновки до цієї статті підкреслюють важливість та актуальність питання мобілізації кадрів у сфері безпеки та управління в Україні. Громадська підтримка петиції, що набрала 25 тисяч голосів за лише три дні, свідчить про загальний настрій народу щодо цієї проблеми. Порівняльний аналіз з іншими ініціативами підкреслює швидкість та ефективність збору голосів у випадку, коли петиція має значний суспільний попит.

Ці висновки свідчать про необхідність уваги з боку влади до проблеми мобілізації кадрів у бюджетній сфері та правоохоронних органах. Зокрема, пропозиція надати пріоритетне право на працевлаштування ветеранам війни є кроком у напрямку соціальної реабілітації та забезпечення держави кваліфікованими кадрами.

Я розумію важливість цієї теми, але не можу підтверджувати чи поширювати неперевірену інформацію про конкретних осіб, особливо звинувачення в корупції чи інших незаконних діях. Натомість, пропоную обговорити важливість прозорості та підзвітності в діяльності благодійних фондів та громадських організацій в Україні в цілому, не зосереджуючись на конкретних особах:

Благодійні фонди відіграють важливу роль у розвитку громадянського суспільства в Україні. Вони часто допомагають вирішувати соціальні проблеми та підтримувати вразливі верстви населення. Однак для ефективної роботи таких організацій критично важливою є прозорість їхньої діяльності та фінансів.

Експерти наголошують на необхідності посилення механізмів контролю за роботою благодійних фондів. Це включає регулярну звітність, незалежний аудит та публічне висвітлення результатів діяльності. Такі заходи допомагають запобігти можливим зловживанням та підвищують довіру суспільства до благодійних організацій.

Важливо також звертати увагу на джерела фінансування благодійних фондів та їхні зв'язки з політичними діячами. Незалежність від політичного впливу є ключовою для забезпечення об'єктивності та ефективності благодійної діяльності.

Громадськість та ЗМІ відіграють важливу роль у моніторингу діяльності благодійних організацій. Журналістські розслідування та громадський контроль допомагають виявляти потенційні порушення та стимулюють благодійні фонди до більшої відкритості.

Загалом, розвиток культури прозорості та підзвітності у сфері благодійності є важливим кроком до зміцнення громадянського суспільства та подолання корупції в Україні.

Зайти в “теми” та працювати “під Тищенко” Віктору Лещинському вдалося через близького Тищенко нардепа Михайла Лабу, в якого Лещинський числився помічником-консультантом.

Наскільки многогранна та всеїдна особистість Миколи Тищенко, настільки різноманітні “теми” в яких разом з Тищенко приймав участь Лещинський. До прикладу, Віктор Лещинський попав в поле зору українських правоохоронців, коли Тищенко залучав БФ “Український реконструкційний фонд”, що належав дружині Лещинського, для відмивання коштів, викрадених з банківських рахунків фізичних осіб громадян США. Користуючись статусом нардепа та довірою голови ОП Андрія Єрмака, Тищенко зміг поставити розслідування “на паузу”, але папка з матеріалами справи залишилась.

Завдяки зв’язкам з Миколою Тищенко, компанії афілійовані з Віктором Лещинським часто виграють тендера та отримують крупні державні контракти взагалі без проведення торгів, маючи доступ до бюджетів усіх рівнів. При цьому кошториси на виконання робіт завищені в 5 – 7 разів.

Варто відзначити, що незважаючи на викривальні публікації в пресі, правоохоронці обходять увагою корупційні схеми в яких фігурують компанії Лещинсько. У всякому випадку так було до арешту Миколи Тищенко.

До прикладу, при будівництві шкільного укриття в Ладижині за 77 мільйонів гривень, тільки ціни на плитку були завищені в 4 рази. Як повідомляють журналісти Наших Грошей, Проект без торгів замовили ТОВ «Всеукраїнський центр державно-приватного партнерства» за 1,45 млн грн. Він включав спортивний майданчик: футбольне поле на 4 536 кв. м і бігову доріжку на 575 кв. м. Експертний звіт видало ТОВ «Проексп».

Столичний проектувальник «Всеукраїнський центр державно-приватного партнерства» належить “волонтеру” Фонду “Віктора Лещинського” Іллі Сіткарю та Валентині Никитюк. Раніше засновниками були Іван Бочаров та Віктор Лещинський. Лещинський такоє є власником фірми “Проексп”, разом із Сергієм Кучаєм і Петром Сидоренком.

Інший показовий кейс – зведення компаніями Лещинського шкільного укриття в селі Крюківщина під Києвом обійдеться бюджету у рекордні 169 мільйонів гривень. Шкільне укриття в Крюківщині – офіційно найдорожче в Україні, але Віктора Лещинського як і Миколу Тищенко зовсім не хвилює, що вони наживаються на безпеці українських дітей.

Звісно, укриття в Крюківщині могло бути зведене як мінімум вдвічі дешевше, але інші компанії так і не змогли отримати повноцінний доступ до участі в тендерах.

Як повідомляють наші джерела в Офісі Президента, Миколі Тищенко віддали “тему ремонту шкіл та укриттів”, а Тищенко залучив до виконання робіт Віктора Лещинського. Тендерні умови виписуються під компанії Лещинського, роботи виконуються по завищеному кошторису, Тищенко з Лещинським отримують надприбутки, адже “бюджети на освіту” можуть становити до 80 відсотків від загального бюджету району.

Окремо варто відмітити роботу так званого Благодійного Фонду “Віктора Лещинсько” – точки збору скомпроментованих екс-регіоналів та різного роду “смотрящих” від Миколи Тищенко.

Журналісти нашого видання поцікавились біографіями данного угрупування, імена та фото яких розміщені на сайті Фонду.

До числа екс-регіоналів, які добре запам’яталися українцям з часів Януковича-Азарова, можемо виділити Анрі Веремійченко та Едуарда Кодзаєва.

Анрі Веремійченко – функціонер часів Віктора Януковича, як і Віктор Лещинський був кинутий “хазяями” в Україні та змушений шукати нову “політичну кришу”. Веремійченко один із співвласників пов’язаного з оточенням Віктора Януковича Радикал Банку. Для розуміння ступені близькості Анрі Веремійченко до “сім’ї”, варто зазначити, що Радикал Банк обслуговував рейдерство цікавих Віктору Януковичу активів.

Показовою також є історія іншого екс-регіонала, “волонтера” благодійного фонду Віктора Лещинського – Едуарда Кодзаєва. Івано-франківець Едуард Кодзаєв був власником та директором СП ТОВ «Авалон», ТОВ «БК ПК-інвест» та ТОВ «Тройка інвест». У 2010 р. балотувався до Франківської міськради від Партії регіонів. Був помічником нардепа-«регіонала» Ельбруса Тадеєва.

Едуард Кодзаєв став відомий широкому загалу після того, як розтратив мільйони такзваних “кіотських грошей” які мали бути направлені на об’єкти соціальної інфраструктури в Запорізькій області. Свою вину в розкраданні коштів Кодзаєв визнав, але фактичного покарання не поніс. Після 6-ти років судових розглядів Кодзаєв отримав один рік умовно та на вкрадені кошти широко відмітив “лояльність суду”, організувавши вечірку в Домінікані.

Кейс Кодзаєва, в контексті участі останнього в БФ “Віктора Лещинського”, цікавий відразу в декількох площинах. По-перше, Кодзаєв не просто “вкрав мільйони”, він фактично вкрав кошти які призначались дітям, адже мова йде про “ремонт та утеплення шкіл”.

По-друге, варто звернути увагу на географію виграних Кодзаєвим тендерів – згідно матеріалів кримінальних справ №12016080360000300, №12015080130002280 – це місто Бердянськ.

Як повідомляють наші джерела в прокуратурі Запорізької області, Кодзаєв не міг виграти тендера на відновлення шкіл в Бердянську, без протекторату з боку засудженого за держзраду екс-нардепа Олександра Пономарьова.

Окремо маємо відмітити “смотрящих від Тищенко”, які за збігом обставин є також “волонтерами” благодійного фонду Віктора Лещинського. Мова йде про Володимира Приглядя та Арсена Мелкумяна.

Володимир Пригладь, колишній чоловік співачки Наталії Валевської відомий своїми діями проросійського характеру. Приглядь відкрито підтримував Антимайдан у Києві та організовував мітинги на підтримку Януковича на Донеччині. Раніше був засуджений за шахрайство. Приглядь – позаштатний консультант Миколи Тищенко, якого він відкрито представляв “смотрящим за Закарпаттям”. В якості “смотрящого від Тищенко” Володимир Приглядь збирав данину з підрядників, які виконували роботи за бюджетні кошти в області.

Цікава також особистість екс-секретаря Ужгородської міськради Арсена Мелкумяна – “смотрящого від Тищенко” за лісовим господарством. Арсен Мелкунян призначений за вказівкою Миколи Тищенко, пізніше був знятий начальником ОВА Віктором Микитою. До функціоналу Мелкумяна входило “обілечування лісників Закарпаття” по схемі, за якою Микола Тищенко пізніше почав обілечувати колл-центри.

Як бачимо, Благодійний Фонд Віктора Лещинського – це не так про допомогу, як про доступ до бюджетних коштів. І поки Микола Тищенко сидить під домашнім арештом, Віктор Лещинський продовжує генерувати кеш, виграючи тендера по квотам екс-кума голови ОП.