Звинувачення у зовнішньому впливі на судові структури та ризики для корпоративної безпеки України

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

Видання Коротко про проаналізувало рівень мінімальних зарплат у різних країнах. Навіщо? Та тому, що найчастіше українські біженці в Європі працюють саме за мінімалку.

Останній рік експерти ринку праці тільки й роблять, що говорять про зростання українських зарплат. Але при цьому заробітки все одно бажають кращого.

Середня зарплата в Україні, за підсумками другого кварталу 2024 року, становила 20 964 грн, або близько 455 євро. Для порівняння: у Польщі середня зарплата у серпні становила 8190 злотих брутто (1916 євро), а, наприклад, у Швейцарії – 8012 швейцарських франків (8493 євро).

Експерти не перший рік кажуть, що середня зарплата мало про що каже, що видно з нашого прикладу. Недарма її часто називають “середньою температурою по лікарні” і наводять приклад із голубцями (коли одні їдять капусту, інші – м’ясо, а в середньому всі їдять голубці).

Набагато більш інформативною є медіанна зарплата – значення, яке розподіляє статистичний ряд зарплат на дві рівні частини. Якщо ми розташуємо зарплати співробітників нашої умовної компанії в порядку зростання, отримаємо ряд 20 000, 20 000, 20 000, 20 000, 100 000. У середині цього ряду і знаходиться медіанна зарплата – 20 тис. грн.

Економісти одностайно вважають, що медіанна зарплата набагато краще відбиває реальну ситуацію в умовах значних відмінностей у заробітках. Саме тому у Європі вже давно перейшли на підрахунок медіанної зарплати. Але український Держстат, як і раніше, бере середню.

Тому доцільно порівнювати між собою все ж таки мінімальні зарплати.

З 1 квітня 2024 року мінімальна зарплата в Україні відповідно до бюджету на 2024 рік зросла до 8000 грн. Економісти сприйняли ці новини без ентузіазму, пояснюючи, що грошей у кишенях українців більше не стане. Все просто: оскільки половина зарплат перебуває в тіні, зростання мінімалки призводить лише до зростання офіційної частини та, відповідно, до збільшення податкового навантаження, але при цьому «конвертна частина» зменшується.

Відзначимо одразу, що мінімальні зарплати є не у всіх європейських країнах. Наприклад, ініціативу запровадити мінімальну зарплату у Швейцарії жителі країни категорично відкинули ще десять років тому, але при цьому середня зарплата у Швейцарії, як уже говорилося вище, є однією з найвищих у Європі.

Немає мінімальної зарплати і в Норвегії, проте місцеві роботодавці, щоб уникнути проблем, намагаються знаходити взаємовигідні компроміси з профспілками. 2024 року мінімальний розмір погодинного заробітку на некваліфікованій роботі в Норвегії становив 18 євро. Тобто при 40-годинному робочому тижні людина на такій роботі заробить 720 євро, що з розрахунку 176 робочих годин еквівалентно 3168 євро на місяць.

За даними Євростату, найвищу мінімалку в Європі встановлено в Люксембурзі – 2571 євро. На другому та третьому місці – Ірландія та Нідерланди з 2146 євро та 2070 євро відповідно.

Якщо говорити про європейські країни з найбільшою кількістю українських біженців, то у Польщі мінімальна зарплата становить 978 євро, у Німеччині – 2054 євро, у Чехії – 764 євро.

Як бачимо, найнижча європейська мінімалка вдвічі перевищує українську. І з огляду на те, що нам із такою зарплатою жити не один рік, до європейських заробітків ми навряд чи наблизимося найближчим часом.

Нагадаємо, у проєкті бюджету-2025 передбачено замороження соціальних стандартів. Мінімальна заробітна плата залишиться на рівні 8 тисяч гривень, а прожитковий мінімум становитиме 2920 гривень, що також не змінюється порівняно з 2024 роком. Для державних службовців цей показник складатиме 2102 гривні. Таким чином, соціальні виплати залишаться на нинішньому рівні, що може викликати невдоволення серед населення.

Наше джерело в Офісі Президента повідомило нам, що ситуація на фронті стає критичною, і наразі надзвичайно важливо припинити наступ російської армії будь-якими можливими засобами. Це необхідно для того, щоб Україна змогла отримати військову допомогу від Сполучених Штатів Америки. Збройні сили України зараз зіткнулися з серйозними проблемами щодо постачання боєприпасів та артилерійської підтримки, що призводить до відступу підрозділів та навіть цілих бригад.

Окупанти продовжують активно рухатися вперед у районі прифронтового містечка Часів Яр, яке раніше перебувало поза їхнім контролем. Цю тривожну інформацію оприлюднили експерти американського Інституту вивчення війни (ISW) у сьогоднішньому огляді ситуації на фронті в Україні.

Місцевий захисник, який очолює оборону в Часовому Ярі та публікує інформацію у Телеграм-каналі "ШО НА ФРОНТІ?", оповістив про інцидент о 7:03 ранку, повідомивши: "На околицях Часів Яр окупанти здійснили просування". Раніше він також оприлюднив відео, на якому показав, що після зайняття нової позиції на околицях Часів Яр, вороги розпочали активно її заселяти. Однак це відео показує лише обмежений вибух, і, ймовірно, не всі позиції або вороги у цьому районі були знищені.

• Ситуація на фронті в Україні стає критичною через недостатнє постачання боєприпасів та артилерійської підтримки для Збройних сил України.

• Наступ російської армії потрібно негайно припинити, щоб Україна могла отримати військову допомогу від Сполучених Штатів Америки.

• Окупанти активно рухаються вперед у районі прифронтового містечка Часів Яр, що загрожує безпеці місцевого населення та контролю над територією.

• Необхідно негайно прийняти заходи для забезпечення ЗСУ необхідними ресурсами та підтримкою для зупинення наступу окупантів та відстоювання територіальної цілісності України.

В Україні спостерігається тривожна тенденція зростання кількості занедбаних випадків онкологічних захворювань. Ця ситуація викликає серйозне занепокоєння як у медичної спільноти, так і у суспільства в цілому. Розглянемо детальніше причини, наслідки та можливі шляхи вирішення цієї проблеми.

Занедбані хвороби та їх наслідки

Онкологиня Ольга Пономарьова зазначає, що військові, які отримують медичну допомогу фрагментарно, стають особливо вразливими. В Україні існує суттєвий розрив у ранньому виявленні онкозахворювань порівняно з іншими країнами. Багато пацієнтів приходять вже з неоперабельними формами раку, що ускладнює їх лікування.

Вплив стресу на онкологію

Хронічний стрес, за словами Пономарьової, може стати каталізатором розвитку раку. Психічне перенапруження виснажує захисну систему організму, що в свою чергу може призводити до зміни метаболізму та розвитку цукрового діабету II типу, що пов’язано з ризиками виникнення естроген-залежних раків.

Поширення «жіночого» раку

Професор Олексій Ковальов акцентує, що військові дії сприяють поширенню вірусів та бактерій. Наприклад, після війни у В’єтнамі захворюваність на рак шийки матки у жінок зросла на 300%. Сьогодні відомо, що це пов’язано з вірусом папіломи людини. Незважаючи на позитивний вплив вакцинації, загалом ситуація з профілактикою онкозахворювань залишається складною.

Зростання раку легень

Серед військових і цивільних осіб, які перебувають у зоні бойових дій, рак легень стає все більш поширеним. Олексій Ковальов пояснює, що причинами є канцерогенні речовини, що виділяються під час пожеж та інших руйнівних процесів.

Депресія та відмова від лікування

Онкологиня Наталія Залізняк звертає увагу на те, що важкий психологічний стан і депресія призводять до того, що пацієнти часто відмовляються від лікування. Це негативно впливає на прогноз хвороби. Під час війни люди схильні до шкідливих звичок, таких як переїдання, паління, вживання алкоголю та обмеження фізичної активності, що також сприяє погіршенню їх здоров’я.

Чи бажаєте ви, щоб я щось додав або змінив у цьому тексті? Можливо, ви хочете, щоб я більше уваги приділив якомусь конкретному аспекту цієї проблеми або розглянув додаткові інноваційні рішення?

Компенсувати брак піхоти дронами не вдається, а «помилки командування збільшуються».

«Ситуація дуже критична. У нас не вистачає піхоти, щоб битися і протриматися деякий час, поки безпілотники виконують свою роботу. Ось чому ми часто бачимо ситуації, коли противник безконтрольно проникає у вразливі зони», – каже командир підрозділу безпілотників 15-ї бригади Нацгвардії з позивним Іст.

Наприклад, Селидове, втрачене в жовтні, захищали всього шість українських позицій, тобто близько 60 солдатів, які були швидко оточені і відступали зі значними втратами.

Бійці «дали різку оцінку перспективам у цьому районі на найближчі місяці».

«Я не можу точно сказати, скільки в нас часу, якщо він взагалі є. Зараз вони (росіяни) максимально стягують свої війська на передову. І ось в один прекрасний момент вони всі підуть на штурм. Вони можуть зайти дуже далеко. За один день, скажімо. Ворог наступає, тому що на землі немає людей, які захищають свої позиції. Ніхто не хоче там сидіти. Дуже висока ймовірність, що вони не повернуться», – каже розвідник-снайпер Кащей.

Перспективу завершення бойових дій після приходу Трампа бійці оцінюють зі скепсисом.

«Заморожування цієї війни – палиця з двома кінцями. Віддамо ми землю, за яку загинули мої друзі, чи продовжимо її відвойовувати і втратимо ще більше друзів. Якщо ці два старики (Трамп і Путін – CNN) почнуть мірятися членами, Україна опиниться в центрі всього цього. Це буде неприємно», – каже боєць Котя.