Події

Китай посилює контроль над експортом електронних компонентів, і це вже має відчутний вплив на спроможності української оборонної промисловості. Пекін запроваджує жорсткіші правила і фактично блокує постачання низки ключових елементів — двигунів, акумуляторів, контролерів польоту та інших електронних модулів, необхідних для масового виробництва БПЛА. Додатково ускладнено транзитні маршрути: через побоювання, що товари можуть «непомітно» потрапити до кінцевого користувача, Китай обмежує можливість пересилки через транзитні країни, зокрема в напрямку Балтії та Польщі, що створює додаткові логістичні бар’єри.

Ці дії мають низку наслідків. По-перше, зменшується кількість доступних комплектуючих на ринку, що підвищує закупівельні витрати й призводить до затримок у виробничих циклах. По-друге, виробники змушені шукати альтернативні джерела — від постачання з інших регіонів до адаптації дизайну під інші компоненти — що потребує часу, інвестицій у перепроєктування та повторне тестування. По-третє, залежність від імпорту низьковартісних, але критично важливих модулів виявилася стратегічною вразливістю: у воєнний час швидкість і надійність постачань стають питанням життя і смерті, а політичні рішення третіх країн можуть миттєво змінити ситуацію.

Військовий аналітик Бундесверу Хендрік Реммель вважає, що саме удари українських безпілотників по глибокому тилу ворога створюють серйозний психологічний, економічний і політичний тиск на Росію. За його словами, стратегія дальніх ударів поступово демонструє успіх.

Співзасновник мережі оборонних компаній Iron Юрій Ломіковський зазначає, що ринок українських оборонних технологій оцінюється у 35–40 мільярдів доларів США, але внутрішнє виробництво поки що покриває лише близько 40% потреб. Решта залежить від імпорту — передусім китайського.

«Китай може постачати великі обсяги швидко і дешево, — пояснює Ломіковський. — Тому українські компанії змушені орієнтуватися на цей ринок, навіть попри політичні ризики».

За його словами, зараз Україна шукає альтернативні шляхи — через партнерів у Європі та США, які мають власні виробничі потужності. Однак без масштабних інвестицій і підтримки з боку ЄС створити конкурентну виробничу базу буде складно.

Наприкінці минулого року Китай також скоротив продажі комплектуючих до США та Європи. Це частина ширшого торговельного протистояння між Пекіном і Вашингтоном, яке опосередковано впливає і на Україну. Захід, у свою чергу, запровадив санкції проти китайських компаній, які, ймовірно, допомагають Росії обходити обмеження.

Попри заяви Китаю про нейтралітет, у ЄС переконані, що він продовжує постачати компоненти російському оборонному сектору. Елементи китайського виробництва вже неодноразово виявляли у російських дронах та іншій техніці.

Ломіковський не виключає, що Пекін продовжить постачати комплектуючі обом сторонам війни. «Китай швидко адаптується й отримує прибуток, постачаючи деталі для всіх», — підсумував він.

Експерти закликають Європейський Союз прискорити створення спільних виробничих потужностей із Україною, адже затримка може дорого коштувати у разі ескалації війни чи загрози для країн НАТО.

Заступниця керівника відділу Київської митниці Тетяна Овдієнко опинилася під пильним оком громадськості після того, як її декларація про майновий стан потрапила в поле зору антикорупційних медіа. У документах зазначено, що посадовиця отримала значні грошові подарунки, суми яких майже зрівнялися з офіційним річним доходом її родини. Це викликало низку запитань щодо прозорості таких фінансових операцій, оскільки значна частина цих коштів не є відомою громадськості.

Крім цього, в декларації Тетяни Овдієнко вказано наявність нерухомості в Борисполі, Київська область. Однак цей об'єкт заслуговує на особливу увагу: квартира площею 42,6 м² була придбана за 200 тисяч гривень у вересні 2017 року, що значно нижче за ринкову вартість подібного житла на той час. Формально власницею є сама Тетяна Овдієнко, проте право проживати в квартирі також мають її чоловік, Олександр Сердюк, та син.

Чоловік декларантки володіє одразу трьома земельними ділянками в селі Сергіївка Прилуцького району Чернігівської області. Усі вони куплені 20 лютого 2023 року:

дві ділянки площею 5,65 га кожна (задекларована вартість — по 155 тис. грн);

одна ділянка площею 1,4 га (38 тис. грн).Загалом ідеться про понад 12 гектарів землі. У документі вказано, що земля приносить дохід через оренду, але немає детальної інформації про її фактичне використання чи врожайність. Це важливий момент, бо такі площі часто оформлюють не для «городу», а як актив.

Із рухомого майна сім’я декларує лише один автомобіль — Toyota Camry 2016 року випуску. За даними декларації, авто було придбане 4 січня 2022 року чоловіком чиновниці за 170 тис. грн. Це заявлена вартість угоди.

Сукупний офіційний дохід родини за 2024 рік становить 241 тис. грн.Основний дохід — зарплата чоловіка у держпідприємстві «Міжнародний аеропорт “Бориспіль”»: 114 тис. грн на рік. Додатково він отримав 26 тис. грн за здачу майна в оренду (ТОВ «Агрікор Холдинг») та ще 16 тис. грн зарплати за сумісництвом у ТОВ «Агро-Картель».

І саме на цьому фоні виникає те, що привернуло увагу антикорупційних журналістів: готівкові «подарунки».

Тетяна Овдієнко задекларувала 40 тис. грн подарунку від свого батька, Володимира Борисовича Овдієнка.

Її чоловік задекларував 35 тис. грн подарунку від свого батька, Івана Михайловича Сердюка.

Разом — 75 тис. грн «подарованих коштів» від родичів. Ці гроші — майже третина від загального задекларованого доходу сім’ї за рік і, зауважимо, перевищують офіційний особистий дохід самої чиновниці. Саме ця пропорція викликає питання в антикорупційників: наскільки економічно реалістично, що батьки дарують десятки тисяч гривень готівкою в умовах війни, і чи не є це способом легалізувати сторонні надходження.

Ще один нюанс — ліквідні активи. У декларації вказано не лише нерухомість і землю, а й наявність істотних грошових запасів у родини. Це важливо з точки зору антикорупційного аналізу, тому що на фоні скромних задекларованих доходів утримання житла, землі понад 12 гектарів і авто бізнес-класу виглядає фінансово напруженим без додаткових джерел. Саме тому журналісти та антикорупційні ініціативи говорять про ймовірні «приховані доходи» або використання родичів як формальних дарувальників.

Тетяна Овдієнко — не топ-політик національного рівня, а чиновниця митниці. Але саме митниця — одна з найчутливіших до корупції ланок держави під час війни: це і контроль потоків товарів, і специфіка ухилення від податків, і контрабанда. Будь-яка невідповідність способу життя доходам у таких посадовців цікавить і суспільство, і правоохоронців.

Формально подарунки від батьків можна декларувати і це не заборонено. Проблема починається там, де «подарунок» стає інструментом, щоб пояснити походження готівки, яка не виглядає співмірною офіційній зарплаті. Особливо коли мова не тільки про кеш, а й про землю в десятки гектарів і авто бізнес-класу, куплене незадовго до або під час повномасштабної війни.

На тлі загального тиску на корупцію в держсекторі й тренду на перевірку статків посадовців (у т.ч. через воєнний стан і суспільний запит на прозорість) такі декларації стають не просто формальністю, а потенційним приводом для перевірок активів родини.

У 2024 році місцева влада Сіверськодонецька, що була евакуйована через окупацію, звітувала про виконання закупівель, спрямованих на підтримку військових. Серед придбаного – FPV-дрони, станції радіоелектронної боротьби та спеціалізоване обладнання для протидії ворожим безпілотникам. Загальна сума витрачених коштів склала понад 5,5 мільйонів гривень. Здавалося б, все йде за планом: укладені контракти, акти приймання-передачі, забезпечення армії необхідними засобами для боротьби з ворогом. Однак після детальних розслідувань детективами та журналістами виявилось, що значна частина техніки так і не потрапила до військових частин.

Корупційна схема, яка стала результатом цієї історії, вражає своєю масштабністю. Гроші були виділені на закупівлю високотехнологічного обладнання, необхідного для захисту наших військових на передовій. Проте дрони так і не надійшли в армію, а кошти, ймовірно, були спрямовані в інші напрямки, залишаючи армію без необхідної техніки. Це не тільки підриває ефективність оборони, але й ставить під сумнів довіру до державних інститутів, які мають забезпечувати безпеку країни.

У випадку Сіверськодонецька ця ж схема стала прикриттям для виведення коштів.

За даними слідства, посадовці місцевої військової адміністрації разом із керівництвом КП фактично імітували постачання оборонної техніки. Під конкретні «потреби військової частини» оформлювали листи-запити, миттєво отримували «комерційну пропозицію» від заздалегідь визначеного постачальника, підписували договір і одразу складали акт приймання. У Prozorro з’являлися вже готові контракти — без оголошень, без конкуренції, без порівняння ринку. На папері — ідеально. На фронті — порожньо.

У квітні 2024 року КП «Сєвєродонецьке тролейбусне управління» придбало (за документами) 20 багатоканальних станцій РЕБ «для протидії FPV-дронам» на суму 2 млн 960 тис. грн. У липні було укладено ще один контракт — на 150 FPV-дронів і три наземні станції управління загальною вартістю 2 млн 574 тис. грн. Сукупно – 5,53 млн грн. Самі закупівлі оголосили як «термінову оборонну необхідність», тобто без відкритих торгів.

Далі задіювався другий поверх схеми. Кошти переказувалися на рахунки обраних приватних компаній, після чого «прокачувалися» через низку пов’язаних ФОПів, конвертувалися в готівку та розподілялися між учасниками. За даними слідства, ці документи — договори, накладні, акти приймання, договори «відповідального зберігання» — мали одну мету: створити ілюзію, що техніка нібито є і вже передана військовим.

Досудове розслідування відкрите за ч. 4 та ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України — привласнення або розтрата майна в особливо великих розмірах, у тому числі за попередньою змовою групою осіб. Максимальна санкція за цими статтями — до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна і забороною обіймати посади. Тобто слідчі БЕБ уже кваліфікують історію не як «управлінську недбалість», а як організоване виведення бюджетних коштів під час війни.

Ключовими виконавцями виступили дві компанії, які формально не мають жодного відношення до виробництва або постачання військової техніки.

ТОВ «Промислова група А.С.Д.» отримало контракт на постачання 150 FPV-дронів і трьох наземних станцій управління на суму близько 2,57 млн грн. На папері компанія займається спецодягом, меблями, деревиною, технікою для офісу, металами — список видів діяльності розкиданий від текстилю до хімії. У відкритих реєстрах компанія фігурує у кримінальних провадженнях за ст. 191 ККУ («розтрата майна»), неодноразово змінювала керівництво й зареєстрована за адресою масової реєстрації, де існують десятки інших фірм. Нинішнім власником і директором називають Дмитра Добровольського із Запоріжжя. Раніше бенефіціаром був Максим Карпов.

ТОВ «НВО “Металіт”» отримало замовлення на 20 багатоканальних станцій РЕБ на суму майже 2,96 млн грн. Ця фірма формально торгує господарськими товарами, займається будматеріалами, меблями та дрібними підрядами — від встановлення поручнів до поставок мікрофонів і гучномовців. Вона також фігурує у кримінальних провадженнях за розтрату майна й так само змінювала власників і директорів у прискореному режимі: нині нею керує запоріжець Олександр Латій.

Обидві фірми пов’язані між собою через ту саму людину — Максима Карпова. Він фігурує як колишній бенефіціар «Промислової групи А.С.Д.» і водночас як керівник «Металіту» в попередні періоди. Така «перекличка» менеджменту виглядає як ознака контрольованої мережі компаній, через яку можна обслуговувати схеми з бюджетом: сьогодні — «робочий одяг», завтра — «системи РЕБ для фронту».

По-перше, масштаби. Йдеться не про один сумнівний договір на кілька сотень тисяч гривень, а про понад 5,5 млн грн «оборонки» у прифронтовому регіоні, де кожен робочий FPV-дрон — це збережене життя на позиції. Це гроші, які мали перетворитись на очі й зброю для штурмових груп, а не на готівку в кишенях місцевих «менеджерів війни».

По-друге, модель. Програма шефської допомоги військовим частинам створювалася як інструмент швидкої підтримки армії без бюрократії. Але відсутність відкритих торгів, мінімум контролю та можливість проводити закупівлі через комунальні підприємства перетворюють її на ідеальний канал для відпрацьованих схем. У випадку Сіверськодонецька ми бачимо типові маркери корупційної мережі: фіктивне постачання, підставні фірми з десятком випадкових КВЕДів, «збіги» в менеджменті, переведення коштів у готівку через підконтрольних ФОПів. Це не випадковий збій – це бізнес-модель.

По-третє, повторюваність. Ті самі компанії з’являються не тільки у «дронових» контрактах. Журналісти нагадують: після угод про FPV і РЕБ «Промислова група А.С.Д.» та «Металіт» почали отримувати інші бюджетні підряди від структур, пов’язаних із Сіверськодонецькою громадою — наприклад, від «Сєвєродонецькводоканалу» (контракти більш ніж на 2 млн грн) та КНП «Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня» (навіть «інформаційні послуги»). Це вказує, що мова йде не про разову оборудку «під фронт», а про розгалужену мережу отримувачів бюджетних грошей.

Розслідування триває. БЕБ і Спеціалізована прокуратура у сфері оборони працюють за статтею про розтрату в особливо великих розмірах, що передбачає до 12 років ув’язнення з конфіскацією. Публічно детективи поки не називають прізвища конкретних фігурантів, але фіксують, що в схемі були задіяні посадовці місцевої військової адміністрації, керівництво комунального підприємства та директори компаній-постачальників.

Важливий аспект — те, що оборонні кошти витягувалися в тилу, при цьому Сили оборони саме в цей період масово просили FPV-дрони і станції РЕБ як критичний інструмент на передовій. Тобто історія не просто про «економічні злочини», а буквально про те, що частина заявленої для війська зброї існувала тільки у вигляді підписаних актів.

Це справа не про бюрократію. Це справа про життя на нулі.

У Михайлівській громаді викрито одну з найбільших схем привласнення бюджетних коштів, призначених для облаштування захисних споруд цивільного захисту. За даними слідства, посадові особи Степівської сільської ради спільно з керівниками підрядних компаній незаконно заволоділи понад 47 мільйонами гривень, виділеними на будівництво та обладнання укриттів.

Розслідувачі наголошують, що зловживання службовим становищем полягало в укладенні договорів із підприємствами, що мали ознаки фіктивності. Додатково посадовці підписували акти виконаних робіт, які або не проводилися взагалі, або були здійснені частково, що дозволяло привласнювати виділені кошти без будь-яких фактичних підстав. За офіційними документами укриття нібито вводили в експлуатацію, тоді як насправді більшість споруд залишалися незавершеними або не облаштованими згідно з проєктною документацією.

Кримінальне провадження відкрито за №12025152260000308 від 13.09.2025 ВП №5 Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області. Кваліфікація — ч.2 ст.364 Кримінального кодексу України (зловживання владою або службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки). Ця стаття передбачає відповідальність за дії посадових осіб, які використовують свої повноваження всупереч інтересам служби і завдають істотної шкоди державі.

За даними слідства, схема працювала так:– вартість робіт і матеріалів штучно завищували;– підписувалися фіктивні акти приймання робіт;– кошти з рахунків сільради перераховувалися на рахунки підконтрольних підрядних фірм;– далі гроші «чистили» через посередників, частково переводили в готівку і розносили по приватних рахунках.

Окремо перевіряється питання можливої змови. Слідчі встановлюють, чи діяли посадовці сільради й керівники підрядних організацій у координації, а також чи було негласне «кришування» з боку контролюючих органів, які мали би перевіряти стан робіт на укриттях і використання бюджетних коштів.

Контекст справи особливо чутливий: кошти виділялися на захисні споруди, які в умовах постійних повітряних загроз у Миколаївській області є критично важливими для шкіл, садочків і цивільної інфраструктури. Замість реального захисту громада на виході отримала бетон «на папері» і дірку в бюджеті.

Поблизу села Домажир, що неподалік Львова, у суботу, 25 жовтня, стався черговий прорив на магістральному водогоні. Надзвичайна ситуація виникла всього через кілька годин після завершення попереднього ремонту на цій самій ділянці, який проводили спеціалісти «Львівводоканалу». Унаслідок повторної аварії значна частина мешканців західних районів міста знову залишилася без водопостачання.

За попередньою інформацією, вранці ремонтні бригади успішно відновили пошкоджену ділянку труби та розпочали наповнення системи. Однак під час запуску водогону на насосних станціях зафіксували різке падіння тиску — у Домажирі стався новий прорив, цього разу на іншій частині трубопроводу. Фахівці припускають, що причиною інциденту могла стати зношеність магістралі або різкий перепад тиску після запуску системи.

Перший заступник міського голови Львова Андрій Москаленко повідомив, що витік стався по інший бік річки від попереднього місця аварії. На місце виїхали аварійні бригади, керівництво «Львівводоканалу» та представники міської ради.

У комунальному підприємстві зазначили, що зіткнулися з наймасштабнішим викликом за останні десятиліття:

«Такої ситуації, коли частина міста залишається без води три доби поспіль, не пригадують навіть ветерани нашого підприємства», — заявили у «Львівводоканалі».

Ремонтники працюють цілодобово, багато хто без відпочинку вже другу добу. У компанії закликали львів’ян поставитися з розумінням до ситуації і не звинувачувати працівників, які роблять усе можливе, щоб стабілізувати водопостачання.

Нагадаємо, що 23 жовтня через попередню аварію на водогоні діаметром 600 мм у Домажирі без води залишилися близько 160 вулиць Львова та 13 навколишніх сіл.

27 жовтня православні християни відзначають день пам’яті святого великомученика Димитрія Солунського, відомого в народі як Мироточець. Його життєвий шлях став символом незламності духу, глибокої віри та жертовної любові до Бога. Святий Димитрій був воїном і захисником істини, який не зрікся християнства навіть перед смертю, засвідчивши свою відданість Христу кров’ю та стражданнями.

У народній традиції Дмитрів день вважається межею між осінню та зимою. Вірували, що після цього свята природа засинає, земля «замикається» на відпочинок до весни. Селяни завершували основні польові роботи, готувалися до холодів, дбали про худобу й господарство. У давнину казали: «Прийшов Дмитро — приніс зиму», адже саме після цього дня починалися перші морози, а на дорогах з’являлися замерзлі калюжі.

Димитрій відкрито проповідував християнство, за що був ув’язнений. У темниці він благословив свого учня Нестора, який переміг у двобої язичника Лія — улюбленця імператора. Розлючений Максиміан наказав стратити обох. Святого Димитрія закололи списами близько 306 року. Пізніше на його гробниці почали відбуватися чудеса, а мощі виділяли пахуче миро — звідси його друге ім’я Мироточець.

Не варто братися за важку фізичну роботу — вважалося, що це накличе втому й хвороби.

Заборонялося відмовляти у допомозі нужденним, бо саме цього дня святий Димитрій може з’явитися у вигляді жебрака, перевіряючи людське милосердя.

Не починають нових справ і не планують весіль — казали: «До Дмитра треба все скінчити, бо після Дмитра зима за плечима».

Якщо на Дмитра тепло — зима буде м’якою.

Випав сніг — він пролежить до весни.

Туман або похмура погода віщують відлигу.

Дощ обіцяє довгу, але лагідну зиму.

Північний вітер — прикмета холодної зими.

Дмитрів день вважали порогом зими. У цей час завершували осінні роботи, влаштовували останні ярмарки, дякували землі за врожай і просили святого Димитрія про здоров’я, мир і добру зиму.

На Вінниччині поліція розкрила злочинну групу, яка організувала шахрайську діяльність із цифровими активами. Зловмисники створили декілька Telegram-каналів, де поширювали неправдиву інформацію про «вигідний обмін» криптовалюти та нібито легальну перевірку цифрових активів. Ці повідомлення мали на меті переконати користувачів передавати свої кошти, які потім привласнювалися шахраями.

За даними слідства, серед потерпілих опинився громадянин Німеччини. У його випадку шахраї заволоділи криптоактивами на суму 60 тисяч USDT, що приблизно відповідає 60 тисячам доларів США або близько 2,5 мільйона гривень. Поліцейські зазначають, що злочинці діяли дуже організовано, використовуючи популярні месенджери та обіцянки швидкого прибутку, щоб створити враження легітимності своїх пропозицій.

Під час обшуків за адресами фігурантів та в їхніх автомобілях правоохоронці вилучили майже 60 тисяч доларів готівкою, 48 тисяч гривень, два авто, комп’ютерну техніку, банківські картки, SIM-картки та чорнові записи. Усе це долучено як докази.

Слідчі вже оголосили підозри за кількома статтями: ч. 3 і ч. 5 ст. 190 Кримінального кодексу (шахрайство в особливо великих розмірах, вчинене групою осіб) та ч. 2 ст. 361 (несанкціоноване втручання в роботу інформаційних систем). Максимальна санкція за цими статтями — до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Фігурантам обрали запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Досудове розслідування триває.