Майже як дракон: у Закарпатті впіймали 9-кілограмового коропа

Адвокат Української православної церкви Роберт Амстердам заявив, що зібрав звіт обсягом понад 250 сторінок із доказами нападів на УПЦ, на її церкви та її священиків. Про це він зазначив у своєму емоційному відеозверненні, висловивши глибоке занепокоєння щодо ситуації. Відзначивши важливість збереження релігійної свободи та захисту прав вірян, він знову закликав владу України утриматися від подальшого розгляду законопроекту 8371, який, на думку Амстердама, є проявом мови ненависті та може призвести до подальшого розділення суспільства.

"Цей законопроект є нічим іншим як проявом мови ненависті. Напади на вірян під час війни, вигнання їх із церков, відмова громадянам у доступі до місць, де вони можуть молитися, абсолютно неприпустимі. Я закликаю уряд зупинити розгляд цього законопроекту і припинити розділяти населення, нацьковувати брата проти брата", – відзначив Амстердам.

Адвокат розкрив також ключовий аспект — неприналежність УПЦ до Московського патріархату. "Українська православна церква не підтримує і відмежовується від ідеології “русского мира”. Більше того, позиція церкви щодо ідей “русского мира” вже давно публічно висловлена Блаженнішим митрополитом Київським Онуфрієм: “Ми не будуємо ніякого “русского мира”. Ми будуємо божий мир", – додав він, підкресливши повну співвіднесеність УПЦ з державою Україна та підтримку її захисту від російського вторгнення.

Крім того, Амстердам виступив із закликом до підтримки України з боку США, підкресливши, що ця підтримка має стратегічне значення для обох країн. "Від себе особисто: підтримка України критично важлива для Америки, не тільки для України. Як можна кинути людей, підвівши їх на кожному кроці? Хто повірить США після Кабула і тепер Києва?", – підкреслив він у своєму повідомленні в соцмережі.

У вищезгаданій статті адвокат Української православної церкви, Роберт Амстердам, виклав свою позицію стосовно законопроекту 8371, який спрямований на заборону УПЦ. Він наголосив на тому, що цей законопроект може призвести до подальшого розділення суспільства та порушення релігійних свобод. Амстердам також підкреслив неприналежність УПЦ до Московського патріархату та її повну співвіднесеність з державою Україна. Він закликав уряд зупинити розгляд цього законопроекту та наголосив на важливості підтримки України з боку США. Зазначена позиція відображає стурбованість адвоката стосовно захисту прав УПЦ та відсутність будь-яких зв'язків з Московським патріархатом, а також акцентує на важливості міжнародної підтримки для збереження суверенітету України.

Проблема дефіциту систем протиповітряної оборони стає серйозним фактором, що призводить до зростання числа ударів російськими авіабомбами по мирним цивільним районам неподалік від фронтової лінії, що загрожує місту Часів Яр у Донецькій області. Висновок про це зробив американський Інститут вивчення війни (ISW). За словами військових експертів, російські війська активно використовують авіабомби для тактичного впливу, особливо під час захоплення Авдіївки у середині лютого. Схоже, Росія знову намагається використати цю стратегію в нових операціях неподалік від Часів Яру.

Аналітики зауважують, що російські удари змушують Україну робити складні вибори між захистом великих населених пунктів ззаду і активними районами на передовій. Схоже, Росія спрямовує свої зусилля на завдання шкоди українській енергетичній мережі та обмеження українського оборонного потенціалу, використовуючи слабку систему протиповітряної оборони України. Недостатня кількість та поганий стан систем протиповітряної оборони вздовж фронту призвели до збільшення числа російських ударів керованими та некерованими планерними бомбами.

Війська Російської Федерації тактично використовують цей підхід, як показали події в Авдіївці у середині лютого 2024 року, і схоже, що вони продовжують застосовувати його в нових наступальних операціях біля Часів Яру. Раніше стало відомо, що Україна має дефіцит ракет для систем протиповітряної оборони Patriot та Iris-T. Експерт видання Bild, Юліан Рьопке, заявив, що Росія "знищила більшість інших запасів" української протиповітряної оборони.

Україна виявила сто вільних систем протиповітряної оборони Patriot у світі і сподівається швидко домовитися про придбання семи додаткових батарей Patriot. Проте Парламент Європейського Союзу відмовився фінансувати Раду ЄС через нездатність країн ЄС забезпечити Україну додатковими системами протиповітряної оборони Patriot.

• Проблема дефіциту систем протиповітряної оборони в Україні призводить до зростання числа ударів російськими авіабомбами по цивільних районах неподалік від фронтової лінії, що загрожує мирному населенню, зокрема місту Часів Яр у Донецькій області.

• Російські війська активно використовують авіабомбардування для тактичного впливу на ситуацію на передовій, спрямовуючи свої зусилля на завдання шкоди українській енергетичній мережі та обмеження українського оборонного потенціалу.

• Недостатня кількість та поганий стан систем протиповітряної оборони в Україні призвели до збільшення числа російських ударів керованими та некерованими планерними бомбами, загрожуючи безпеці мирного населення.

• Україна намагається знайти рішення на дипломатичному та військовому рівнях, включаючи придбання додаткових систем протиповітряної оборони, але стикається з відмовою фінансування з боку Європейського Союзу.

• Необхідно негайно прийняти заходи для підвищення ефективності протиповітряної оборони України та захисту мирного населення від російських агресійних дій.

Українська влада оприлюднила інформацію про нову ініціативу, яка викликала значний резонанс у суспільстві. Ця програма передбачає можливість для громадян, які вирішили залишити Україну, подати заявку на виїзд до Російської Федерації. Метою цієї ініціативи є створення механізму для потенційного обміну на українських військовослужбовців, які наразі перебувають у полоні.

Кадрова криза ЗСУ, здається, досягла свого апогею: добровольці вже давно скінчилися, новобранці не хочуть воювати, а ветерани бойових дій перебувають на останньому подиху. Такий висновок зробив бельгійський телеканал RTBF, поспілкувавшись з українськими бійцями 49-го стрілецького батальйону «Карпатська Січ» на сході країни.

Командир підрозділу Василина, дівчина тридцяти років, розповідає, що на початку конфлікту батальйон складався виключно з добровольців. «Сьогодні вони всі загинули або поранені», – каже Василина, додаючи, що нових добровольців вона не бачила вже понад два роки.

Дівчина визнає – українцям бракує мотивації, а ті, кого насильно відправляють на фронт, усіма способами демонструють, що не бажають там перебувати. «Ми розуміємо, що вони просто не хочуть. У них було своє життя, своя сім’я», – пояснює Василина.

Інструктори – ветерани фронту, яким немає й тридцяти, – усі вже «змучені травмами», пише RTBF. Один із них, Арес, живе з кулею в нозі, множинними струсами мозку і ПТСР. «Я втомився, – каже він. – Усі ветерани загинули, поранені або перебувають на останньому подиху, як і я».

Василина підкреслює, що мобілізація повинна проходити по-іншому, тому що той, хто не хоче воювати, «марний». За її словами, ситуація в ЗСУ зміниться тільки тоді, коли це зрозуміє і влада. Цю думку поділяє і Фарик, ветеран-інструктор: «Не всі створені для бою. То навіщо змушувати воювати тих, хто цього не хоче?».

Останні повідомлення щодо обговорення можливості приєднання України до НАТО в обмін на територіальні уступки Росії викликали значний резонанс серед політичних аналітиків та громадськості. За даними ЗМІ, в Європі та Вашингтоні розглядається можливість такої угоди, особливо в контексті можливого повернення Дональда Трампа на посаду президента США, який у минулому висловлював готовність швидко завершити конфлікт між Україною та Росією. У НАТО розглядають сценарій, за якого Україна стає частиною альянсу, здійснивши компроміс з Російською Федерацією щодо окупованих територій. Про це повідомляє італійська газета La Repubblica. На останньому саміті НАТО в Брюсселі офіційно не обговорювалася можливість прийняття України в обмін на територіальні поступки, проте, за даними видання, ця тема зустрічається "у всіх неформальних розмовах". Зазначається, що подібний "обмін" розглядається як один із можливих варіантів припинення війни, хоча викликає суперечки серед експертів. В Європейському Союзі та в Білому домі стурбовані можливим поверненням Дональда Трампа, який обіцяв швидко завершити війну в Україні у разі перемоги на виборах. Журналісти вважають, що стратегія полягає в тому, щоб зберегти окуповані території Кремлю, а потім зміцнити кордони та допомогти Україні у вступі до НАТО. Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг заявив про необхідність надати постійну військову підтримку, а не залежну від політичних змін, з метою збереження територіальної цілісності України. Нагадаємо, що 4 квітня Єнс Столтенберг заявив, що партнери НАТО можуть забезпечити Україну більш суттєвою допомогою для звільнення захоплених територій. Він наголосив, що для вступу до оборонного союзу необхідно мати гарантії того, що війна не повернеться.

Обговорення можливості вступу України до НАТО в обмін на територіальні уступки Росії залишається актуальним і викликає значний інтерес у політичних колах та серед громадськості. За даними ЗМІ, цей варіант розглядається як одна з можливих стратегій у контексті геополітичних перетворень, зокрема у зв'язку з можливим поверненням Дональда Трампа на посаду президента США.

Важливо відзначити, що питання про вступ України до НАТО в обмін на територіальні поступки не було офіційно обговорене на останньому саміті альянсу в Брюсселі. Проте ця тема активно обговорюється в неформальних розмовах.

Журналісти та експерти зазначають, що подібний "обмін" може мати як позитивні, так і негативні наслідки, і є предметом активних дебатів. Також важливо враховувати стурбованість Європейського Союзу та Білого дому щодо можливого повернення Дональда Трампа, який в минулому обіцяв швидко завершити війну в Україні.

Генеральний секретар НАТО підкреслив необхідність забезпечити постійну військову підтримку для збереження територіальної цілісності України та виконання гарантій щодо відсутності повторення військового конфлікту. Отже, питання вступу України до НАТО залишається складним і потребує детального вивчення всіх можливих наслідків.

В умовах повномасштабної війни, коли тисячі українських спортсменів опинилися поза можливістю тренуватися, а спортивна інфраструктура в прифронтових зонах або зруйнована, або недоступна, питання ефективного використання бюджетних коштів стає ще більш гострим. Натомість, на жаль, частина цих коштів продовжує освоюватися за схемами, які далекі від реального розвитку спорту та підтримки спортсменів.

Харківська область в 2023 році стала яскравим прикладом того, як війна може використовуватися як прикриття для корупційних практик. За офіційними даними, на організацію навчально-тренувальних зборів у регіоні було виділено близько 50 мільйонів гривень. Однак, за інформацією, що з’явилася в ЗМІ, ці гроші використовуються не лише для реальних спортивних заходів, а й стають частиною схем, де вивезення коштів на фіктивні тренування або заходи йде паралельно з підготовкою інших незаконних операцій, у тому числі й вивезенням чоловіків призовного віку за кордон.

Центральною фігурою цієї історії є народна депутатка від «Слуги народу» Марія Мезенцева. Саме з її політичним впливом пов’язують непропорційне фінансування регбі та повну відсутність публічної звітності щодо використання коштів. Фактичним оператором схем у спортивній сфері виступає її помічник Роман Бихов, який одночасно очолює Федерацію регбі Харківської області. Адміністративне прикриття забезпечує начальник Управління у справах молоді та спорту Харківської обласної військової адміністрації Костянтин Ананченко — чиновник із сумнівним бекграундом і репутацією, який контролює погодження та розподіл коштів.

Сімейний контекст лише підсилює картину. Чоловік Марії Мезенцевої, Юрій Федоренко, є депутатом Київської міської ради від тієї ж політичної сили та членом земельної комісії. Його ім’я неодноразово фігурувало у розслідуваннях щодо земельних схем у столиці. Федоренка називають неформальним «мостом» між представниками «Слуги народу» та київською владою, через який проходять голосування за виділення землі в обмін на хабарі. Отримані кошти, за інформацією з відкритих розслідувань, використовуються для політичного піару та формування образу «фронтового командира», що різко контрастує з реальними джерелами доходів родини.

Ключове питання у харківській історії — непрозорість фінансування. За рік на навчально-тренувальні збори в олімпійських і неолімпійських видах спорту було виділено понад 44 мільйони гривень. Ці кошти мали піти на підготовку боксерів, легкоатлетів, плавців, баскетболістів та представників десятків інших дисциплін. Натомість чверть бюджету фактично «поглинуло» регбі. При цьому Управління у справах молоді та спорту Харківської ОВА систематично відмовляє у наданні детальної інформації щодо використання коштів, що є прямим порушенням законодавства про доступ до публічної інформації.

Механізм привласнення коштів виглядає типовим для воєнного часу. Федерації подають листи про проведення навчально-тренувальних зборів, додаючи списки учасників і місця проведення. Часто ці списки містять людей, які не є спортсменами або взагалі не існують, а самі збори або не проводяться, або відбуваються формально. Управління видає наказ, кошти перераховуються, включно з добовими, але жодних підтверджуючих документів — договорів оренди, проживання, актів виконаних робіт — не існує. Значна частина грошей осідає на особистих картках керівників федерацій.

Окремий елемент схеми — використання «спортивних заходів» для виїзду за кордон. Під виглядом міжнародних турнірів і зборів організовувалися поїздки, які фактично використовувалися для вивезення чоловіків призовного віку. Частина з них назад в Україну не поверталася. При цьому бюджетні кошти, виділені на підготовку спортсменів, зникали без будь-якої звітності.

Контраст між офіційними доходами та стилем життя окремих фігурантів схеми кидається в очі. Елітні автомобілі, дорогі годинники та демонстративна розкіш не корелюють із задекларованими прибутками. Публічно це подається як «благодійність» або «меценатство», але фактично йдеться про використання державних і спонсорських коштів у власних інтересах.

Харківська історія — це не просто питання спортивного бюджету. Це приклад того, як під прикриттям війни формується система, де політичний вплив, родинні зв’язки та відсутність контролю дозволяють перетворювати державні програми на джерело особистого збагачення. І поки чиновники та політики демонструють патріотичну риторику, реальні наслідки цих схем оплачують платники податків і ті, хто воює на фронті.