Перший день лютого: день надії та нових починів

Інноваційні технології та їх вплив на сучасну економіку України

В умовах глобалізації та швидкого розвитку технологій, інновації стали основним драйвером економічного прогресу. Україна, прагнучи зайняти гідне місце на міжнародній арені, активно впроваджує новітні технології в різних галузях економіки. Від ІТ-сектору до агропромисловості — інноваційні рішення відкривають нові можливості для розвитку та підвищення конкурентоспроможності.

За даними слідства, на автомобіль Toyota RAV4 ухвалою слідчого судді міськрайонного суду було накладено арешт із прямою забороною відчуження та розпорядження. Арешт застосували в межах кримінального провадження за фактом ДТП, унаслідок якої двоє неповнолітніх отримали тяжкі тілесні ушкодження. Дії у цій справі кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України.

Попри встановлені судом обмеження, після передачі автомобіля на відповідальне зберігання посадовиця, за версією слідства, уклала угоду про його продаж власному синові за символічну суму — 5 тисяч гривень. При цьому автомобіль фактично залишався у її користуванні.

Правоохоронці вважають, що такі дії були умисними та спрямованими на уникнення правових наслідків, пов’язаних з арештом майна. Досудове розслідування у цій справі здійснюють слідчі слідчого відділу Ніжинського районного управління поліції ГУНП у Чернігівській області.

Наразі вирішується питання щодо подальших процесуальних дій, а також правової оцінки ролі інших осіб, які могли бути причетні до відчуження арештованого майна.

У Харківській області набирає обертів гучна історія, яка привернула увагу громадськості та експертів у сфері права. Йдеться про низку судових процесів навколо компанії, пов’язаної з родичами прокурора області Аміла Омарова, що породжує питання про можливий конфлікт інтересів та ризики зловживань у системі оподаткування.

У фокусі цієї ситуації опинилася адміністративна справа №520/18479/25, яку розглядав Харківський окружний адміністративний суд. Позивачем у процесі виступило ТОВ «Фірма Хазар ЛТД», яке оскаржувало дії Головного управління ДПС у Харківській області. Компанія наполягала на неправомірності рішень податкового органу та вимагала визнати їх такими, що суперечать законодавству.

Компанія «Хазар ЛТД», яку пов’язують із дядьком прокурора Харківської області, пояснила втрату документації наслідками російських обстрілів 6 березня 2022 року. За версією позивача, внаслідок ракетного удару виникла пожежа та були зруйновані приміщення на вулиці Академіка Проскури, 1, де зберігалися документи.

Податкова служба 5 лютого 2025 року відмовила у врахуванні повідомлення про втрату документів, аргументуючи це відсутністю технічного звіту про обстеження пошкодженого приміщення або витягу з Реєстру будівельної діяльності. Саме ці документи, на думку ДПС, мали б підтвердити факт руйнування та пожежі. Водночас суд дійшов висновку, що така позиція податкової є незаконною.

Посилаючись на підпункт 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, суд зазначив, що чинне законодавство не встановлює обов’язкового переліку документів, якими саме має підтверджуватися втрата первинної документації внаслідок бойових дій. Зокрема, норма не вимагає обов’язкового подання технічного звіту чи витягу з будівельного реєстру.

Водночас ця історія викликає низку запитань. За інформацією з податкових органів, компанія фактично не надала жодних первинних документів, а відновити їх нібито не змогла. Через це проведення зустрічних перевірок стало неможливим. За таких умов підприємство могло задекларувати значні обсяги доходів і претендувати на відшкодування податку на додану вартість.

За попередніми оцінками, йдеться про можливе нарахування близько 8 мільйонів гривень ПДВ. Критики вбачають у цій ситуації ризики ухилення від сплати податків, які стали можливими завдяки родинним зв’язкам із керівником прокуратури області та сприятливим судовим рішенням.

Наразі на рішення Харківського окружного адміністративного суду подано апеляційну скаргу. Подальший розгляд справи може стати показовим прикладом того, чи здатна судова система неупереджено реагувати на ситуації, де переплітаються бізнес-інтереси, війна та впливові родинні зв’язки.

Порада не їсти після шостої вечора тривалий час сприймалася як беззаперечне правило для всіх, хто прагне схуднути. Її тиражували тренери, популярні блогери та навіть окремі медичні фахівці, подаючи як універсальний алгоритм контролю ваги. Проте сучасні наукові дослідження дедалі переконливіше свідчать: сувора заборона вечірньої їжі не лише не гарантує зниження ваги, а у деяких випадках може призвести до зворотного ефекту та погіршення метаболічних процесів.

Фахівці з Brigham and Women’s Hospital у Бостоні з’ясували, що сам час вечері не є ключовим чинником для зменшення маси тіла. Куди більше значення мають загальний режим харчування протягом доби, дотримання природних циркадних ритмів, фізична активність та індивідуальний гормональний фон. Дослідники підкреслюють: організм реагує насамперед на баланс спожитих і витрачених калорій, регулярність прийомів їжі та якість продуктів, а не на конкретну годину, коли людина сідає за стіл.

Пізня їжа справді здатна посилювати відчуття голоду наступного дня, але причина криється не в «магічній» годині. Вечеря в період, коли організм уже готується до сну, впливає на гормони ситості — лептин і грелін — що може зміщувати апетит.

Попри це, науковці підкреслюють: немає доказів, що саме 18:00 є критичною межею. Значно важливіше — не переїдати перед сном, уникати важких страв і підтримувати стабільний режим дня.

Дієтологи зазначають, що правило «не їсти після шостої» може бути шкідливим для людей зі зміщеним графіком, пізньою роботою або вечірніми тренуваннями. У таких випадках тривала перерва без їжі провокує зриви та неконтрольовані перекуси.

Сучасна рекомендація набагато простіша — вечеряти за дві–три години до сну й обирати легкі страви. Це допомагає підтримувати здорові циркадні ритми, нормальне травлення та рівень енергії.

Таким чином, заборона їсти після 18:00 — швидше популярний міф, ніж реальне правило. Експерти радять прислухатися до власного тіла і будувати режим харчування відповідно до індивідуальних потреб.

Ринок виготовлення номерних знаків для транспортних засобів в Україні дедалі більше втрачає ознаки відкритої конкуренції та прозорих правил гри. Ще кілька років тому у цій сфері існували елементи змагальності між виробниками, що дозволяло стримувати ціни та впливати на якість продукції. Нині ж ситуація змінилася, і все більше експертів говорять про фактичну монополізацію процесу.

За оцінками учасників ринку, ключові важелі контролю над виготовленням номерних знаків зосереджені в обмеженого кола структур, які мають доступ до державних замовлень та відповідних дозволів. Це значно ускладнює вхід нових гравців і позбавляє систему природного механізму конкуренції. У результаті ціна номерних знаків формується не ринковим шляхом, а залежить від адміністративних рішень і внутрішніх домовленостей.

Особливо показовими стали закупівлі, у яких ТОВ «СПЕЦЗНАК» виступало єдиним учасником. Виявлені раніше проблеми з фінансовою звітністю, підтвердженням досвіду та матеріально-технічної бази не призвели до перегляду підходів. Система працює так, ніби альтернатив на ринку не існує взагалі. Разом із конкуренцією зник і реальний контроль.

За цими фактами було направлено низку звернень і запитів до контролюючих органів, зокрема до Міністерства внутрішніх справ. У них йшлося про системну участь компанії у багатомільйонних закупівлях, відсутність реальної конкуренції, сумнівну відповідність кваліфікаційним вимогам та роль сервісних центрів МВС у формуванні цієї моделі. Нещодавно надійшла відповідь від Управління запобігання корупції МВС — і саме вона стала найбільш показовою.

Замість аналізу викладених фактів та можливих ризиків монополізації, відповідь зосереджена на виправданні вже ухвалених рішень. Перемогу ТОВ «СПЕЦЗНАК» у тендері 2020 року названо економічно вигідною, договір — таким, що виконаний у повному обсязі, а саму процедуру — без зауважень. Про реальні можливості компанії забезпечувати такі обсяги виробництва — жодного слова.

Навіть закупівлю на суму понад 131 мільйон гривень, де компанія була єдиним учасником, у відповіді подано не як проблему, а як приклад ефективного контролю. Формальне відхилення пропозиції у 2024 році використовується як аргумент, що нібито перекреслює роки домінування одного гравця. Чому ринок зведений до одного постачальника, чому конкуренція не виникає, чому саме ця компанія роками отримує доступ до державних коштів — ці питання залишилися без відповіді.

У підсумку позиція Управління запобігання корупції МВС виглядає не як спроба розібратися у системній проблемі, а як намагання закрити тему формальною відпискою. Жодного аналізу ролі посадових осіб Головного сервісного центру МВС, жодної оцінки ризиків монополізації, жодних висновків щодо впливу цієї моделі на ринок.

Схема залишається незмінною: компанія — при контрактах, конкуренція — відсутня, держава — з формальним контролем на папері. Саме так і виглядає ситуація, коли антикорупційні механізми існують лише номінально, а реальний ринок підмінено закритою системою.