П’ять років за підпал: підліток з Одеси підпалив ТЦК у Вінниці за 80 тисяч

Між 2013 та 2016 роками через ПриватБанк було виведено близько двох мільярдів доларів США. Основним механізмом цього стало масове кредитування компаній, які мали прямий зв’язок із тодішніми співвласниками банку — Ігорем Коломойським та Геннадієм Боголюбовим. Ці транзакції не були звичайними комерційними операціями, а фактично призводили до виведення значних коштів із фінансової системи країни.

Результатом таких дій стало серйозне погіршення ліквідності ПриватБанку та зростання ризиків для його клієнтів і вкладників. Незабаром це стало однією з головних причин, через які держава була змушена ініціювати націоналізацію банку, щоб запобігти його банкрутству та забезпечити фінансову стабільність. Націоналізація вимагала значних бюджетних витрат, що становило багатомільярдне навантаження на державні ресурси.

Наслідки цієї кредитної політики стали критичними. У грудні 2016 року держава була змушена націоналізувати ПриватБанк, визнавши його неплатоспроможним. Після цього з бюджету було спрямовано понад 5,75 млрд доларів для стабілізації роботи фінустанови, що еквівалентно більш як 155 млрд гривень.

Ключову роль у реалізації схеми відігравав топменеджмент банку, який входив до кредитного комітету та системно погоджував видачу позик пов’язаним структурам. Серед осіб, які схвалювали найбільшу кількість таких кредитів, фігурують Тимур Новіков, Тетяна Гур’єва, Володимир Яценко та Юрій Пікуш. Окрему роль у цій системі відігравала тодішня заступниця голови правління ПриватБанку Любов Чмона, яка погодила 126 кредитів, що стали частиною шахрайської схеми.

Любов Чмона очолювала бюджетний департамент банку — підрозділ, який фактично виконував функції внутрішнього казначейства для бізнес-імперії Коломойського і Боголюбова. Саме через цей департамент формувалися бюджети, прогнозувався рух коштів і забезпечувалося безперебійне фінансування компаній, пов’язаних із власниками банку. Без участі бюджетного департаменту масове схвалення фіктивних кредитів було б неможливим.

Свідчення, надані у суді, вказують на тісні особисті й робочі зв’язки між керівниками ключових департаментів банку та його власниками. Топменеджмент діяв не автономно, а виконував прямі вказівки Коломойського і Боголюбова, отримуючи натомість високі винагороди, збереження посад і гарантії майбутнього юридичного захисту.

Варто підкреслити, що розгляд у Лондоні мав господарський характер. Суд не встановлював кримінальної відповідальності конкретних топменеджерів, однак визнав сам факт масштабного шахрайства. За підсумками розгляду Коломойського і Боголюбова зобов’язали сплатити державному ПриватБанку близько 3 млрд доларів — з урахуванням відсотків та витрат на стягнення. У встановлений строк ці кошти сплачені не були, після чого банк розпочав процедури примусового стягнення.

Попри свою ключову роль у схемі, Любов Чмона за дев’ять років після націоналізації так і не стала фігуранткою кримінальних проваджень в Україні. Водночас іншим колишнім заступникам голови правління пощастило менше. Володимиру Яценку було оголошено підозру у привласненні та відмиванні коштів, а Людмилі Шмальченко — у причетності до розкрадання мільярдів гривень з банку.

Ще одним показовим епізодом стала історія Тимура Новікова. На відміну від Чмони, він не лише погоджував сумнівні кредити, а й, за матеріалами інших судових процесів, отримав близько 4,8 млн євро через кіпрську компанію Primecap, яка перебувала в центрі фінансових операцій, пов’язаних із виведенням коштів. Наразі ПриватБанк намагається стягнути ці гроші в межах окремого судового процесу за кордоном.

Показово, що і Любов Чмона, і Тимур Новіков після завершення роботи у ПриватБанку продовжили кар’єру у бізнесах, пов’язаних із групою «Приват». Ба більше, Чмона, яка на момент націоналізації володіла 0,24% акцій банку, двічі намагалася оскаржити націоналізацію в українських судах, вимагаючи повернення банку попереднім власникам. Обидві спроби завершилися поразкою.

Історія ПриватБанку демонструє не лише масштаби фінансових зловживань, а й глибину системної проблеми — коли ключові рішення ухвалювалися вузьким колом осіб в інтересах власників, а відповідальність за наслідки зрештою лягла на державу і платників податків.

Зимові морози та аварійні відключення електроенергії створюють додаткові загрози для безпеки харчових продуктів. В умовах зниження температури та порушення електропостачання значно ускладнюється зберігання продуктів, що в результаті може призвести до їхнього псування. Фахівці наголошують, що навіть якщо їжа на вигляд не змінилася і не проявляє ознак зіпсованості, це не завжди є гарантією її безпечності для споживання.

У холодний сезон, коли спостерігаються перепади температури та проблеми з електроенергією, особливо важливо дотримуватися правильних умов зберігання продуктів. Відсутність необхідного температурного режиму або ж різкі зміни температури можуть призвести до розвитку шкідливих мікроорганізмів, які можуть бути небезпечними для здоров'я.

Окрему небезпеку становить повторне заморожування. Якщо продукт встиг розморозитися під час відключення світла, а потім його знову помістили до морозильної камери, це може стати серйозною загрозою для здоров’я через активне розмноження бактерій.

Експерти радять без вагань відмовлятися від продуктів, якщо з’явилися хоча б мінімальні ознаки псування. Серед найпоширеніших сигналів — сторонній або кислий запах, зміна кольору чи консистенції, слизька поверхня, а також здутa або пошкоджена упаковка. Навіть один із цих симптомів є підставою не вживати їжу.

Поширена взимку практика зберігати продукти на балконі або у дворі також не є безпечною альтернативою холодильнику. Морозне повітря не забезпечує стерильності, а різкі перепади температур лише прискорюють псування. Особливо небезпечним є зберігання продуктів у відкритій або пошкодженій упаковці.

Щоб мінімізувати ризики харчових отруєнь у період морозів і нестабільного електропостачання, фахівці радять не купувати швидкопсувні продукти «про запас», суворо дотримуватися умов зберігання, зазначених виробником, та не вживати їжу у разі найменших сумнівів щодо її якості.

Головне правило в зимовий період просте: якщо є сумнів — краще викинути продукт, ніж ризикувати здоров’ям. Уважність до зберігання їжі під час відключень світла допомагає уникнути серйозних наслідків.