Скандал у Вінницькій поліції: нові автомобілі слідчого ставлять під сумнів офіційні доходи

У ніч на п’ятницю, 3 жовтня, російські війська здійснили чергову хвилю комбінованих атак на територію України, спрямовану на знищення стратегічно важливих енергетичних об’єктів. Ці удари стали частиною продовження безперервних спроб ворога дестабілізувати енергетичну інфраструктуру країни, що, в свою чергу, має на меті послабити її військовий потенціал і створити додаткові труднощі для цивільного населення.

Масштаби атаки були величезними, а удари зосереджувалися на низці областей, серед яких Полтавська, Одеська, Сумська, Київська та Дніпропетровська. Окремо зазнали пошкоджень Полтава, Гадяч і Лубни на Полтавщині, а також певні території Харківщини. Більшість цих регіонів стали об’єктами інтенсивних бомбардувань, які спричинили серйозні перебої у постачанні електроенергії та водопостачанні.

За даними Telegram-каналу monitor, ворог застосував ударні безпілотники Шахед, близько шести балістичних ракет Іскандер-М 9м723 по сектору Лубни/Лохвиця та окремих громадах Харківської області, а також 15 крилатих ракет типів Х-59/69 і 9м727-729 по Полтаві, Лубнах та Харківщині.

Моніторинг підкреслює, що атака була комбінованою: балістика, крилаті ракети та дрони застосовувалися одночасно. Це значно ускладнює завдання Сил оборони через різну швидкість, принцип дії та кількість засобів нападу. Попередньо, під атаками опинилися й об’єкти енергетичної інфраструктури.

Також зазначається, що ворог використовував тільки наземні комплекси та керовані авіаційні ракети, не застосовуючи крилаті ракети морського та повітряного базування. За оцінками аналітиків, більш далекобійні ракети, такі як Калібри та Х-101, залишаються для ударів по центральних та західних областях України.

Жителі повідомляють про вибухи в інших регіонах країни, що свідчить про масштабність та синхронність атак російських військ.

Останні голосування у Верховній Раді дедалі виразніше свідчать про внутрішню нестабільність у парламенті. Народні депутати підтримують звільнення окремих міністрів, але водночас не знаходять голосів для їхніх наступників, провалюють урядові фіскальні ініціативи та демонструють непередбачувану поведінку під час ухвалення стратегічно важливих рішень. Така ситуація загострює дискусію про реальний стан монобільшості та рівень керованості законодавчого органу.

Політолог Володимир Фесенко звертає увагу на те, що формально парламентська більшість у Верховній Раді все ще існує. Однак на практиці вона дедалі частіше не працює як єдиний політичний механізм. Усередині фракції спостерігаються розбіжності щодо ключових питань, а частина депутатів голосує ситуативно або займає відверто опозиційну позицію щодо урядових ініціатив.

За його словами, ядро фракції «Слуга народу» у голосуваннях становить приблизно 170–190 депутатів. До них додаються близько 80 голосів з різних депутатських груп — частково «Батьківщина», частково колишні депутати ОПЗЖ після початку повномасштабної війни. Саме ця конфігурація дозволяє ухвалювати рішення, хоча й не з усіх питань.

Проблеми починаються тоді, коли ядро фракції скорочується до 160 або навіть 150 голосів. Саме це, за словами Фесенка, проявилося під час кадрових голосувань у січні. Він також звертає увагу, що окремі політичні гравці намагалися зруйнувати не монобільшість як таку, а саме неофіційну коаліцію, спровокувавши урядову й парламентську кризу.

Народний депутат від «Слуги народу» Максим Бужанський переконаний, що відставка Андрія Єрмака з посади голови Офісу президента жодним чином не вплинула на роботу парламенту. За його словами, Єрмак ніколи напряму не втручався у процес голосування депутатів.

Бужанський зазначає, що має один із найнижчих показників голосування разом із фракцією, регулярно не підтримує або відкрито критикує законопроєкти, і при цьому жодного разу не отримував сигналів чи вказівок від Єрмака. Вплив керівника ОП, за його словами, відчувався лише на рівні формування порядку денного або рішень президента щодо підписання чи вето законів.

Фесенко також наголошує, що проблеми у фракції «Слуга народу» почалися задовго до відставки Єрмака. Йдеться про депресивні настрої, втому, бажання частини депутатів скласти мандат і втрату внутрішньої мотивації.

Ситуацію у фракції різко загострили події літа 2025 року, коли депутатів змусили підтримати закони, що обмежували повноваження НАБУ і САП, а згодом — під тиском протестів — скасувати власне рішення. За оцінкою експертів, парламентарів фактично зробили «крайніми», що викликало сильне роздратування навіть серед лояльних до президента депутатів.

Додатковим ударом став так званий «Міндічгейт», який також спричинив хвилю негативу всередині фракції. На цьому тлі лунали заклики до створення «коаліції національної стійкості» та навіть «уряду національної стійкості», однак ці ініціативи не мали продовження.

Окремою проблемою стала кадрова криза. Кількість депутатів від «Слуги народу» поступово зменшується, а замінювати вибулих майже ніким. Народні депутати йдуть з життя, переходять на роботу в органи виконавчої влади або інші структури, а список партії фактично вичерпаний.

Народний депутат Роман Каптєлов зазначає, що в партійному списку майже не залишилося людей, готових зайти до парламенту. Частина потенційних кандидатів відмовляється від мандату, розуміючи, що статус народного депутата означає пожиттєву публічність і постійний контроль. За його словами, близько 50 чинних депутатів хотіли б скласти мандат, але їм цього не дозволяють.

Через дефіцит кадрів виникають проблеми навіть із призначенням депутатів на міністерські посади, адже немає ким їх замінити у сесійній залі.

Якщо фракцію «Слуга народу» покинуть ще кілька депутатів, монобільшість зникне не лише фактично, а й формально. Цей ризик посилюється тим, що десятки парламентарів фігурують у кримінальних провадженнях. В умовах відсутності депутатської недоторканності це створює додаткові важелі тиску.

Максим Бужанський звертає увагу, що з наближенням виборів і потенційного завершення війни парламент дедалі важче ухвалює непопулярні рішення. Активний політичний процес ведуть опозиційні сили, насамперед «Європейська солідарність», яка використовує парламент як трибуну для політичної боротьби.

За його словами, навіть технічні законопроєкти нині обростають сотнями правок, що штучно блокує роботу Ради і перетворює кожне голосування на багатоденну баталію.

Роман Каптєлов вважає, що фактично від Верховної Ради зараз очікують лише ухвалення законів про вибори і референдум. Бюджет на 2026 рік уже прийнято, а ключові політичні рішення, за цією логікою, мають ухвалюватися безпосередньо народом.

За його словами, результати майбутніх референдумів будуть обов’язковими, а не рекомендаційними, і не потребуватимуть ратифікації парламентом. Після цього Верховна Рада ризикує остаточно перетворитися на майданчик для передвиборчої риторики.

Володимир Фесенко підсумовує, що попри кризові тенденції, повного розвалу монобільшості поки немає. Однак результативні голосування можливі лише за умов ручної мобілізації депутатів, яка працює епізодично.

Він переконаний, що для критично важливих рішень — співпраці з МВФ або євроінтеграції — голоси знайдуться. Керівництво парламенту і фракції зможе мобілізувати необхідну кількість депутатів, апелюючи до державних інтересів.

Максим Бужанський погоджується: всі справді важливі для країни законопроєкти будуть ухвалені. А от другорядні ініціативи можуть чекати місяцями або взагалі не бути проголосованими — і це, за його словами, не матиме критичних наслідків для країни.

Печерське управління поліції завершило досудове розслідування щодо начальника одного з управлінь комунального підприємства КП «Київтелесервіс». Його звинувачують у службовій недбалості, яка призвела до значних порушень під час закупівель у 2023 році. За матеріалами слідства, посадовець не здійснив належного моніторингу ринку та не перевірив рівень цін на обладнання для бездротового доступу до Інтернету перед його придбанням.

Невиконання процедур контролю призвело до того, що підприємство закупило засоби зв'язку за значно завищеними цінами. Загальна сума контракту становила 144 мільйони гривень, а переплата, за попередніми підрахунками, перевищила десятки мільйонів гривень, що стало важким фінансовим тягарем для бюджету міста.

Поліція наголошує, що такі дії призвели до нераціонального використання публічних коштів та завдали збитків громаді. Обвинувальний акт уже передано до суду. Чиновнику інкримінують службову недбалість, що спричинила тяжкі наслідки.

Йому загрожує до п’яти років позбавлення волі з можливим додатковим покаранням — забороною обіймати певні посади чи займатися відповідною діяльністю строком до трьох років. Суд має визначити, чи винен посадовець у неналежному виконанні службових обов’язків.

Суспільний резонанс навколо справи зростає, адже йдеться про значні бюджетні кошти, які могли бути використані на потреби громади, зокрема інфраструктуру або соціальні програми. Громадськість очікує на прозорий розгляд справи та справедливе рішення.

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів прийняла рішення про звільнення Олега Опанасюка з посади прокурора Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області. Це рішення стало результатом ретельного розгляду його діяльності та відповідних дисциплінарних порушень, що мали місце в процесі виконання службових обов’язків.

Комісія ретельно вивчила всі обставини, зокрема можливі порушення етики та правової дисципліни з боку Олега Опанасюка, і дійшла висновку про необхідність такого кроку. Важливо відзначити, що це рішення було ухвалено після серії перевірок та розгляду всіх фактів, які могли вплинути на професіоналізм і поведінку прокурора.

Свою позицію Опанасюк пояснював станом здоров’я та неможливістю тривалих переїздів. Однак КДКП встановила, що у цей період він безперешкодно їздив на атестацію до Києва та двічі особисто керував автомобілем під час перетину державного кордону з Польщею. Ці обставини стали ключовими для оцінки його доводів.

У рішенні комісії зазначено, що така поведінка, особливо в умовах воєнного стану та підвищеної уваги суспільства до питань соціальних виплат і пільг, підриває авторитет прокуратури. З огляду на це до прокурора застосували найсуворіше дисциплінарне стягнення — звільнення.

Втім, історія Опанасюка — лише один із прикладів системної проблеми, коли статус особи з інвалідністю використовується для отримання спеціальних пенсій та інших привілеїв. Попри публічні звіти Генерального прокурора про звільнення окремих посадовців і відкриття кримінальних проваджень, практика дострокового виходу на пенсію та отримання значних виплат продовжує викликати суспільний резонанс.

Раніше широкий розголос отримала історія колишнього прокурора Казакa, який у 29 років оформив пенсію через суд і домігся щомісячних виплат у розмірі понад 150 тисяч гривень. Також у публічному просторі згадуються випадки прокурорів, які поєднують спеціальні пенсії із зарплатою та володіють дорогими автомобілями й нерухомістю, частину з яких не відображають у деклараціях.

Юристи наголошують, що ключовою проблемою залишається механізм призначення спеціальних пенсій і практика зарахування до спецстажу періодів навчання чи роботи, які фактично не пов’язані з виконанням прокурорських функцій. У поєднанні з рішеннями окремих судів це створює можливості для отримання виплат, які суттєво перевищують середні пенсії в країні.

У суспільстві дедалі гучніше звучать вимоги переглянути підходи до призначення спеціальних пенсій та посилити контроль за достовірністю довідок МСЕК, щоб унеможливити використання соціального статусу як інструменту збагачення.