Важливість збереження культурної спадщини для майбутніх поколінь

В Україні триває активна підготовка до зими, коли уряд намагається забезпечити країну необхідними енергетичними ресурсами, виділяючи мільярди на закупівлю газу з Європи. Водночас, вітчизняні газові ресурси, які могли б допомогти значно знизити залежність від імпорту, продовжують надходити не до українських домівок, а в Європу через приватні компанії, які мають зв'язки з олігархами та особами, що втекли з країни. Наразі українські надра працюють на чужі кишені, а не на благо своїх громадян.

Згідно з інформацією, яку надають журналісти, уряд виділяє 8,4 мільярда гривень на закупівлю газу з Угорщини та Словаччини. Водночас, багато власних родовищ газу, зокрема в Полтавській та Харківській областях, не використовуються на потреби населення. Натомість вони експортуються в Європу через низку посередницьких компаній, якими володіють підприємці, що мають політичні або бізнесові зв'язки з втікачами та олігархами.

На перший погляд, імпорт із ЄС виглядає логічно. Проте в дійсності в Україну повертається той самий газ, що був видобутий у наших надрах і проданий до Європи приватними структурами. Таким чином, держава купує власний ресурс утричі дорожче — під офіційною вивіскою “європейського імпорту”.

Ще один парадокс — половину російського скрапленого газу сьогодні споживає Євросоюз. Виходить, ЄС купує в росіян, Україна купує в ЄС, а українські родовища продовжують працювати на офшорні компанії, пов’язані з колишніми політиками.

Британська компанія Enwell Energy, що працює на Полтавщині та Харківщині, готова видобути понад 71 мільйон кубометрів газу — це майже мільярд гривень надходжень до бюджету. Але, як повідомляють у галузі, діяльність компанії блокується “щоб звільнити місце для своїх”.

Під “своїми” розуміють структури, що контролюються через офшори, де кінцевими бенефіціарами виступають Олександр Кацуба, Ігор Коломойський, Геннадій Боголюбов і Віталій Хомутиннік.

Один із ключових фігурантів — Олександр Кацуба, відомий за справою “вишок Бойка”. Він володіє активами через компанію «Надра-Геоінвест», записану на колишню дружину Тетяну Гузенко.Серед офшорних гілок — Кіпр, Сейшели та Беліз, а ключова структура GIL Gold Investment LTD фігурує у витоках Pandora Papers.

Інша компанія, «Стратум Україна», що раніше належала Олександру Онищенку, опинилася під контролем тієї ж Гузенко. Саме ця фірма мала ліцензії на розробку родовищ у Луганській області та проходила у справі про співпрацю з окупаційними адміністраціями.

Ще одне стратегічне родовище — Сахалінське на Харківщині, із запасами понад 15 мільярдів кубометрів газу. Формально ним користуються кілька компаній, серед яких «Укрнафтобуріння», JKX Ukraine B.V., DERIPON COMMERCIAL LTD — усі мають зв’язок із колишнім депутатом-регіоналом Віталієм Хомутинніком.

Хомутиннік є партнером Коломойського та Боголюбова і володіє половиною компанії «Укргаз Інвест». Попри скандали та розслідування, РНБО не вводила санкцій, а фірми продовжують отримувати доступ до українських надр.

Схема працює просто: газ видобувається в Україні приватними структурами, експортується в ЄС, а держава закуповує “європейський” газ уже за ринковою ціною.В результаті — громадяни платять утричі більше, бюджет втрачає мільярди, а прибутки йдуть на рахунки в Монако та на Кіпрі.

У той час, коли Росія б’є по українській енергетиці ракетами, українські чиновники закривають очі на “енергетичну колонізацію” власної країни, де родовища фактично приватизовані старими кланами.

Попри відкриті понад десяток кримінальних проваджень, система залишається непорушною. Геонадра, Міндовкілля, а також відповідальні чиновники — Гоцинець і Соболев — поки що не дають відповіді, чому стратегічні ліцензії залишаються у руках осіб, пов’язаних із фігурантами корупційних справ.

Україна опинилася в “газовій петлі”, коли наша держава імпортує власний газ.Поки уряд витрачає мільярди на закупівлі, замість відновлення контролю над родовищами, старі гравці — Кацуба, Хомутиннік, Коломойський і Боголюбов — продовжують заробляти на ресурсі, який мав би забезпечувати українські родини теплом узимку.

Вищий антикорупційний суд ухвалив рішення про передачу у державну власність майна російського бізнесмена Сергія Кабаргіна. Позов Міністерства юстиції було задоволено 17 листопада, і тепер контрольний пакет акцій — майже 53% — АТ «Кіровоградське рудоуправління» стягується до доходу держави. Підприємство, що раніше належало Кабаргіну через афілійовані структури, спеціалізується на видобутку каоліну — природної сировини, що використовується у виробництві кераміки, фарфору, цементу, косметики та матеріалів для нафтогазової галузі.

За даними суду та Міністерства юстиції, конфіскація стала частиною комплексних заходів із повернення в державну власність активів, набуття яких відбувалося з порушенням українського законодавства або за участю іноземних компаній, що підтримують агресора. Рішення ВАКС відображає практику активного використання інструментів стягнення майна, пов’язаного з фізичними та юридичними особами, які можуть загрожувати економічній безпеці країни.

Корпоративні права підприємства наразі перебувають під арештом. З травня 2023 року Національне агентство з питань виявлення, розшуку й управління корупційними активами шукає управителя для акціонерного товариства.

Нагадаємо, що у червні 2023 року СБУ повідомила Кабаргіну про підозру. За даними правоохоронців, він організував схему вивозу з України стратегічної сировини для «Росатома», завдяки якій перерахував до російського бюджету мільярди рублів. Для реалізації оборудки використовувалось АТ «Кіровоградське рудоуправління».

21 лютого у світі та в Україні святкують важливу подію — Міжнародний день рідної мови. Це свято було засноване ЮНЕСКО у 1999 році з метою підтримки мовного різноманіття та культурної ідентичності, адже кожна мова несе в собі багатий досвід свого народу. Збереження та розвиток рідних мов є важливим завданням для кожної нації, адже вони формують зв'язок між поколіннями, зберігають традиції та історію.

Цей день не лише присвячений мовному різноманіттю, а й має глибокі корені в релігійних та народних традиціях. За новим церковним календарем, 21 лютого вшановують святого Тимофія Олімпійського, святителя Євстахія Антіохійського та Козельщанську ікону Божої Матері. Ці святі стали важливими фігурами в історії церкви, а їхні подвиги досі служать моральним орієнтиром для багатьох людей.

Для більшості громадян України рідною є українська мова, однак у країні проживають представники багатьох національних спільнот — кримські татари, євреї, поляки, роми та інші народи, кожен із яких має власну мовну та культурну традицію.

Окрім цього, 21 лютого у світі відзначають Міжнародний день екскурсовода. Також існують менш відомі тематичні дати — День комбучі, День панголіна, День булочок з повидлом і День захисту ведмедів.

За новоюліанським календарем Православної церкви України цього дня вшановують Тимофія Олімпійського та святителя Євстахія Антіохійського. Окремо у храмах згадують Козельщанську ікону Божої Матері, яка походить із Полтавщини та вважається чудотворною.

У старому церковному календарі 21 лютого було днем пам’яті мученика Феодора Стратилата, якого традиційно вважають покровителем воїнів.

У народній традиції ця дата пов’язана з очікуванням весни. Вважалося, що якщо цього дня гримить грім — рік буде врожайним для худоби, а якщо зяблик починає співати — весна прийде рано. Танення криги на річках сприймали як сигнал до підготовки розсади.

День вважався сприятливим для великого прибирання, прання та позбавлення від старих речей. За повір’ям, якщо 21 лютого винести з дому зламані та непотрібні предмети, це принесе щастя.

Водночас існували й застереження. У цей день не рекомендували працювати з рослинами та сіяти розсаду, оскільки вважалося, що це може зашкодити врожаю. Також небажаними вважалися далекі подорожі, риболовля та зловживання алкоголем.

Таким чином, 21 лютого поєднує у собі як сучасне міжнародне свято, так і церковні та народні традиції.

У новому законопроєкті про мобілізацію розглядаються ключові питання, що стосуються військової служби та обов'язків громадян перед державою. За повідомленням члена Ради національної безпеки і оборони (РНБО) Федора Веніславського, комітет завершив аналіз та обговорення понад 4269 поправок до згаданого законопроєкту.

Однією з ключових точок, яка викликає особливий інтерес, є обмеження для чоловіків, що ухиляються від військового обліку. Згідно з новими правилами, чоловік повинен подати військові документи для отримання консульських послуг в українських консульських установах. У випадку їх відсутності, він зобов'язаний зареєструватися військово в дипломатичних установах за місцем консульського обліку, а лише після цього отримає право на отримання необхідних послуг.

Однак, важливо зазначити, що дипломатичні установи не мають повноважень видавати повістки, а лише реєструють військовий облік. Ця норма викликає ряд питань та суперечок, особливо у контексті забезпечення військової готовності та ефективного функціонування військових структур.

У контексті відкритих питань щодо стимулювання призову до військової служби та питання обмежень для ухильників від військового обліку, дебати продовжуються. Чи зміняться чи залишаться ці обмеження в кінцевому вигляді законопроєкту — це залишається під питанням, але вже очевидно, що обговорення навколо них буде важливим аспектом політичного процесу.

У вищезгаданій статті ми розглянули ключові аспекти нового законопроєкту про мобілізацію в Україні, який вирішує питання військової служби та обов'язків громадян перед державою. Згідно з інформацією, наданою членом Ради національної безпеки і оборони (РНБО) Федором Веніславським, комітет завершив аналіз та обговорення більше 4269 поправок до зазначеного законопроєкту.

Зазначено, що серед ключових питань є обмеження для чоловіків, що ухиляються від військового обліку. Встановлено вимогу подати військові документи для отримання консульських послуг в українських консульських установах або зареєструватися військово в дипломатичних установах за місцем консульського обліку. Однак, варто зазначити, що дипломатичні установи не мають повноважень видавати повістки, а лише реєструють військовий облік, що може викликати недорозуміння та дискусії у суспільстві.

У контексті відкритих питань стосовно стимулювання призову до військової служби та обмежень для ухильників від військового обліку, дебати продовжуються. Неоднозначність щодо подальшого розвитку цих питань вказує на необхідність дальшого обговорення та врахування різних поглядів. Результати цих дискусій будуть визначальними для формування кінцевої версії законопроєкту, яка відобразить інтереси та потреби українського суспільства в галузі оборонної політики та військової служби.