В Києві тривають обшуки на мережі АЗС «Транснафта Сервіс» і «Пром Ойл»

Підставою для такого серйозного кроку стали виявлені порушення податкового законодавства. Хоча деталі справи наразі не розголошуються, можна припустити, що мова йде про несплату належних податків або інші фінансові махінації, пов'язані з експортом зерна.

Як повідомляється в рішенні Шевченківського районного суду Києва від 27 червня 2024 року, 7 червня на підставі ухвали слідчого судді в межах кримінального провадження, порушеного БЕБ щодо ухилення від сплати податків, було проведено обшук на місці здійснення господарської діяльності ТОВ «Аттолло Гранум» – зерновому терміналі ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл».

У результаті суд наклав арешт на понад 33 тисячі тонн кукурудзи, 29 контейнерів заповнених пшеницею в кількості 11 тисяч тонн та інше зерно.

Як було встановлено в суді, цьогоріч використовували реквізити «ризикових» підприємств, а до офіційних документів вносили неправдиві відомості щодо виробника чи постачальника зерна, щоб ухилитися від сплати податків в особливо великих розмірах на суму понад 80 мільйонів 921 тисячу гривень.

Термінал «Олімпекс» постійно фігурує в кримінальних розслідуваннях. За даними слідства, у період із 2021 до 2023 року, коли зерновим терміналом керувала компанія одеських бізнесменів Сергія Грози та Володимира Науменка «Олімпекс Купе Інтернешнл», посадовці ТОВ «Екотранс», використовуючи власні виробничі потужності олійноекстракційного заводу і реквізити підконтрольних підприємств постачальників (виробників), придбали і переробили сільгосппродукцію за готівку, а надалі реалізували її на адресу підконтрольних підприємств і «ризикових» експортерів.

Андріан Прокіп, доктор економічних наук та керівник енергетичних програм ГО "Український інститут майбутнього", поділився своїм аналізом можливих наслідків такого рішення. Його експертна оцінка допомагає зрозуміти потенційний вплив цієї реформи на різні сектори економіки та населення.

Нещодавно Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) вийшла з ініціативою урівняти тарифи на розподіл електроенергії незалежно від класів напруги споживачів. Це така собі зрівнялівка, на яку завжди хворіла енергетична політика в Україні. Для пересічного громадянина зміна малопомітна. Однак великі промислові споживачі електроенергії негативно висловлюються про цю ініціативу. І тут я спробую пояснити чому. А ще ця ідея суперечить принципам європейської політики та регулювання (які ми зобов’язані імплементувати) та й, зрештою, здоровій логіці економічно обґрунтованого тарифоутворення.

В Україні є два класи напруги, що застосовуються для систем розподілу електроенергії. Перший — для споживачів, підключених до ліній з напругою понад 27,5 кВ (або тих, хто використовує понад 150 тис. МВт∙год на місяць). Другий — для споживачів, підключених до ліній з напругою менше 27,5 кВ. Зрозуміло, що споживачі першого класу — це велика промисловість, яка споживає багато енергії. В різних країнах Європи кількість класів напруги буває більшою, і для кожного із них є свої тарифи на розподіл. В Молдові, яку я часто використовую як приклад для порівнянь енергетичної політики, таких класів напруги три із відповідними тарифами на розподіл.

Тариф на розподіл для першого класу нижчий, ніж для другого. На це є підстави. По-перше, в цих мережах менші втрати: що вища напруга у мережі, то нижчі втрати у ній і навпаки. За 2023 р. втрати у мережах першого класу напруги становили 4,13 %, а другого — 7,14%. По-друге, це звичайна ринкова логіка: хто споживає більші обсяги, претендує на дисконти. Для прикладу, у Вінниці тариф на розподіл для першого класу становить 344,82 грн/МВт·год , а для другого — 2 028,18; у Львові — 311,75 та 1 631,03; у Дніпрі — 226,41 та 1 328,03. Отже, тарифи розраховуються, виходячи із витрат на розподіл електроенергії за класами та обсягів цього розподілу. Це означає, що споживач за кожним класом напруги повинен покрити витрати, пов’язані із цим розподілом. А кількість споживачів першого класу незрівнянно менша, ніж споживачів другого класу, яких одиниці чи десятки у регіоні.

Ідея урівняти тариф на розподіл, як очікується, скоротить тариф для другого класу на 25%, і, природно, підвищить його для споживачів першого класу. І тут важливо, що такий підхід порушує принцип каскадування витрат у формуванні тарифу (cost cascading principle of tariff construction), який є одним із базових у системі європейської енергетичної політики. Фактично, за втрати у мережах повинні сплачувати ті, хто ними користуються.

Насправді ця зміна призведе до чергового крос-субсидування — а це хронічна хвороба української енергетики. І споживачі першого класу покриватимуть витрати і втрати споживачів другого класу напруги.

Інший бік проблеми в тому, що великі споживачі часто є експортерами і конкурують на зовнішньому ринку. Скорочення тарифу для другого класу дещо знизить витрати та собівартість виробництва малих виробників. Але останні конкурують лише між собою на внутрішньому ринку.

Нарешті, є ще одна група бенефіціарів такого рішення, і вони насправді отримають найбільшу вигоду — це компанії, що дотують тариф для населення за механізмом ПСО — здебільшого Енергоатом (близько 80%) та частково Укргідроенерго. Ці компанії покривають різницю між реальною ціною електроенергії (яка зокрема включає плату за її розподіл) та фіксованим тарифом (4,32 грн/кВт·год).

Побутові споживачі — це виключно другий клас напруги. І скорочення тарифу на розподіл на другого класу знизить реальну ціну електроенергії, а отже, зменшить витрати Енергоатому та Укргідроенерго. У цих компаніях залишиться більше коштів: в середньому 38 коп. на кожну 1 кВт·год. Отак з миру по нитці — гіганту капітал. І це на додачу до того, що ці компанії акумулюватимуть більший ресурс після підвищення тарифу з 2,64 до 4,32 грн/кВт·год.

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

На думку Чалого, Україні не варто сподіватися на легшу співпрацю з президентом Камалою Гарріс у порівнянні з Дональдом Трампом. Він зазначив, що великою помилкою буде вважати, що люди, які оточують Трампа, залишаться на своїх посадах у Білому Домі. “Це не так. Там буде перехідна команда, яка формуватиме нові баланси та враховуватиме обставини, зокрема Конгрес”, – пояснив експосол.

Чалий також вказав на те, що команда Гарріс складається з людей, які раніше працювали з Бараком Обамою. “Ті, хто був у її команді раніше, були дуже складними для співпраці. Я працював з ними, і вони не бажали допомагати Україні летальними озброєннями. Це була непробивна стіна”, – зазначив він. Проте, експосол зазначив, що в Гарріс відбулися зміни: “З 47 людей у її стафі 44 вже не працюють з нею”.

У контексті виборів, нове опитування Американського університету показало, що Дональд Трамп поступається Камалі Гарріс серед жінок-виборців, які більше схиляються до підтримки її програми, зокрема в питанні економіки. Водночас дружина Трампа, Меланія, виявилася не згодною з чоловіком у поглядах на аборти, підкресливши підтримку права жінки контролювати своє тіло.

Таким чином, Україні потрібно ретельно підготуватися до можливих змін у зовнішньополітичному курсі США, щоб ефективно працювати з новими адміністраціями незалежно від їх політичних поглядів.