Субота, 6 Червня, 2026

Як проблеми управління ЗСУ знижують ефективність у війні з Росією

Важливі новини

Українська армія готується до нового етапу мобілізації: пріоритет — людський ресурс

В умовах продовження воєнного стану та загальної мобілізації в Україні уряд і військове керівництво працюють над заходами, що підвищують боєздатність Збройних сил та забезпечують стабільну роботу критично важливих галузей. На тлі цих змін активізувалися дискусії щодо можливого посилення мобілізації у 2026 році, адже ефективність оборони безпосередньо залежить від людського ресурсу.

Головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський наголосив, що ключовим фактором здатності армії протистояти російському наступу є саме особовий склад, а не лише технічне оснащення. Техніка, озброєння та сучасні системи важливі, але вони ефективні лише тоді, коли за ними стоять підготовлені та мотивовані військовослужбовці. У зв’язку з цим Сирський підкреслив необхідність продуманої та поступової мобілізації, яка дозволить не тільки наростити чисельність, а й зберегти високий рівень підготовки особового складу.

Сирський зазначив, що термін базової загальновійськової підготовки вже збільшено до 51 дня. Навчальні процеси зміщують подалі від фронту, закріплюючи корпуси за полігонами в центральних і західних областях для зменшення ризиків та підвищення якості підготовки. Окрему увагу він звернув на адаптаційну програму для новобранців, мета якої — зменшення випадків самовільного залишення частини. Головнокомандувач також доручив пришвидшити будівництво та оснащення укриттів на полігонах, адже стан безпеки на частині об’єктів залишався незадовільним.

Військовий аналітик Іван Тимочко прогнозує, що у 2026 році мобілізація може зіткнутися з новими викликами. За його словами, росія зосереджуватиметься на збільшенні чисельності піхоти, включно з мобілізацією ув’язнених, що дає їй змогу швидко відновлювати втрати. Це, на думку експерта, створює додатковий тиск на українську систему мобілізації, яка також потребуватиме збільшення обсягів набору.

Секретар Комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки Роман Костенко раніше заявляв, що нинішні темпи мобілізації — близько 30 тисяч осіб на місяць — покривають лише половину потреб Збройних сил. За цих умов питання посилення призову залишається відкритим і залежатиме від темпу бойових дій, стратегічних потреб армії та рішень Верховної Ради.

У військовому керівництві наголошують, що мобілізаційні процеси й надалі коригуватимуть відповідно до ситуації на фронті, а акцент на підготовку, безпеку навчальних центрів та адаптацію бійців залишатиметься пріоритетом.

Ющенко підкорив TikTok

Віктор Ющенко, колишній президент України, несподівано здобув популярність у соціальній мережі TikTok завдяки своїй участі у відео, яке стало вірусним. Це відео, де Віктор Ющенко виконав одну з центральних ролей, набрало понад 2,3 мільйона переглядів всього за два дні. Його несподіване виявлення в ролі актора стало приємним сюрпризом для його шанувальників, а також привернуло увагу нових аудиторій, які цікавляться курйозами відомих особистостей.

Це відео стало яскравим прикладом того, як відомі особистості можуть змішувати свою публічну імідж з елементами гумору та несподіваності, щоб спілкуватися з аудиторією в новий, неочікуваний спосіб. Для багатьох глядачів цей епізод став справжнім відкриттям, підкреслюючи актуальність та гнучкість використання сучасних медійних платформ для комунікації та взаємодії з громадськістю.

У коротенькому комедійному відео блогер на ім’я Артем негативно відповідає на пропозицію дівчини, яка знаходиться за кадром, скуштувати меду. Відеоролик з’явився у сервісі TikTok 17 червня.

Після цих слів у кадрі з’являється Віктор Ющенко, який, згідно з титрів, виконує роль батька дівчини.

“Козаче, ти шо, з дуба впав”, — каже він й робить жест рукою, нібито дає потиличник.

Після цього усі герої задоволено посміхаються.

Коротеньке жартівливе відео за два дні встигло набрати понад 2,3 млн переглядів, зібрати 213 тис. вподобайок, 72 тис. поширень та майже 2,5 тис. коментарів.

Нагадаємо, влітку 2022 року Віктор Ющенко вирішив передати ЗСУ мед, який збирали на батьківщині Тараса Шевченка у селі Моринці Черкаської області та рідному селі Степана Бандери Старий Угринів Івано-Франківської області.

Стрімке зростання імпорту авто з пробігом: що відбувається на українському ринку

У листопаді 2025 року український ринок уживаних легкових автомобілів, ввезених з-за кордону, зафіксував помітне пожвавлення. За статистикою УкрАвтопрому, протягом місяця українці зареєстрували 23,5 тисячі таких транспортних засобів, що на 60% перевищує показник листопада минулого року. Така динаміка свідчить про відновлення активності споживачів і зростання інтересу до імпортованих авто з пробігом.

Найпопулярнішою моделлю серед покупців знову став Volkswagen Golf. Упродовж місяця на облік було поставлено 1 035 автомобілів цієї моделі, що дозволило їй утримати лідерські позиції в рейтингу. Експерти пояснюють популярність Golf поєднанням надійності, доступності запчастин і відносно помірних витрат на обслуговування, що особливо важливо в нинішніх економічних умовах.

Переважна частина ввезених автомобілів працює на бензині — їхня частка становить 43%. На другому місці опинилися електрокари, які зайняли 32% ринку. Автомобілі з дизельними двигунами склали 17%, тоді як гібриди отримали 5%, а газові авто — близько 3%. Аналітики пояснюють, що зростання частки електрокарів пов’язане зі збільшенням пропозиції та активним ввезенням моделей Tesla.

Окрім Volkswagen Golf, до десятки найпопулярніших уживаних авто місяця увійшли Tesla Model Y, Tesla Model 3, Volkswagen Tiguan, Nissan Leaf, Renault Megane, Skoda Octavia, Audi Q5, Nissan Rogue та Kia Niro. Дані свідчать, що українці продовжують орієнтуватися на європейські та американські моделі, які пропонують оптимальне співвідношення ціни та якості.

Вартість найпопулярнішої моделі листопада — Volkswagen Golf — значно варіюється залежно від віку, технічного стану та пробігу. Автомобіль 2020 року з пробігом 120 тисяч кілометрів пропонують за 13 500 доларів. Модель 2022 року з пробігом 93 тисячі кілометрів коштує близько 19 500 доларів. Найдорожчими є авто 2025 року з мінімальним пробігом — пропозиції на ринку досягають 34 405 доларів.

Експерти зазначають, що попит на уживані автомобілі з-за кордону зростає на тлі обмеженої кількості нових авто та загального подорожчання техніки. Ринок поступово відновлюється, а структура попиту свідчить про стабільне зміцнення позицій електрокарів та сучасних європейських моделей у сегменті б/в транспорту.

Підготовка студентів-чоловіків до виїзду за кордон: від підготовки до спілкування з прикордонниками

У контексті поточної ситуації, 3 квітня студенти-чоловіки отримали можливість перетинати кордон під час воєнного стану за певних умов, що стало суттєвим кроком у політиці перетину кордону. За словами речника Державної прикордонної служби України, Андрія Демчука, "Нові правила вже набирають чинності. З сьогоднішнього дня ми будемо пропускати цю категорію чоловіків за умови наявності всіх необхідних документів". Ухвалена 2 квітня постанова Кабінету Міністрів України значно розширила можливості виїзду за кордон для студентів-чоловіків. Це рішення стало важливим кроком для багатьох студентів, що прагнуть отримати якісну освіту за кордоном. Згідно з новими правилами, студенти-чоловіки можуть виїжджати за кордон, якщо вони відповідають певним критеріям, а також надають необхідні документи, які підтверджують їхні наміри та статус.

Постанова також вимагає від студентів пред'явити ряд документів для виїзду, серед яких зокрема згадується відомість про навчання, підтвердження фінансової спроможності, а також медичне страхування. Ці вимоги, як стверджують урядовці, спрямовані на забезпечення безпеки та контролю за процесом виїзду студентів-чоловіків за кордон.

Нагадаємо, що у минулому, восени 2022 року, українські студенти-чоловіки, які мали намір навчатися в іноземних університетах, стикалися зі значними труднощами при виїзді за кордон. Довгі черги на пунктах пропуску, відмови та непорозуміння із прикордонниками стали нещасною реальністю того часу. Причиною цього була неоднозначність та нечіткість законодавства щодо виїзду чоловіків під час воєнного стану. Однак нова постанова Кабінету Міністрів України усунула ці недорозуміння та стала важливим кроком у забезпеченні прав студентів-чоловіків на отримання якісної освіти за кордоном.

Юристи наголошують, що це рішення також забезпечує право на освіту, закріплене в Конституції України, і відповідає міжнародним стандартам. Нові правила також враховують зміни в законодавстві щодо мобілізації. Згідно з останніми змінами, мобілізують у віці від 25 років тих, хто не виконував строкову службу, а також добровільно можна мобілізуватися до досягнення цього віку. Таким чином, нові правила виїзду за кордон дозволяють студентам-чоловікам не лише здобувати якісну освіту, а й забезпечують їхні права та безпеку під час процесу перетину кордону в умовах воєнного стану.

У результаті нової постанови Кабінету Міністрів України від 2 квітня, студенти-чоловіки отримали можливість виїзду за кордон під час воєнного стану за певних умов. Це рішення стало важливим кроком для багатьох студентів, що прагнуть отримати якісну освіту за кордоном. Нові правила виїзду забезпечують безпеку та контроль за процесом перетину кордону, вимагаючи від студентів відповідності певним критеріям та пред'явлення необхідних документів. Це рішення також відповідає міжнародним стандартам і забезпечує право на освіту, закріплене в Конституції України. Також, нові правила враховують зміни в законодавстві щодо мобілізації, що стає додатковим плюсом для студентів-чоловіків. В цілому, ця постанова сприяє розвитку міжнародного співробітництва в галузі освіти та забезпечує студентам-чоловікам можливість отримати якісну освіту за кордоном у період воєнного стану.

Україна не має коштів на розвиток науки

У грудні 2023 року уряд України оголосив про плани реформувати Національну академію наук (НАН) з метою покращення її роботи та ефективності. Однак, на сьогоднішній день, відповідно до офіційних джерел, жодних суттєвих змін у функціонуванні НАН не було здійснено. Плани на модернізацію залишаються лише на папері, і сподівання на покращення в роботі установи поки що не виправдалися.

Нині вища державна наукова організація України перебуває в глибокій стагнації, з’їдаючи велику кількість бюджетних коштів. На жаль, уже понад 10 років Україна практично не може похвалитися значущими науковими досягненнями. Війна лише прискорила процес деградації національної науки. Науковці, як і решта, також змушені воювати.

Тільки вчора на фронті загинув видатний інженер Інституту ядерних досліджень НАН Сергій Чередник. Ймовірно, ця людина могла б принести більше користі своїй країні на науковій ниві. Але ж не дітям же депутатів і олігархів воювати, чи не так?

За даними, які є в нашому розпорядженні, 2023 року на фінансування за загальним фондом держбюджету НАН було виділено 4 млрд 564 млн грн, що на 544 млн грн (на 10,7%) менше від відповідного обсягу 2022 року. Фінансування наукової та освітньої діяльності було скорочено на 10%, а фінансування за розділом “Охорона здоров’я” – на 26,8%.

За основною бюджетною програмою “Наукова і науково-технічна діяльність наукових установ НАН” фінансування статутної діяльності Академії було скорочено на 9,2%, а за бюджетною програмою “Підтримка пріоритетних напрямів наукових досліджень” – на 19,9%. За цією програмою скорочення пов’язане з тим, що у 2023 році не планувалося капітальних видатків на закупівлю наукового обладнання.

Сумарне базове фінансування установ Академії 2023 року довелося зменшити на 9%. Крім того, також у 2023 році було продовжено мораторій цільових програм наукових досліджень НАН України.

Протягом 2023 року до НАН України з усіх джерел фінансування надійшло 6 млрд 25 млн грн. Однак 6 млрд пішли далеко не на розвиток науки. На виплату заробітної плати було витрачено 4 млрд 586 млн грн (77,3% усіх видатків). Ще 94,2 млн грн було спрямовано на виплату стипендій аспірантам, докторантам, а також молодим ученим. Середньомісячна заробітна плата по Академії становила 11 974,0 грн. На оплату комунальних послуг та енергоносіїв установи НАН України витратили 414,3 млн грн. Ще 180 млн грн було витрачено на оплату послуг зв’язку, доступу до Інтернету, охорону тощо. На придбання предметів, матеріалів, обладнання та інвентарю витрачено всього 197,1 млн грн. На придбання приладів та обладнання витрачено 235,6 млн грн. При цьому останні два пункти здебільшого бралися зі спеціального фонду НАН, який формується з іноземної допомоги.

Ба більше, як уже зазначили вище, середня зарплата в НАН виявилася набагато меншою, ніж в інших галузях економіки та промисловості в Україні. Простими словами, ніхто не хоче розвивати науку в країні і працювати в цій сфері за мізерну оплату.

Таким чином, у країні склалася ситуація, коли є науковий орган, який щорічно висмоктує по 6 млрд грн. Але жодних результатів він так і не надав.

У нещодавньому інтерв’ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

У X, колишньому Твіттері, колишній офіцер та відомий аналітик під ніком Tatarigami, опублікував цікаве спостереження, яке у нього утворилося після спілкування з військовими. Віктор Кевлюк, експерт Центру оборонних стратегій, прокоментував ці висновки для видання LB.ua. На його думку, автор виділяє низку проблем, які знижують ефективність застосування Сил оборони у цій війні.

Так було завжди. І не лише в ЗСУ. Завжди було простіше змінити керівний документ або продовжити термін служби ракет, вигадати якісь нові норми оцінювання стану літальних апаратів, ніж купити і дати військам обладнання належної якості з прийнятним експлуатаційним ресурсом. Всі пригадують ракетний удар по Броварах у 2000 році, коли ракета, яка зберігалася довше встановленого, прилетіла не туди, куди її послали, а по житловому будинку.

Ресурс може продовжити виробник, обстеживши стан кожної конкретної партії. Але коли виробник – РФ, не варто на це сподіватися. Минулого тижня росіяни, наприклад, випробовували міжконтинентальну балістичну ракету РС-28 “Сармат”, намагаючись бряцнути чи то ядерною міццю, чи то кістками ядерних мощей. Результат – вибух ракети РС-28 в шахті, котрий розніс і саму шахту, і пів космодрома Плесецьк заодно (союзники порахують скільки точно від космодрому лишилося і десь напишуть). Це п’ята спроба бряцнути і як завжди – невдало.

Ракетою “Сармат” противник планує замінити МКБР РС-36 “Воевода” (ага, та сама SS-18 Satan), яку виробляли в Дніпрі на “Південмаші”. У РВСН РФ на бойовому чергуванні є 58 РС-36 і щось там продовжувати мають право лише його інженери, а не російські кулібіни. Зробимо припущення стосовно стану ракет РС-36, що перебувають на бойовому чергуванні в РФ: жителі Нижнього Тагілу, Домбаровського, Ужура, Виползова, Козельська, Ітатки, де розташовані позиційні райони 13-ї та 62-ї ракетних дивізій, перебувають в небезпеці, адже “Південмаш” ще в 2014 припинив продовжувати ресурс ракет в РФ.

Але ж ми – про своє: завдання, котрі ставлять військам, дуже часто не відповідають їхнім бойовим можливостям. Дивно, що ті самі враження у мене складалися після всіх командно-штабних навчань. Такі погляди проповзли в бойову практику і стали нормою? Звісно, це все можна пояснювати браком сил і засобів, але ж виконуючи нереальну задачу, підрозділ втрачає навіть той потенціал, що має, і проблема ще більш загострюється.

Нові бригади, які мають переважно теоретично-полігонний досвід, опиняються на найбільш важливих ділянках і навряд чи здатні виконати бойове завдання так, як пише книжка. Таких епізодів можна пригадати чимало – Очеретине, Торецьк, наприклад.

Зараз в Курській області бойові дії веде бригада ТрО. Як вона взагалі опинилася у складі ОТУВ “Сіверськ”?! Зараз цим питанням переймаються депутати парламенту, існує відповідний депутатський запит. Максимально зблизити реальну оцінку боєздатності та паперову критично важливо, якщо треба змінювати методологію оцінювання – негайно це робити.

Виснажений війною персонал давно став визначальним фактором боєздатності, адже його моральний, фізичний, психологічний стан – ключові складові бойового потенціалу, бо саме персонал і є його головним носієм.

Статут внутрішньої служби відповідальність за стан бойової і мобілізаційної готовності покладає на командира від відділення до бригади. Нікого не пропускаючи. Будь-яка проблема підрозділу утворюється або через недогляд безпосереднього керманича, або старших начальників.

Звідти виникає розтяжка: або винен ти, за що відгребеш, або винен твій начальник і ти відгребеш, якщо про це цьому начальнику заявиш. Ця совкова модель не залишає простору для маневру і лише реальні лідери здатні не лише брати відповідальність на себе, але й протистояти тиску принципу “я – начальник, ти – дурак”.

Фото: EPA/UPG

Слабкі лідери просто приховують проблеми свого рівня ієрархії та генерують наверх фіктивну звітність. На рівні бригади штаб має три батальйони, дев’ять рот, 27 взводів лише піхоти і в умовах сучасного динамічного бою змушений переважно спиратися на донесення, що призводить до генерації завдань підрозділу, якій існує лише в уяві штабу та в донесенні командира цього підрозділу. Це все має вкрай сумні наслідки – втрати, залишені позиції, відступ.

Хто хоче заглибитися в тему – читайте дописи Романа Доніка, керівника навчально-інструкторської групи 151-го навчального центру, в якому рекрути здобувають базову військову підготовку. Вражає час від часу. Зокрема й стійкість командування та інструкторів центру протистояти деструктивному впливу вчорашнього дня армії на її день завтрашній. Професійна майстерність поповнень за оцінками більшості командирів на фронті далека від самостійного виконання функціональних обов’язків за посадою.

Так воювати неможливо і підрозділ отримує додаткову внутрішню задачу – донавчити, а часто – перепідготовити поповнення. Тобто бригада, котра має воювати, в проміжках між боями має ще й бути навчальним центром. Ні часу, ні ресурсів на це в бригаді немає. Вже поламані всі списи, що були, з приводу використання бойового досвіду, потенціалу військових, що частково втратили здоров’я, але мають педагогічний хист, в якості інструкторів. Але віз й нині на зупинці “побалакаємо про стандарти НАТО”.

Фото: АЗОВ

Десятий рік війни, а процедури post mission briefing так і не прижилися. Але на стратегічному рівні щороку відбуваються конференції, де обов’язковим предметом розгляду є досвід застосування військ (сил) в АТО/ООС/стратегічної оборонної операції Сил оборони. Вершина тактичної майстерності – бригада, ось там і має вирувати обмін досвідом. А не в голубому будинку на проспекті Повітряних Сил в Києві.

Приклад – з афганського досвіду: покійний генерал Рохлін, в Афгані – підполковник, командир 860-го полку в Файзабаді, отримав негативний досвід – батальйон полку в бою біля Бахарака відступив, не виконавши бойової задачі та залишив декілька справних БМП моджахедам.

Рохліна усунули з посади та призначили заступником командира 191-го омсп в Газні. Коли десь через рік його відновили в посаді, Рохлін запровадив наступну практику: кожен командир підрозділу після виконання задачі прибував до штабу полку та в спеціальний журнал записував яку задачу, якими силами він виконував, яких результатів досягнув, які ресурси мав, як витратив, що можна покращити наступного разу. Ці знання накопичувалися, нові офіцери мали доступ до цих знань, старі – можливість ефективніше готуватися до завдань, котрі до них хтось вже виконував.

Просте рішення, але дуже ефективне. Чому у нас – не так? Інша сторона цієї монетки – відповідальність для командирів, котрі не впоралися. Я не зміг пригадати випадків, коли відповідальність за невиконану бойову задачу наздогнала хоч якогось командира. Як казав Наполеон: “У перемоги багато батьків, поразка – завжди сирота”. Це слід змінити і якомога швидше.

Фото: тг-канал Сирський / Головком Олександр Сирський спілкується з військовослужбовцями ЗСУ під час візиту на східний напрямок фронту , 19 липня 2024

Через це триває генерація рішень сумнівної ефективності, ресурси розподіляються в ручному режимі, роками не вирішуються проблеми комплектування, навчання. Поглиблюється розрив між штабами, пошук тактичною ланкою відповіді на питання “що курить старший штаб?” набувають гносеологічного характеру після отримання кожної БРки.

Не варто звинувачувати солдатів, сержантів та молодших офіцерів, котрі не завжди належно навчені та забезпечені, але щомиті ризикують життям, виконуючи не завжди зрозумілі їм завдання в тому, що вони цих завдань виконати не змогли.

Якщо в старших штабах не навчаться нарешті аналізувати поразки, встановлювати їх об’єктивні причини, карати їх суб’єктивні причини, складати реалістичні дорожні карти подолання таких проблем (мовою НАТО – “розвиток спроможностей”), то на нулі будуть і надалі платити власними життями за консервацію ураженої управлінським артритом ієрархії.

Віктор Кевлюк, експерт Центру оборонних стратегій

Останні новини